Решение № 136144145, 01.05.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/399/26

Провадження № 2/943/888/2026

01 травня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» через представника за посадою Наваренка В.Г. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 жовтня 2019 року між первісним кредитором АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №500822657, згідно якого відповідачка отримала у позивача грошові кошти в розмірі 60460,57 грн., на умовах визначених кредитним договором, які відповідачка зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Однак, взятих на себе кредитних зобов`язань за цим договором відповідачка належним чином не виконала, внаслідок чого 22 лютого 2021 року первісний кредитор АТ «АЛЬФА-БАНК» за Договором факторингу відступив право грошової вимоги до відповідачки за цим Кредитним договором №500822657 від 11.10.2019 року на користь ТОВ «ФК «ФОРТ», який в подальшому згідно Договору факторингу від 23.02.2021 року відступив право зазначеної грошової вимоги до відповідачки на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». Відтак, відповідачка ОСОБА_1 має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 76340,57 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 58887,60 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 16052,97 грн. Оскільки відповідачка добровільно не сплачує вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200,00 грн.

Ухвалою судді від 31.03.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористалася.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до первісного кредитора АТ «АЛЬФА-БАНК» із письмовою пропозицією (оферта) на укладення Угоди про надання кредиту №500822657 шляхом надання споживчого кредиту в розмірі 60460,57 грн. із фіксованою процентною ставкою в сумі 23% річних, строком на 48 місяців. Вказана оферта відповідачки була цього ж дня акцептована первісним кредитором, про що вбачається із Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», що була підписана обома сторонами за цим кредитним договором.

Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є Додатком №1 до укладеного між сторонами договору (Угоди про надання кредиту №500822657 від 11.10.2019).

Як убачається із матеріалів справи, що 15 жовтня 2019 року первісний кредитор АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав узяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №500822657 від 11.10.2019, шляхом зарахування грошових коштів у розмірі 60460,57 грн. на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується Випискою АТ «СЕНС БАНК» по рахунку НОМЕР_1 за період із 11.10.2019 по 22.02.2021.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049, ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) дійшла правового висновку про те, що з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Крім того, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Як слідує із долученого до позовної заяви Розрахунку заборгованості за кредитним договором №500822657 від 11.10.2019, що за відповідачкою ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму в розмірі 76340,57 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 58887,60 грн., заборгованості за процентами у розмірі 16052,97 грн. та штрафи в сумі 1400 грн.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, що 22 лютого 2021 року згідно Договору факторингу №1 первісним кредитором АТ «АЛЬФА-БАНК» відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором №500822657 від 11.10.2019 року на користь ТОВ «ФК «ФОРТ», який згідно Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року відступив право зазначеної грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на загальну суму в розмірі 76340,57 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 58887,60 грн. та процентами у розмірі 16052,97 грн., що підтверджується Витягами із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами від 22.02.2021 та від 23.02.2021.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). При цьому, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні останнього від такого обов`язку в цілому.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Проте, відповідачкою ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідачки, якою також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попередніми кредиторами (АТ «АЛЬФА-БАНК», ТОВ «ФК «ФОРТ»), що також не спростовані будь-яким контррозрахунком відповідачки ОСОБА_1 .

Отже, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідачки перед позивачем, її погашення відповідачкою, суд вважає частково доведеним факт наявності фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені нею у розмірі 74940,57 грн. (58887,60 + 16052,97), що складається із заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача, виходячи із процесуального принципу диспозитивності цивільного судочинства, оскільки представником позивача не заявлено вимоги про стягнення із відповідачки штрафних санкцій у жодному розмірі, позовна заява містить вимоги про стягнення заборгованості виключно в частині тіла кредиту в сумі 58887,60 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 16052,97 грн., що разом становитиме 74940,57 грн., проте загальний підрахунок заборгованості в позовній заяві містить помилку в зазначенні суми 76340,57 грн.,

Отже, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідачки перед позивачем та попереднім кредитором у цьому зобов`язанні, його погашення відповідачкою, що не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачки, суд вважає доведеним факт наявності фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені нею (тіло кредиту в сумі 58887,60 грн. та нараховані відсотки в сумі 16052,97 грн.), які підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача. Відтак, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог про стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості у вищевказаному розмірі, що становитиме загальну суму 74940,57 грн.

Окрім того, відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідачки витрат зі сплати судового збору в сумі 3328 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.

Приписами частини першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн., а тому враховуючи часткове задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 3266,97 грн. (74940,57/76340,57х3328).

Разом із тим, суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. підлягають до часткового відшкодування, виходячи із таких мотивів.

Зокрема, частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як убачається із матеріалів справи, що 03 липня 2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною укладено Договір про надання правничої допомоги №03-07/24, у п. 3.1 цього Договору за надання правової допомоги позивачу по справах сторони визначили вартість послуг за одну годину наданих послуг у розмірі 2000 грн.

Відповідно до Акту №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» отримав від адвоката Литвиненко О.І. такі послуги: надання первинної консультації, кількістю 0,5 год., вартістю 1000 грн.; правовий аналіз наявних документів замовника по справі, кількістю 2 год., вартістю 4000 грн.; підготовка та подання позовної заяви, кількістю 2,1 год., вартістю 4200 грн., а загальна вартість наданих послуг складає 9200 грн., що були сплачені позивачем у користь адвоката Литвиненко О.І. згідно платіжної інструкції №2722 від 10.06.2025.

Однак, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу шляхом підготовки позовної заяви, а відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір пов`язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та фактично виконаної адвокатом роботи у виді підготовки позовної заяви, суд приходить до переконання про часткову обгрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., а тому враховуючи часткове задоволення цього позову, такі витрати слід стягнути із відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 2944,98 грн. (74940,57/76340,57х3000).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ-ФІНАНС» заборгованість в сумі 74940,57 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок гривень 57 копійок), судовий збір у розмірі 3266,97 грн. (три тисячі двісті шістдесят шість гривень 97 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 2944,98 (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири гривень 98 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивачка: ТОВ «ФК «ЕЛІТ-ФІНАНС» (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222).

Представник позивача: Наваренко Володимир Георгійович (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 2) .

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя: І. Б. Кос