Постановление суда № 136141359, 30.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7040/26-Е

Провадження № 2-з/522/281/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

30 квітня 2026 року м. Одеса

Приморсьий районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Абухіна Р.Д., за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б., розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» 27 квітня 2026 року звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській обл., 27.09.2014 р.) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_4 ,виданий Куйбишевським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій обл., 25.06.2010 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» (Адреса: Україна, 08162, Фастівський р-н., Київська обл., смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1; ЄДРПОУ: 32108814) суму боргу, що становить 1 232 191,90 грн. (один мільйон двісті тридцять дві тисячі сто дев`яносто одна гривня 90 копійок), з якого 328 958,20 грн. (триста двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 20 копійок) - сума основного боргу, 217 597,76 грн. (двісті сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім тисяч гривень 76 копійок) - 30% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми, 71 914,675 грн. (сімдесят одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять гривень 87 копійок) - інфляційне збільшення боргу, 613 721,27 грн. (шістсот тринадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня 27 копійок) - плата за користування позикою. Судові витрати солідарно покласти на Відповідачів.

Прийняти Заяву про забезпечення позову до розгляду.

Одночасно з поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській обл., 27.09.2014 р.) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , Паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Куйбишевським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій обл., 25.06.2010 р.).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, подані в її обґрунтування матеріали, приходжу до переконання що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходяться на банківських рахунках та інших фінансових установах, інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення мборгу за договором позики.

Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак не зазначає інформації про наявність у останнїх банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.

З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику позивача в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. Д. Абухін

30.04.2026