Решение № 136116789, 30.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/27490/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління пенсійного фону в Львівській області № 064250009630 від 25.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи з 25 листопада 2025 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.

Ухвалою від 09.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що за наданими документами підтверджений період проживання заявниці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 09 місяців 03 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку. До періоду постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проходження військової служби в органах служби безпеки з 01.08.1987 по 26.06.1991 та з 01.02.1995 по 06.08.1999, оскільки відсутня інформація про місцезнаходження організацій, у якій проходив службу заявник. Період канікул згідно архівної довідки теж не зараховується до зони гарантованого добровільного відселення.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 18.11.2025 про призначення пенсії за віком.

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.11.2025 № 064250009630 (а.с. 22), в якому зазначено про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 - 3 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 був зареєстрований в зоні гарантованого добровільного відселення.

Тобто, в позивача наявна початкова величина.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зменшення пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зменшення пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Вказаний висновок застосовано у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку стала відсутність достатнього підтвердженого періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у визначений статтею 55 Закону № 796-XII період.

Суд звертає увагу, що спірним є період з 01.08.1987 по 26.06.1991.

Так, позивач в спірний період навчався на денній формі в Київському вищому військовому інженерному училищі зв`язку, яке не знаходилось у зоні радіоактивного забруднення, тому період навчання позивачки не входить до постійного проживання на території посиленого радіоекологічного контролю.

Позивачем надано архівну довідку ГДА Міноборони (а.с. 21), в якій зазначено, що в періоди: з 24.01. 1988 по 05.02.1988; з 30.06.1988 по 29.07.1988; з 01.08.1989 по 31.08.1989; з 02.02.1990 по 15.02.1990; з 31.07.1990 по 31.08.1990 позивач вибував в м. Коростень.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вказаної вище довідки позивач відрахований з Київського вищого військового інженерного училища зв`язку 05.12.1990 (наказ від 05.12.1990 № 608) у зв`язку з небажанням навчатися.

При цьому, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.08.1991 період навчання в Київському вищому військовому інженерному училищі зв`язку становив з 01.08.1987 по 26.06.1991. Диплому суду не надано.

Відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 28.08.1999 період проходження служби в ЗС РА складає з 01.08.1987 по 26.06.1991.

Отже, дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що інформація викладена в архівній довідці ГДА Міноборони (а.с. 21) прямо суперечить/спростовується інформацією, зазначеною в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 19.08.1991 та військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 28.08.1999, а тому суд не приймає до уваги зазначену у вказаній вище архівній довідці інформацію.

Щодо твердження позивача, що посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.06.1994 3 категорії надане громадянам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю, суд зазначає наступне.

На виконання положень Закону № 1058-ІVпостановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

Щодо довідки Коростенської міської ради від 12.11.2025 № 16026 (а.с. 20) про реєстрацію позивача в м. Коростень з 10.01.1974 по 06.08.1991 та з 15.08.1991 по 31.12.1992, то критично її оцінює, оскільки вона суперечить документу про освіту та трудовій книжці, та відсутні посилання на підстави зазначення вказаного запису.

При цьому, суд звертає увагу, що у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних доказів постійного проживання та (або) роботи позивача на території гарантованого добровільного відселення, які б становили не менше 3 років станом на 01.01.1993, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2025 у справі № 460/6098/24.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 1 ст. 77 КАС України, надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність відмови у призначенні пенсії позивачу, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код 13814885) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк