Решение № 136134355, 05.02.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3995/22

провадження № 2-др/753/8/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

05 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Котвицького В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Овчар В.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Горбенка К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Українська геологічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Українська геологічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 12.08.2021 він працював на посаді начальника Східноукраїнської геологічної експедиції ДП «Українська геологічна компанія». Відповідно до наказу від 15.03.2022 його було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Посилався на незаконність його звільнення, з огляду на порушення роботодавцем положень частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України (неповідомлення його про майбутнє звільнення, відсутність пропозиції іншої посади чи роботи), статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (відсутність згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця). Крім того, зауважував, що його не було ознайомлено з наказом про звільнення. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Українська геологічна компанія» від 15.03.2022 № 32 «Звільнення працівників» в частині пункту 5 наказу про його звільнення з посади начальника Східно-української геологічної експедиції ДП «Українська геологічна компанія»; поновити його на посаді; стягнути з ДП «Українська геологічна компанія» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 5 наказу від 15.03.2022 за № 32 ДП «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 з 15.03.2022 у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції ДП «Українська геологічна компанія» з 15.03.2022. Стягнуто з ДП «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу ДП «Українська геологічна компанія» залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2023 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2023 касаційну скаргу державного підприємства «Українська геологічна компанія» залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 03.10.2023 залишено без змін.

31.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій він зазначив, що під час ухвалення рішення судом не зазначено точної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням уточнень ОСОБА_1 просив визначити точну грошову суму у розмірі 271 459,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ДП «Українська геологічна компанія» за період вимушеного прогулу за період з 15.03.2022 по 02.10.2023.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03.04.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, додаткове рішення місцевого суду від 03.04.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.12.2024 вказана справа розподілена судді Гусак О.С.

Відповідно до Розпорядження №134 від 20.12.2024 керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва Д.Слівінського, оскільки суддя Дарницького районного суду м. Києва Гусак О.С. перебуває у довготривалій відпустці по догляду за дитиною, судову справу №753/3995/22 передано на повторний автоматизований розподіл між суддями Дарницького районного суду м. Києва.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 справа розподілена на суддю Котвицького В.Л.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що позивач просить суд ухвалити додаткове рішення на підставі нових доказів, які вже не можна подавати

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.10.2023, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.10.2023, визнано незаконним та скасовано пункт 5 наказу від 15.03.2022 № 32 державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 з 15.03.2022 у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15.03.2022. Стягнуто з державного підприємства «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

01.01.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якої він уточнив 15.03.2024 та просив стягнути за період з 15.03.2022 по 02.10.2023 суму середнього заробітку у розмірі 271 459 грн. 35 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, додаткове рішення місцевого суду від 03.04.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд зазначає, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених ст. 270 ЦПК України, воно не може змінювати суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, які не були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо розміру грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Постанова КМУ № 100).

Так, відповідно до підпункту «з» пункту 1 розділу І Постанови КМУ № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Постанови КМУ № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо необґрунтованості вимог позивача, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів цивільної справи №753/3995/22 вбачається, що відповідач, на вимогу суду, не надав відомості про середній заробіток позивача, внаслідок чого суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення. Позивач тривалий час намагався отримати відомості про нараховану йому заробітну плату до наказу про звільнення. Однак відповідач, всупереч ст. 110 КЗпП України ухилявся від надання інформації про заробітну плату позивача. Внаслідок чого при розгляді справи, суд не зміг визначити суму відшкодування середнього заробітку за період вимушеного прогулу.

Позивач 03.04.2023 звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про заробітну плату, однак позивач залишив заяву без відповіді та реагування. Також, позивач звертався до відповідача із зверненням про отримання довідки про зарплату 24.08.2023, яка також залишилася без відповіді та задоволення.

Внаслідок ігнорування відповідачем звернень позивача, позивач 12.09.2023 звернувся до Центрального регіонального управління Державної служби з питань праці та просив допомоги у отриманні від відповідача інформації про свою заробітну плату. На своє звернення позивач 11.10.2023 отримав відповідь, що управління праці надіслало до Відповідача інформаційно-роз`яснювальний лист із вимогою усунути можливі порушення трудового законодавства .

Для отримання відомостей про свою заробітну плату в процесі отримання правничої допомоги, позивач звернувся до адвоката Руденка O.A., яким 09.11.2023 подано до відповідача адвокатський запит про надання інформації про заробітну плату позивача, на який лише 21.12.2023 відповідач направив адвокату інформацію про заробітну плату позивача. Інформація отримана адвокатом та передана Позивачу 19.01.2024.

Внаслідок зазначеного, відповідач тривалий час оскаржуючи законне судове рішення у справі № 753/3995/22, та відмовляючи у наданні інформації про заробітну плату позивача, ухиляється від виконання судового рішення змушуючи позивача до даного часу перебувати у вимушеному прогулі.

Згідно наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 405 робочих днів, за період з дати звільнення, 15.03.2022, по день набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду 02.10.2023 (дата винесення Постанови Київським апеляційним судом у даній справі), вбачається, що наказом від 03.12.2021 за №157-к позивачу з 01.12.2021 відповідачем встановлено посадовий оклад в розмірі 13 000,00 грн. За 2 останніх повних місяці роботи позивача, у січні 2022 року відпрацьовано 16 робочих днів, нараховано та виплачено 10 947,37 грн., а у лютому 2022 року відпрацьовано 11 робочих днів, нараховано та виплачено 7 150,00 грн.. Разом відпрацьовано 27 робочих дні, за що нараховано 18 097,37 грн. Таким чином середньоденний заробіток становить 670,27 грн. (18 097,37 грн./27 дні). Враховуючи тривалість вимушеного прогулу 405 днів, а саме: Березень 2022 -13 р/днів; Квітень 2022 - 21 р/днів; Травень 2022 - 22 р/днів; Червень 2022 - 22 р/днів; Липень 2022 - 21 р/днів; Серпень 2022 - 23 р/днів,- Вересень 2022 - 22 р/днів; Жовтень 2022 - 21 р/днів; Листопад 2022 - 22 р/днів; Грудень 2022 - 22 р/днів; Січень 2023 - 22 р/днів; Лютий 2023 - 20 р/днів; Березень 2023 - 23 р/днів; Квітень 2023 - 20 р/днів; Травень 2023 - 23 р/днів; Червень 2023 - 22 р/днів; Липень 2023 - 21 р/днів; Серпень 2023 - 23 р/днів; Вересень 2023 - 21 р/днів; Жовтень 2023 -1 р/днів. Разом - 405 р/дні.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 271 459,35 грн. (670,27 грн. х 405 дні)

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Українська геологічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Українська геологічна компанія» (01088, м. Київ, вул. Геофізіків, 10, ЄДРПОУ 38078094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2022 по 02.10.2023 у розмірі 271 459,35 (двісті сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять гривень тридцять п`ять копійок) грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький