Решение № 136120919, 29.04.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/513/26

Провадження №2-о/190/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Лихівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про про встановлення факту належності правовстановлюючого документу вказуючи, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Його батьку на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,730 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 083025 від 24.05.2002, виданого П`ятихатською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 104-р від 29.03.2002 на ім`я « ОСОБА_3 ».

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену земельну ділянку звернувся до приватного нотаріуса Жиганової Л.С., однак, нотаріус після ознайомлення з наданими документами встановила, що в свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначене як « ОСОБА_4 », в той час як в державному акті на земельну ділянку прізвище власника зазначене як « ОСОБА_5 », що перешкоджає видачі свідоцтва про право на спадщину, рекомендувала звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі. На його думку відповідна розбіжність у документах викликана технічною помилкою у написанні прізвища його батька та пов`язана з впливом російської мови та різним перекладом українською мовою прізвища « ОСОБА_6 ».

У зв`язку з вищевикладеним, просить встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного акту на право приватної власності на землю серія ІУ-ДП № 083025 від 24.05.2002, який видано на підставі розпорядження голови П`ятихатської районної державної адміністрації № 104-р від 29.03.2002 на земельну ділянку площею 6,730 га на ім`я ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник заявника ОСОБА_7 надав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, та участі заявника, заяву підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.

Заінтересована особа Лихівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки до суду не повідомили.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого П`ятихатським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 13 травня 2009 року прізвище, ім`я та по батькові заявника вказано українською мовою « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », російською мовою вказано « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії свідоцтва про народження, яке видане російською мовою ІНФОРМАЦІЯ_5 народився « ОСОБА_8 », його батьком є « ОСОБА_9 », а матір`ю « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІУ-ДП №083025 від 24.05.2002 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,730 га, яка розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9956172472026 від 10.03.2026 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,73 га, кадастровий номер 1224555600:01:001:0131, місце розташування - Дніпропетровська область, П`ятихатський район, Лихівська селищна рада, нормативна грошова оцінка - 195904.6 грн., документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу виконавчої влади 29.03.2002 104-р, документ, що посвідчує право власності - державний акт від 24.05.2002 ІУ-ДП 083025.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84022717 від 30.01.2026 року приватним нотаріусом Жигановою Л.С. 30 січня 2026 року заведено спадкову справу №17/2026, номер у спадковому реєстрі № 75169143, після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №467367031 від 10.03.2026 року власником земельної ділянки площею 6,74 га, кадастровий номер №1224555600:01:001:0131, що розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області є ОСОБА_2 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюєтьсяабо не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа на земельну ділянку за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №570/997/19.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність ОСОБА_2 припинилася, що свідчить про неможливість встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа на земельну ділянку за померлою особою. Вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Таким чином, врахувуючи положення закону про те, що дієздатність та правоздатність фізичної особи припиняється з її смертю, суд приходить до висновку про те, що є обраний заявником спосіб не є належним способом судового захисту, у зв`язку із чим вимоги заявника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Лихівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса