Решение № 136116590, 30.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/25779/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати наказ Житомирського районного суду Житомирської області від 10.10.2024р №123-К/К щодо виплати ОСОБА_1 , заступнику керівника апарату Житомирського районного суду Житомирської області грошової допомоги у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , заступнику керівника апарату Житомирського районного суду Житомирської області грошової допомоги до відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до положень ст.57 Закону України "Про державну службу", при розрахунку якої враховувати надбавку за вислугу років в розмірі 50 відсотків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при розрахунку грошової допомоги до відпустки не враховано надбавку за вислугу років в розмірі 50 відсотків.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою від 04.03.2025 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24.

Ухвалою від 30.04.2026 провадження у справі поновлено.

У відзиві відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - Житомирський районний суд Житомирської області відзив на позов не подав.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює на посаді заступника керівника апарату Житомирського районного суду Житомирської області.

Відповідно до наказу в.о. голови суду Житомирського районного суду Житомирської області від 08.06.2016 №13-К, позивачу встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 50% місячного посадового окладу, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 01.06.2016 становить 22 роки 10 місяців 17 днів.

18.01.2024 головою суду Житомирського районного суду Житомирської області видано наказ №1-К, яким позивачу з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.

Наказом керівника апарата Житомирського районного суду від 10.10.2024 №123-К/К виплачено позивачу грошову допомогу в розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця до частини основної відпустки, наданої згідно з наказом від 10.10.2024 №267-В/К.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 27.12.2024, грошова допомога розрахована з наступних складових : посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років 30%.

Позивач не погоджується з тим, що при розрахунку грошової допомоги до відпустки враховано надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків, а не 50, тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 150 Закону України № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 7 названого Закону державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Пунктом 11 розділу "Прикінцеві положення" Закону України №4059-ІХ установлено, що в 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині 7 статті 50 Закону України № 889-VIII.

Пункт 13 названого розділу передбачає, що в 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України №4059-ІХ зупинено на 2025 рік дію частини 1 статті 52 Закону № 889-VIII в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

Велика Палату Верховного Суду розглянула 19 лютого 2025 року справу №240/7215/24 як зразкову, предметом спору в якій було встановлення надбавки за вислугу років на державній службі в 2024 році.

У зазначеній постанові висловлені такі узагальнені висновки:

"Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби".

Додатково суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад" від 11 березня 2025 року №4282-IX (далі Закон № 4282-IX) внесені зміни до статті 52 Закону України № 889-VIII, виклавши її в новій редакції.

З 01 квітня 2025 року набули чинності внесені згаданим вище Законом зміни, а частина 1 статті 52 Закону України № 889-VIII викладена в такій редакції: "Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу".

Отже, з 01 квітня 2025 року спеціальний Закон також передбачає проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному Законом України №4059-ІХ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4059-ІХ, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів, а також частини 1 статті 52 Закону України № 889-VIII у новій редакції.

Наказом керівника апарата Житомирського районного суду від 10.10.2024 №123-К/К виплачено позивачу грошову допомогу в розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця до частини основної відпустки, наданої згідно з наказом від 10.10.2024 №267-В/К.

Згідно ст.57 Закону України "Про державну службу" ( в редакції чинній на дату виплату позивачу грошової допомоги) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" від 08.08.2016 №500 державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 27.12.2024, грошова допомога розрахована з наступних складових: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років 30%.

При цьому, 18.01.2024 головою Житомирського районного суду Житомирської області видано наказ №1-К, яким позивачу з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.

Тобто, надбавку за вислугу років у розмірі 30%, яка врахована при розрахунку грошової допомоги до відпустки, встановлено наказом від 18.01.2024 №1-К.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач оскаржила наказ від 18.01.2024 №1-К до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №240/7969/24 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Житомирського районного суду Житомирської області від 18.01.2024 №1-К у частині встановлення заступнику керівника апарату Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30% місячного посадового окладу.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату заступнику керівника апарату Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01 січня 2024 року відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду підтверджено правомірність наказу, яким позивачу з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем правомірно при розрахунку грошової допомоги до відпустки враховано надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.

Відтак наказ Житомирського районного суду Житомирської області від 10.10.2024 №123-К/К є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у цій справі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирського районного суду Житомирської області (вул. Покровська, 90,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10013. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02896093) , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26278626) , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

30.04.26