Решение № 136110521, 29.04.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 954/2826/25

Провадження № 2/375/565/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.

за участю секретаря судових засідань Потапенко А.В.,

у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача Дідух Є.О., через систему «Електронний суд» звернувся до Нововоронцовського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено електронний кредитний договір № 4749629 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою 1,5 % день (стандартна процентна ставка).

27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 27/05/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги за договором № 4749629 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2024 року.

Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Позивач стверджує, що станом на дату подання позову відповідач має заборгованість за договором № 4749629 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2024 року, загальною сумою 64000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами, нарахованою первісним кредитором - 38100,00 грн; заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 15900,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4749629 від 19 червня 2024 року в розмірі 64000,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн,а також просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((sі * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції». Розяснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 4 грудня 2025 року цивільну справу передано до Рокитнянського районного суду Київської області за підсудністю.

19 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Рокитнянського районного суду Київської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Банах-Кокус О.В.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

19 лютого 2026 року до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

У позовних вимогах до позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Крім того, 31 березня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження та судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання у судове засіданянн не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, також відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі статті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 19 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4749629.

Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7» (п. 1.1. договору).

Основні умови Договору: сума кредиту 10000,00 грн (п. 1.2.); строк кредиту: 360 днів (п. 1.3.); сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 19.06.2024 або 20.06.2024 (п. 2.2); стандартна процентна ставка: 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього Договору (п. 1.4.1.); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 (п. 2.1).

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «90469», відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 03012024-1 від 3 січня 2024 рокуроку між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

ТОВ «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК, та отримало Ліцензію Національного банка України.

Листом вих № 20250306-862 від 6 березня 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК» повідомило, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти 19 червня 2024 року о 23:24:06 год у сумі 10000,00 грн на платіжну карту, маска карти № НОМЕР_3 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4749629 від 19 червня 2024 року станом на 27 лютого 2025 року наявна заборгованість у розмірі 53000,00 грн, з них: за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 38100,00 грн, штрафні санкції 5000,00 грн.

Згідно Договору факторингу № 27/02/2025, укладеному між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» 27 лютого 2025 року року, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Також, перехід права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників додаток №1 до договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року та платіжною інструкцією про сплату ціни продажу № 1028 від 27 лютого 2025 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором наданим позивачем за період з 28 лютого 2025 року по 13 чеврня 2025 року (за 106 календарних дні) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 15900,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 17 лютого 2026 року Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» листом № 46/12-11/34617/2026/БТ від 11 березня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) наявний відкритий банківський рахунок № НОМЕР_5 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_6 .

На вищевказаний рахунок зараховано кошти 22 червня 2024 року у сумі 10000,00 грн, що підтверджується наданою платіжною інструкцією (МО) № 1621189621811 від 22 червня 2024 року та випискою з рахунку.

ТОВ «Українські фінансові операції» 28 лютого 2025 року надсилало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 4749629 від 19 червня 2024 року з ТОВ «Лінеура Україна».

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4749629 від 19 червня 2024 року загальною сумою 64000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 38100,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 106 календарних днів - 15900,00 грн.

Доказів погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно статтей 205, 207 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, частина 12 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору, згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію».

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки до укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514, частини 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання ним зобов`язання наведеним кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Згідно долучених до матеріалів справи розрахунків, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4749629 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2024 року в загальному розмірі 64000,00 грн.

Позивачем надано суду копію договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу та платіжну інструкцію про сплату ціни продажу, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ «Українські фінансові операції» одержав від первісного кредитора право вимоги по заборгованості. Договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Українські фінансові операції» у встановленому порядку також недійсним не визнаний, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов`язань щодо їх повернення, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4749629 від 19 червня 2024 року у розмірі 64000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 10000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованимипервісним кредитором - 38100,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 15900,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень частини 10, 11 статті 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно приписів частини 11 статті 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 19 червня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частини 10, 11 статті 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 1 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. (а.с. 81-82); заявка № 4749629 від 21 квітня 2025 року на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 1 серпня 2024 року (а.с. 29-30); детальний опис робіт № 4749629 від 18 вересня 2025 року (а.с. 28); акт прийому-передачі наданих послуг від 18 вересня 2025 року (до договору про надання правничої № 01/08/2024-А від 1 серпня 2024 року) (а.с. 27); довіреність (а.с. 80); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 виданого 24 березня 2017 року (а.с.69); рахунок на оплату № 4749629-2025 від 18 вересня 2025 року (а.с. 34).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також, суд враховує, що дані матеріали подані в системі «Електронний суд», розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (вивчення матеріалів справи і складання позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості).

У силу приписів статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати направову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 268, 274-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частово.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»:

- заборгованість за договором № 4749629 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 червня 2024 року в розмірі 64000,00 (шістдесят чотири тисячі) гривень;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;

- витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 1 грудня 2025 року.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус