Решение № 136109347, 28.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/182/26

2/154/593/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1121320 від 16 листопада 2023 року у загальній сумі 46 368 грн 00 коп.

Стислий виклад позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 листопада 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1121320, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8000 грн 00 коп., а позичальниця зобов`язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позивач посилається на копію договору № 1121320 про надання споживчого кредиту, копію додатку № 1 до договору, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг та довідку про ідентифікацію.

За доводами позивача, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі та у строк, визначені умовами договору. Позивач вказує, що кошти кредиту були надані у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок відповідачки, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки.

Натомість, як зазначено у позові, відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у встановлений договором строк кредитні кошти та проценти за користування кредитом не сплатила, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач посилається на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 46 368 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 38 368 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.

Також позивач зазначає, що 21 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 21062024, на підставі якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 46 368 грн 00 коп., а також судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емітування платіжної картки № НОМЕР_1 , а також щодо зарахування на рахунок відповідачки кредитних коштів у розмірі 8000 грн 00 коп.

24 лютого 2026 року до суду надійшла інформація від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду від 23 січня 2026 року.

03 березня 2026 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка позов визнала частково.

05 березня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач просив позов задовольнити повністю.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням поданих сторонами заяв, відзиву, відповіді на відзив, а також наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Стислий виклад позиції відповідачки

03 березня 2026 року від представника відповідачки адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка просила поновити строк для його подання, розглядати справу без участі сторони відповідачки та позов задовольнити частково.

Обґрунтовуючи поважність причин подання відзиву у зазначений строк, представник відповідачки послався на те, що позовну заяву та додані до неї документи поштою відповідачка не отримувала, а 24 лютого 2026 року зареєструвала електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, звідки отримала позовну заяву з додатками. Також сторона відповідачки послалася на дію воєнного стану, повітряні тривоги та періодичні відключення електропостачання як на додаткові обставини, які, на її думку, підтверджують поважність причин для поновлення процесуального строку.

Щодо суті спору відповідачка зазначила, що визнає факт укладення з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договору № 1121320 про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 16 листопада 2023 року, а також факт отримання кредиту в розмірі 8000 грн 00 коп., який не повернула. Водночас відповідачка не погодилася з позовними вимогами в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 38 368 грн 00 коп.

На обґрунтування заперечень проти стягнення всієї суми процентів сторона відповідачки послалася на те, що стандартна процентна ставка за договором становить 2,2 % на день, тобто 803 % річних, а заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 38 368 грн 00 коп. більш ніж у 4,7 раза перевищує суму отриманого кредиту. На думку відповідачки, такий розмір процентів є непропорційно високим, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці як споживачці, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також перетворює кредитне зобов`язання на непомірний тягар для споживачки.

Сторона відповідачки також послалася на положення Закону України «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, а також на практику апеляційних судів у справах за позовами ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними зокрема з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

За позицією відповідачки, справедливим, пропорційним та таким, що забезпечує розумний баланс інтересів сторін, є визначення заборгованості за процентами у розмірі 8000 грн 00 коп., тобто в межах суми тіла кредиту. У зв`язку з цим відповідачка просила стягнути з неї на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 16 000 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8000 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, а в решті позовних вимог відмовити.

Крім того, сторона відповідачки просила судові витрати розподілити пропорційно до частково задоволених позовних вимог. Зокрема, відповідачка вважала, що з неї на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 918 грн 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 2415 грн 46 коп., а з позивача на користь відповідачки - витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», у розмірі 4584 грн 54 коп.

Стислий виклад позиції позивача щодо відзиву

05 березня 2026 року від представника позивача - адвоката Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідачки, викладених у відзиві, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо нарахування процентів позивач вказав, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування чужими грошовими коштами в межах строку кредитування, їх розмір визначений договором, а порядок сплати врегульований частиною першою статті 1048 ЦК України. На думку позивача, нарахування процентів здійснювалося саме в межах строку кредиту та відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору.

Позивач послався на те, що кредитний договір № 1121320 було укладено в належній письмовій електронній формі, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їхню волю, спрямовану на набуття цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін і цілісність електронного документа. У зв`язку з цим, на думку позивача, дотримано всіх умов правомірності кредитного договору, передбачених законодавством.

Також позивач зазначив, що до укладення кредитного договору відповідачці було надано можливість ознайомитися з паспортом споживчого кредиту, у якому були відображені умови договору, зокрема щодо орієнтовної загальної вартості кредиту за стандартною та зниженою процентною ставкою, а також реальної річної процентної ставки.

Позивач звернув увагу, що відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 1121320 строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, а детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до договору. За доводами позивача, графік платежів розраховано з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки та виходячи з припущення, що споживачка виконає свої обов`язки на умовах і у строки, визначені договором.

Крім цього, позивач послався на пункт 1.5.1 кредитного договору, відповідно до якого стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору. З огляду на це позивач вважає, що проценти за користування кредитом були нараховані правомірно, у межах строку кредитування та у розмірі, прямо визначеному кредитним договором, укладеним із відповідачкою у належній письмовій електронній формі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що ним надано суду документальне підтвердження таких витрат, а саме договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет», акт наданих послуг і детальний опис наданих послуг за договором. На думку позивача, ці докази підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг і вартість, а заявлена сума витрат є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг та підлягає стягненню у повному обсязі.

Окремо позивач заперечив проти заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп. На думку позивача, такі витрати не відповідають критеріям розумності, не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а сама справа не має надмірної складності. У зв`язку з цим позивач вважає заявлені відповідачкою витрати на правничу допомогу завищеними та належним чином не обґрунтованими.

За результатами подання відповіді на відзив позивач просив суд долучити її до матеріалів справи, задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами

Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року о 08 год 22 хв між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1121320 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort». Із тексту договору вбачається, що кредитодавцем за договором є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», яке діяло як фінансова установа, що має ліцензію на надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а споживачем зазначена ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно з пунктом 1.1 договору його укладення здійснювалося сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався споживачу через веб-сайт. Цим же пунктом визначено, що електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході до особистого кабінету в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

За умовами пункту 1.2 договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язалося надати відповідачці кредит у гривні, а відповідачка зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3 договору визначено суму кредиту - 8 000 грн 00 коп. Тип кредиту визначений як кредит. Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. У цьому ж пункті зазначено, що детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначаються у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, тобто у графіку платежів, який є додатком № 1 до договору.

Зі змісту договору також убачається, що сторони прямо погодили відсутність у споживача права продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлені договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Пунктом 1.5 договору визначено, що тип процентної ставки є фіксованим. За пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору.

Пунктом 1.5.2 договору сторони передбачили можливість застосування до споживача зниженої процентної ставки у розмірі 0,99 % на день. Водночас зі змісту цього пункту вбачається, що така ставка не є загальною або безумовною ставкою за договором, а застосовується як індивідуальна знижка на стандартну процентну ставку, надана споживачу як учаснику програми лояльності за умови виконання визначених договором дій.

За умовами пункту 1.5.2 договору для отримання такої індивідуальної знижки споживач мав до 16 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатити кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснити часткове дострокове повернення кредиту.

У разі виконання цієї умови споживач, як учасник програми лояльності, отримував від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку. Наслідком цього мало бути те, що розмір процентів, які підлягали сплаті за стандартною процентною ставкою до зазначеної дати, перераховувався за зниженою процентною ставкою 0,99 % на день.

Крім того, пункт 1.5.2 договору окремо передбачає ще одну ситуацію застосування знижки: якщо споживач до вказаної дати здійснює часткове або повне дострокове повернення кредиту, розмір процентів, які мали бути сплачені за стандартною процентною ставкою, також підлягає перерахунку за зниженою процентною ставкою - до дати такого часткового або повного дострокового повернення кредиту включно.

Разом із тим у цьому ж пункті договору прямо визначено, що у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах, передбачених договором. Тобто за змістом пункту 1.5.2 договору застосування зниженої процентної ставки поставлене у залежність від належного виконання споживачем визначеної договором умови щодо своєчасної сплати першого платежу або часткового/повного дострокового повернення кредиту.

Також у пункті 1.5.2 договору зазначено, що споживач розуміє та погоджується з тим, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки як учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених договором. Водночас застосування стандартної процентної ставки без знижки не вважається зміною процентної ставки, порядку її обчислення чи порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Отже, зі змісту пункту 1.5.2 договору вбачається, що знижена процентна ставка 0,99 % на день мала умовний характер і могла застосовуватися лише у разі виконання відповідачкою передбачених договором умов програми лояльності. Натомість базовою умовою договору була стандартна процентна ставка 2,2 % на день, визначена пунктом 1.5.1 договору, а невиконання умов для отримання знижки мало наслідком застосування саме цієї стандартної ставки.

Згідно з пунктом 1.7 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом визначена у розмірі 47 541,10 % річних, а за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 17 994,24 % річних. Пунктом 1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом визначена у розмірі 71 360 грн.

Із пункту 1.15 договору вбачається, що перед укладенням договору товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет. У цьому пункті договору визначено можливі способи ідентифікації та верифікації споживача, зокрема отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ, отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій, введення OTP-пароля, фотофіксацію особи, а також використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Порядок надання кредиту визначений розділом 2 договору. Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту мали надаватися товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 . Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору, а датами надання кредиту визначено 16 листопада 2023 року або 17 листопада 2023 року. Відповідно до пункту 2.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, зазначеними у пункті 2.1 договору.

Порядок обчислення процентів визначений розділом 3 договору. Згідно з пунктом 3.1 договору проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, тобто за методом «факт/факт». У договорі окремо роз`яснено, що економічною сутністю процентів є плата за користування кредитом, базою для їх розрахунку є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту, а порядок обчислення процентів визначається шляхом множення бази для розрахунку процентів на процентну ставку, яка діє у відповідний період строку кредиту.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, визначена у графіку платежів. У разі повного дострокового повернення кредиту, відповідно до пункту 3.3 договору, споживач зобов`язаний сплатити проценти, нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту включно, за фактичний строк користування кредитом.

Згідно з пунктом 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюються відповідно до графіка платежів, крім випадку, визначеного пунктом 5.3 договору. Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі направлення споживачем коштів з метою повного або часткового повернення заборгованості за кредитом, у тому числі достроково або за наявності прострочення, проценти за фактичний строк користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення.

Відповідно до пункту 5.6 договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі така сума погашає вимоги товариства у черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування», а саме: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочених процентів за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до договору.

Розділом 6 договору визначено відповідальність сторін. Зокрема, пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 1 200 грн 00 коп. на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання, а також 88 грн 00 коп. починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Водночас у договорі зазначено, що граничний розмір сукупної суми неустойки обмежується сумою, визначеною відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданого примірника договору вбачається, що він підписаний від імені споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором К934 16 листопада 2023 року о 08 год 22 хв 56 сек. У реквізитах договору споживачем зазначена ОСОБА_1 .

З додатку № 1 до договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - вбачається, що графік платежів розрахований виходячи з припущення, що споживачка належним чином виконує договір та отримала знижену процентну ставку. У таблиці зазначено, що сума кредиту становить 8000 грн 00 коп., кількість платежів - 12, а проценти за користування кредитом за графіком нараховуються періодично. У додатку також зазначено, що у випадку невиконання споживачкою умов для отримання зниженої процентної ставки розмір процентів за кожний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою.

З паспорта споживчого кредиту, підписаного 16 листопада 2023 року, вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту - 8000 грн 00 коп., строк кредитування - 360 днів, спосіб надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки позичальниці. У паспорті також зазначено, що стандартна процентна ставка становить 803 % річних, тобто 2,20 % на день, а знижена процентна ставка - 361,35 % річних, тобто 0,99 % на день.

У паспорті споживчого кредиту зазначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживачки за весь строк користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 60 456 грн 00 коп., а орієнтовну загальну вартість кредиту для споживачки за весь строк користування кредитом за зниженою процентною ставкою - 68 456 грн 00 коп. Водночас у паспорті зазначено, що реальна річна процентна ставка становить 47 541,10 %.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що позичальницю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ідентифіковано під час укладення договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року. У довідці зазначено одноразовий ідентифікатор К934, час відправки ідентифікатора позичальниці - 16 листопада 2023 року, а також номер телефону, на який його було відправлено, - НОМЕР_4 .

Також до матеріалів додано інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, у якому ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у зв`язку з укладенням договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року передала ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань за договором. Зміст цього повідомлення додатково підтверджує, що договір № 1121320 від 16 листопада 2023 року був оформлений саме від імені ОСОБА_1 як споживача фінансової послуги.

Отже, надані позивачем письмові докази у своїй сукупності містять відомості про укладення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору споживчого кредиту № 1121320 від 16 листопада 2023 року, погодження сторонами суми кредиту 8 000 грн 00 коп., строку кредитування 360 днів, стандартної процентної ставки 2,2 % на день, умов застосування зниженої процентної ставки 0,99 % на день, порядку надання кредиту на платіжну картку споживача, порядку нарахування процентів, черговості погашення заборгованості, а також факту електронної ідентифікації відповідачки та підписання договору одноразовим ідентифікатором К934.

З листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20251020-5606 від 20 жовтня 2025 року вбачається, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03 травня 2022 року. У листі зазначено, що за реєстром операцій від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 8000 грн 00 коп. У листі зазначено транзакцію від 16 листопада 2023 року, суму операції 8000 грн 00 коп., платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 та призначення платежу - зарахування на картку.

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16 лютого 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260209/79101-БТ, наданої на запит суду на виконання ухвали від 23 січня 2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_5 .

У цій же відповіді банк повідомив, що на рахунок № НОМЕР_1 / IBAN НОМЕР_5 було зараховано кошти у сумі 8000 грн 00 коп. 16 листопада 2023 року.

Зазначені відомості банку кореспондуються з умовами пункту 2.1 договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року, відповідно до якого кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживачки, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки, а також із листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20251020-5606 від 20 жовтня 2025 року, у якому зазначено про успішне перерахування 8000 грн 00 коп. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складений станом на 21 червня 2024 року щодо позичальника ОСОБА_1 . У розрахунку відображено рух заборгованості за такими складовими: тіло кредиту, проценти за користування кредитом, штрафні санкції, сплачені суми та залишок до сплати.

Зі змісту розрахунку вбачається, що первісний кредитор виходив із суми наданого кредиту 8 000 грн 00 коп., що відповідає пункту 1.3 договору, яким визначено загальний розмір кредиту саме у цій сумі. Упродовж усього періоду, охопленого розрахунком, залишок тіла кредиту у графі «до сплати» залишався незмінним і становить 8 000 грн 00 коп., оскільки будь-яких платежів у рахунок погашення тіла кредиту розрахунок не містить. У графах «сплачено» щодо тіла кредиту, процентів та штрафних санкцій за весь період зазначені нульові показники.

Розрахунок процентів первісним кредитором здійснено з урахуванням пунктів 1.5.1, 1.5.2, 3.1 та 3.2 договору. За пунктом 1.5 договору процентна ставка є фіксованою. Пунктом 1.5.1 договору передбачено стандартну процентну ставку 2,2 % на день, яка застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору. Водночас пунктом 1.5.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки 0,99 % на день за умови виконання споживачем визначених договором умов для отримання індивідуальної знижки як учасником програми лояльності.

У період із 16 листопада 2023 року по 15 грудня 2023 року включно в розрахунку щоденно нараховувалися проценти у сумі 79 грн 20 коп., що математично відповідає зниженій процентній ставці 0,99 % на день від суми кредиту 8 000 грн 00 коп. Саме: 8 000 грн ? 0,99 % = 79 грн 20 коп. за один день користування кредитом. За 30 днів такого нарахування загальна сума процентів склала 2 376 грн 00 коп., що прямо відображено у розрахунку станом на 15 грудня 2023 року.

Такий початковий підхід до нарахування процентів узгоджується з пунктом 1.5.2 договору, відповідно до якого знижена процентна ставка могла застосовуватися до 16 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, за умови сплати споживачем коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

Разом із тим із розрахунку вбачається, що після 15 грудня 2023 року жодного платежу від відповідачки у рахунок сплати процентів, тіла кредиту чи інших платежів позивачем не відображено. У зв`язку з цим з 17 грудня 2023 року статус заборгованості в розрахунку змінено з «Активний» на «Прострочений», а щоденне нарахування процентів починає здійснюватися вже у сумі 176 грн 00 коп., що відповідає стандартній процентній ставці 2,2 % на день від суми кредиту 8 000 грн 00 коп. Саме: 8 000 грн ? 2,2 % = 176 грн 00 коп. за один день користування кредитом.

Також суд звернув увагу на рядок розрахунку за 20 грудня 2023 року, у якому позивачем відображено разове нарахування процентів у сумі 3 080 грн 00 коп. Після цього загальна сума процентів до сплати збільшується з 2 904 грн 00 коп. станом на 19 грудня 2023 року до 5 984 грн 00 коп. станом на 20 грудня 2023 року. Такий запис свідчить не лише про поточне денне нарахування процентів, а й про здійснення позивачем перерахунку раніше нарахованих процентів із зниженої ставки 0,99 % на день на стандартну ставку 2,2 % на день у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов пункту 1.5.2 договору для збереження індивідуальної знижки.

Математично такий перерахунок простежується таким чином. За перші 30 днів користування кредитом, з 16 листопада 2023 року по 15 грудня 2023 року, проценти були первісно нараховані за зниженою ставкою у сумі 2 376 грн 00 коп. За ці самі 30 днів при застосуванні стандартної ставки 2,2 % на день сума процентів мала б становити 5 280 грн 00 коп. Саме: 176 грн ? 30 днів = 5 280 грн. Різниця між стандартним і зниженим нарахуванням становить 2 904 грн 00 коп. Саме ця різниця фактично відображена в розрахунку як додаткове донарахування при переході на стандартну ставку після невиконання умов для застосування знижки.

Окрім цієї різниці, у рядку за 20 грудня 2023 року враховано також поточне денне нарахування процентів за цей день у сумі 176 грн 00 коп. Отже, загальна сума, зазначена у цьому рядку як нарахування процентів - 3 080 грн 00 коп., складається з 2 904 грн 00 коп. донарахування різниці між зниженою та стандартною ставкою за попередній пільговий період та 176 грн 00 коп. процентів за один день користування кредитом за стандартною ставкою.

Після такого перерахунку розрахунок позивача надалі побудований за єдиною логікою: щоденно на залишок тіла кредиту 8 000 грн 00 коп. нараховується 176 грн 00 коп. процентів, тобто 2,2 % на день. Такий спосіб розрахунку формально відповідає пункту 3.1 договору, згідно з яким проценти є платою за користування кредитом, нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, а базою для їх розрахунку є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

З розрахунку вбачається, що позивач не здійснював капіталізацію процентів, тобто не збільшував тіло кредиту за рахунок нарахованих процентів. Протягом усього періоду тіло кредиту залишалося незмінним - 8 000 грн 00 коп., а проценти обліковувалися окремо у графі «% за користування». Це має значення для оцінки розрахунку, оскільки нарахування процентів здійснювалося саме на первісну суму фактичної заборгованості за тілом кредиту, а не на збільшену суму боргу з урахуванням уже нарахованих процентів.

Із розрахунку також убачається, що позивач не заявляє до стягнення штрафні санкції. У відповідній графі «штрафні санкції» за весь період зазначені нульові показники, а у підсумковому рядку сума штрафних санкцій також становить 0 грн 00 коп. Це узгоджується з тим, що хоча пунктом 6.4 договору передбачено штраф за невиконання або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів, у наданому розрахунку такі штрафи фактично не нараховані та до заявленої заборгованості не включені.

Станом на 21 червня 2024 року розрахунок містить підсумкову заборгованість у розмірі 46 368 грн 00 коп., яка складається з: 8 000 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 38 368 грн 00 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом. Штрафні санкції до цієї суми не включені. Кількість днів прострочення, зазначена у розрахунку, становить 188 днів.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок свідчить про те, що заборгованість сформована не за рахунок платежів, які були частково внесені та перерозподілені кредитором, а виключно внаслідок відсутності будь-якого погашення відповідачкою тіла кредиту та процентів. Розрахунок виходить із первісного тіла кредиту 8 000 грн 00 коп., початкового застосування зниженої ставки 0,99 % на день протягом першого 30-денного періоду, подальшого перерахунку процентів на стандартну ставку 2,2 % на день у зв`язку з невиконанням умов пункту 1.5.2 договору, а також подальшого щоденного нарахування процентів у сумі 176 грн 00 коп. до 21 червня 2024 року включно.

З копії договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року вбачається, що він укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як фактором. За умовами договору клієнт передає фактору, а фактор приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року вбачається, що до реєстру включено боржницю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року. У витягу зазначено суму заборгованості 46 368 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - основний борг, 38 368 грн 00 коп. - проценти.

З акта приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 вбачається, що сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників, а загальний розмір прав вимоги, переданих за цим актом, становить 159 218 126 грн 24 коп.

З платіжної інструкції від 21 червня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» грошові кошти у сумі 2 479 762 грн 78 коп. з призначенням платежу: плата за відступлення права вимоги за договором факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, без ПДВ.

З досудової вимоги вих. № 23686492 від 12 січня 2026 року вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 про укладення 21 червня 2024 року договору факторингу з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та перехід до позивача права вимоги за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року. У вимозі зазначено загальну суму заборгованості 46 368 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 38 368 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, та запропоновано сплатити її на реквізити ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до суду з цим позовом є реалізацією права на судовий захист майнового права, яке, за твердженням позивача, перейшло до нього від первісного кредитора за договором факторингу.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

З урахуванням наведених приписів ЦПК України та засад цивільного судочинства, тягар доказування у справі розподіляється між сторонами відповідно до характеру заявлених вимог і заперечень. Позивач зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факти порушення, невизнання або оспорювання його прав, а також причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача і заявленими вимогами. Ненадання таких доказів або посилання на припущення не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідач, у свою чергу, несе обов`язок доведення обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову, у тому числі фактів, що спростовують доводи позивача або свідчать про відсутність підстав для захисту заявленого права.

У справах про стягнення кредитної заборгованості тягар доказування покладається насамперед на кредитора (позивача), який зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами: факт укладення кредитного договору саме з відповідачем; умови такого договору; факт надання грошових коштів; розмір та структуру заборгованості; настання строку виконання зобов`язання та факт його порушення боржником. За відсутності доказів реального надання кредитних коштів або належного розрахунку заборгованості вимоги про їх стягнення не можуть вважатися доведеними.

Боржник (відповідач), заперечуючи проти позову, зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, у тому числі шляхом подання належних і допустимих доказів, що спростовують докази позивача або ставлять під сумнів їх належність, допустимість, достатність, достовірність чи вірогідність. Також на нього покладається тягар доказування факту виконання зобов`язання, повного або часткового погашення заборгованості, припинення зобов`язання, спливу строків позовної давності або інші передбачені Законом обставини, що виключають чи обмежують відповідальність.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог про стягнення 46 368 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року, а також у межах заперечень відповідачки, яка визнає факт укладення договору, отримання 8000 грн 00 коп. кредиту та неповернення цих коштів, однак заперечує проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 38 368 грн 00 коп.

Щодо доведеності факту укладення кредитного договору та дійсності правочину

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з положеннями статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач, тобто позичальник, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі: у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

На підставі частини першої статті 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права й обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, тобто оферти, однією стороною та її прийняття, тобто акцепту, другою стороною. Така пропозиція може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення оферти у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах, а також може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення або відсилання до нього. Відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко визначені як прийняття пропозиції.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису у випадках, передбачених законом чи письмовою згодою сторін.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи.

Згідно з вимогами цього Закону електронна ідентифікація може здійснюватися із застосуванням схем електронної ідентифікації, що відповідають встановленим законодавством вимогам, у тому числі шляхом використання інформаційних ресурсів третіх осіб, які володіють ідентифікаційними даними клієнтів на законних підставах.

У свою чергу, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансові установи мають право здійснювати дистанційну ідентифікацію та верифікацію клієнтів із використанням інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі із залученням банківських та державних інформаційних ресурсів, за умови дотримання вимог законодавства щодо захисту персональних даних та фінансового моніторингу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що використання позивачем механізму BankID як способу електронної ідентифікації відповідачки під час укладення кредитного договору відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірним та спрямоване на належне встановлення особи позичальника при вчиненні електронного правочину.

BankID, зокрема система BankID НБУ, є державною системою дистанційної електронної ідентифікації, що забезпечує підтвердження особи фізичної особи шляхом передачі ідентифікаційних даних від банку, у якому така особа обслуговується, до надавача відповідних послуг, за умови надання згоди цією особою.

Використання BankID не є способом підписання електронного правочину, а є способом автентифікації та ідентифікації особи користувача інформаційно-комунікаційної системи, що ґрунтується на ідентифікаційних даних, попередньо перевірених банком. У межах цієї системи, за згодою користувача, передаються персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, фінансовий номер телефону та інші ідентифікаційні відомості, достатні для встановлення особи.

Отже, застосування позивачем BankID під час укладення електронного кредитного договору є правомірним способом ідентифікації відповідачки як позичальниці в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та відповідає вимогам законодавства щодо встановлення особи сторони електронного правочину.

Проходження відповідачкою ідентифікації за допомогою BankID у сукупності з подальшим акцептом умов кредитного договору підтверджує належне її волевиявлення, виключає сумніви щодо особи позичальниці та є належним і допустимим доказом ідентифікації відповідачки у спірних правовідносинах, а також відповідності укладеного договору вимогам статей 205, 207, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Положення вказаного законодавства свідчать про те, що з урахуванням особливостей укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису у порядку, визначеному законом та погодженому сторонами.

За змістом статті 204 ЦК України правочин користується презумпцією правомірності, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір № 1121320 від 16 листопада 2023 року чи його окремі умови у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Відповідачка у відзиві не заперечила факту його укладення, а навпаки визнала, що уклала з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договір № 1121320 про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 16 листопада 2023 року та отримала кредит у розмірі 8000 грн 00 коп. на умовах, які самостійно та добровільно погодила у договорі.

З наданої копії кредитного договору вбачається, що договір № 1121320 від 16 листопада 2023 року укладений в електронній формі між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . У розділі 10 договору зазначено, що він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором К934 16 листопада 2023 року о 08:22:56 ОСОБА_1 .

Зміст спірного кредитного договору зафіксований в електронному документі, який містить істотні умови кредитування, реквізити сторін, дані відповідачки як споживачки, розмір кредиту, строк кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, спосіб надання кредиту, а також відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, суд виходить із того, що форма договору відповідає вимогам цивільного законодавства щодо письмової електронної форми правочину, а за своєю формою він є правочином, спрямованим на виникнення цивільних прав і обов`язків сторін щодо надання, повернення кредиту та сплати процентів.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що під час укладення договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року позичальницю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ідентифіковано за одноразовим ідентифікатором К934, який був відправлений 16 листопада 2023 року на номер телефону НОМЕР_4 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт укладення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору № 1121320 про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2023 року підтверджений належними письмовими доказами, а також фактично не заперечується відповідачкою.

Щодо доведеності факту надання кредиту та виникнення обов`язку його повернення

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами пункту 1.3 договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року загальний розмір кредиту становить 8000 грн 00 коп., а згідно з пунктом 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживачки, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець передає у власність другій стороні позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Норми про позику застосовуються до кредитних правовідносин у частині, що не суперечить їх суті. Отримавши кредитні кошти, відповідачка набула обов`язку повернути кредит у розмірі та порядку, визначених договором.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання кредитних коштів у розмірі 8000 грн 00 коп. підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20251020-5606 від 20 жовтня 2025 року, у якому зазначено про успішне перерахування 16 листопада 2023 року коштів у сумі 8000 грн 00 коп. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Крім того, з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16 лютого 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260209/79101-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_5 , а на цей рахунок 16 листопада 2023 року було зараховано кошти у сумі 8000 грн 00 коп.

Вказані докази узгоджуються між собою, містять однакові відомості щодо суми кредиту, дати перерахування коштів і реквізитів платіжної картки відповідачки, а тому підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів.

Відповідачка у відзиві не заперечила факту отримання 8000 грн 00 коп. кредиту та зазначила, що ці кошти не повернула.

За таких обставин суд вважає доведеним факт надання відповідачці кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. та наявність у неї обов`язку повернути позивачу, як новому кредитору, неповернуту суму основного боргу.

Щодо переходу до позивача права вимоги за кредитним договором

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Заміна кредитора у зобов`язанні може відбутися на підставі договору між первісним кредитором і новим кредитором. У такому випадку до нового кредитора переходить право вимагати від боржника виконання зобов`язання у тому обсязі, у якому це право належало первісному кредитору.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, новий кредитор не набуває більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, і може вимагати від боржника виконання зобов`язання лише в межах тих прав, які існували на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фінансування під відступлення права грошової вимоги одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

З копії договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року вбачається, що він укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як фактором. За умовами цього договору клієнт передає фактору, а фактор приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року вбачається, що до реєстру включено боржницю ОСОБА_1 за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року із зазначенням загальної суми заборгованості 46 368 грн 00 коп., з яких 8000 грн 00 коп. - основний борг, 38 368 грн 00 коп. - проценти.

З акта приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 вбачається, що сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників. З платіжної інструкції від 21 червня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» плату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 21062024.

Відповідачка у відзиві не заперечувала факту переходу до позивача права вимоги, а її заперечення стосуються переважно розміру процентів, заявлених до стягнення.

За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року.

Щодо структури та змісту зобов`язання відповідачки

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, тобто пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що передбачено частиною першою статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за змістом якої зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона, тобто боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, тобто кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. З укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, які мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, можливе лише у випадках розірвання договору, односторонньої відмови від нього у передбачених законом або договором випадках, припинення зобов`язання на підставах, визначених главою 50 ЦК України, або недійсності договору.

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер, а його невиконання можливе виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного кредитного договору, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ним прав і обов`язків сторін.

За змістом частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка, отримавши кредитні кошти, не вправі односторонньо відмовитися від обов`язку повернути кредит, оскільки такий обов`язок виник із укладеного кредитного договору та фактичного отримання коштів.

Відповідачка не надала доказів повернення кредиту або сплати процентів. Розрахунок заборгованості позивача також не містить відомостей про здійснення відповідачкою будь-яких платежів на погашення тіла кредиту або процентів.

Пунктом 1.4 договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року визначено строк кредиту 360 днів, а також періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до договору.

Оскільки відповідачка не повернула отриману суму кредиту та не надала доказів сплати процентів, її зобов`язання за кредитним договором виконане не було.

Обов`язковість договору означає, що відповідачка повинна повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити належні платежі за договором. Разом із тим обов`язковість договору не означає, що суд позбавлений обов`язку перевірити заявлений кредитором до примусового стягнення розмір заборгованості на відповідність нормам закону, загальним засадам цивільного законодавства та принципу пропорційності.

Щодо правової природи процентів за кредитним договором, меж свободи договору та доводів відповідачки про непропорційність процентів

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням змісту частини першої статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника за кредитним договором охоплює не лише повернення кредиту, а й сплату процентів, визначених умовами договору.

Застосовуючи наведені положення до спірних правовідносин, суд виходить із того, що обов`язок відповідачки сплатити проценти за користування кредитом виник не внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання як відповідальність, а безпосередньо з укладеного кредитного договору як елемент плати за користування наданими кредитними коштами.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки, фіксована або змінювана, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, закон прямо відносить визначення розміру процентів, типу процентної ставки та порядку їх сплати до умов кредитного договору. Тому саме по собі встановлення сторонами у договорі процентної ставки за користування кредитом не суперечить закону, якщо така умова не виходить за межі імперативних законодавчих обмежень і не визнана недійсною у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1.5 договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року тип процентної ставки є фіксованим. За пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору.

Пунктом 1.5.2 договору сторони передбачили можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,99 % на день. Водночас зі змісту цього пункту вбачається, що така ставка не є загальною або безумовною ставкою за договором, а застосовується як індивідуальна знижка на стандартну процентну ставку, надана споживачу як учаснику програми лояльності за умови виконання визначених договором дій.

За умовами пункту 1.5.2 договору для отримання індивідуальної знижки споживач мав до 16 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатити кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснити часткове дострокове повернення кредиту.

У цьому ж пункті договору прямо передбачено, що у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах, передбачених договором. Тобто за змістом пунктів 1.5.1, 1.5.2 договору базовою умовою кредитування була саме стандартна процентна ставка 2,2 % на день, а знижена ставка 0,99 % на день мала умовний характер і залежала від належного виконання відповідачкою умов програми лояльності.

Згідно з пунктом 3.1 договору проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, тобто за методом «факт/факт». У договорі окремо роз`яснено, що економічною сутністю процентів є плата за користування кредитом, а базою для їх розрахунку є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту.

Таким чином, умови договору чітко відмежовують проценти за користування кредитом від штрафних санкцій або інших заходів відповідальності. Вони є погодженою сторонами платою за користування кредитними коштами у межах строку кредитування.

З урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК України, кредитний договір № 1121320 від 16 листопада 2023 року у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору або окремих його умов, зокрема пунктів 1.5.1, 1.5.2, 3.1 договору щодо розміру, порядку та правової природи процентів. Навпаки, у відзиві відповідачка визнала факт укладення договору, факт отримання кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. та факт неповернення цих коштів.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на презумпцію правомірності правочину та обов`язковість договору, суд не має правових підстав ігнорувати погоджені сторонами умови про плату за користування кредитом лише з тієї причини, що відповідачка після виникнення заборгованості вважає суму нарахованих процентів надмірною. Інший підхід фактично означав би зміну судом погодженої сторонами ціни кредиту без визнання відповідної умови договору недійсною та без прямої норми закону, яка дозволяє таку зміну.

З урахуванням частини першої статті 627 ЦК України суд враховує, що свобода договору не є абсолютною. Вона реалізується у межах закону, а в договорі за участю фізичної особи-споживача також із урахуванням законодавства про захист прав споживачів. Водночас принципи справедливості, добросовісності та розумності не можуть застосовуватися як самостійна підстава для довільного звільнення сторони від виконання чинного договору або для заміни погодженої сторонами плати за кредит іншою сумою, визначеною судом на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Спірний договір укладений між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення споживчих потреб, тому відповідачка є споживачкою фінансової послуги. Ця обставина має правове значення для перевірки дотримання кредитодавцем вимог законодавства про споживче кредитування, зокрема щодо надання інформації, визначення реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту, денної процентної ставки та меж її допустимого розміру.

Водночас сам по собі статус відповідачки як споживачки не означає, що вона звільняється від обов`язку виконувати погоджені умови кредитного договору, якщо такі умови є чинними, зрозумілими, були доведені до її відома та не суперечать імперативним нормам закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідачка посилається на те, що стандартна процентна ставка 2,2 % на день, а також заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 38 368 грн 00 коп., яка більш ніж у 4,7 раза перевищує суму отриманого кредиту, є непропорційно високими, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці як споживачці, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому проценти мають бути обмежені сумою тіла кредиту - 8000 грн 00 коп.

Суд не погоджується з такими доводами в частині запропонованого відповідачкою способу зменшення заборгованості.

По-перше, проценти, заявлені позивачем до стягнення, є не штрафом, пенею, неустойкою або процентами річними за статтею 625 ЦК України, а договірною платою за користування кредитними коштами у межах строку кредитування. Тому правові підходи щодо можливості зменшення судом надмірного розміру неустойки, штрафу, пені або процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання не можуть бути автоматично перенесені на договірні проценти за користування кредитом.

По-друге, відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 8000 грн 00 коп. та їх неповернення. Вона також не заявляла вимог про визнання недійсними умов договору щодо стандартної процентної ставки, порядку її застосування або умов програми лояльності. Отже, кредитний договір у цій частині користується презумпцією правомірності, а його умови відповідно до статей 204, 525, 526, 627, 629 ЦК України є обов`язковими для сторін і підлягають виконанню належним чином.

По-третє, умови щодо вартості кредиту не були прихованими або такими, що не могли бути встановлені відповідачкою під час укладення договору. З паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачкою 16 листопада 2023 року, вбачається, що їй було повідомлено про суму кредиту 8000 грн 00 коп., строк кредитування 360 днів, стандартну процентну ставку 803 % річних, тобто 2,20 % на день, знижену процентну ставку 361,35 % річних, тобто 0,99 % на день, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. Такі відомості узгоджуються з умовами договору, у якому також визначено стандартну ставку, знижену ставку та порядок їх застосування.

По-четверте, договір містив не лише стандартну процентну ставку 2,2 % на день, а й передбачав для споживачки механізм зменшення фінансового навантаження шляхом застосування зниженої процентної ставки 0,99 % на день як індивідуальної знижки за програмою лояльності. Однак застосування цієї знижки було прямо обумовлено виконанням відповідачкою визначених договором дій, зокрема своєчасною сплатою першого платежу або частковим чи повним достроковим поверненням кредиту.

По-п`яте, із встановлених судом обставин вбачається, що відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення тіла кредиту чи процентів, не сплатила перший платіж і не здійснила часткове або повне дострокове повернення кредиту у строки, визначені пунктом 1.5.2 договору. Саме така поведінка відповідачки зумовила втрату права на застосування індивідуальної знижки та перехід до нарахування процентів за стандартною ставкою, прямо погодженою сторонами.

По-шосте, запропоноване відповідачкою обмеження процентів сумою тіла кредиту фактично означало б створення судом нового, не передбаченого договором і законом, способу зменшення плати за кредит. Такий підхід підміняв би передбачений самим договором механізм зниженої процентної ставки, яким відповідачка могла скористатися у разі належного виконання договору, але не скористалася внаслідок невиконання погоджених умов.

По-сьоме, законодавець у сфері споживчого кредитування самостійно визначив допустимі межі плати за кредит шляхом запровадження граничного розміру денної процентної ставки. Тому оцінка справедливості та пропорційності процентів у цій справі повинна здійснюватися не шляхом довільного прирівнювання процентів до тіла кредиту, а через перевірку відповідності заявленого розрахунку умовам договору та імперативним обмеженням Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: денна процентна ставка дорівнює загальним витратам за споживчим кредитом, поділеним на загальний розмір кредиту та строк кредитування у днях, помноженим на 100 відсотків.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказане положення було внесене до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, саме Закон України «Про споживче кредитування» визначив нормативну межу допустимого фінансового навантаження за споживчим кредитом. Тому суд перевіряє не абстрактну «справедливість» погодженої сторонами процентної ставки, а її відповідність законодавчо встановленим граничним показникам, які діяли у відповідні періоди нарахування.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідачки про необхідність обмеження процентів сумою 8000 грн 00 коп. лише з мотивів їх співвідношення з тілом кредиту.

Саме по собі перевищення суми процентів над сумою основного боргу не є безумовною підставою для висновку про несправедливість умов договору, якщо такі проценти є платою за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, їх розмір і порядок нарахування визначені договором, споживач був поінформований про умови кредитування, а нарахування не виходить за межі імперативних обмежень спеціального закону.

Окремо суд оцінює посилання представника відповідачки на судову практику апеляційних судів та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів, штрафу, пені чи річних відсотків, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити загальний розмір неустойки, штрафу та процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Разом із тим наведений правовий висновок не є релевантним до спірних правовідносин у тій частині, у якій відповідачка просить зменшити саме договірні проценти за користування кредитом до розміру тіла кредиту. У цій справі позивач не заявляє до стягнення неустойку, штраф, пеню або проценти річні за статтею 625 ЦК України як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Предметом спору є проценти за користування кредитом, які відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України та пункту 3.1 договору мають правову природу плати за правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування, а не відповідальності за порушення зобов`язання.

Тому посилання представника відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 не спростовує обов`язку суду виходити з дійсних умов кредитного договору щодо плати за користування кредитом. Водночас наведена постанова може враховуватися судом лише як загальний орієнтир щодо необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності у цивільних правовідносинах, але не як самостійна правова підстава для зменшення договірних процентів, які не є заходом цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим наведене не означає безумовного прийняття розрахунку позивача у повному обсязі. Оскільки частина періоду нарахування процентів припадає на час дії нових обмежень Закону України «Про споживче кредитування», суд має окремо перевірити, чи відповідає заявлений позивачем розрахунок граничному розміру денної процентної ставки, встановленому законом для відповідного періоду.

Щодо відповідності нарахованих процентів умовам договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування»

Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1121320 про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2023 року, яка сформована станом на 21 червня 2024 року, у загальному розмірі 46 368 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 38 368 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Судом у розділі фактичних обставин справи вже встановлено зміст основних умов договору, порядок застосування стандартної та зниженої процентних ставок, порядок нарахування процентів, відсутність платежів відповідачки, а також зміст наданого позивачем розрахунку заборгованості. Тому в цьому розділі суд не повторює повністю опис зазначених доказів, а надає їм правову оцінку з точки зору відповідності розрахунку умовам договору та імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Із встановлених судом обставин вбачається, що відповідачка отримала кредит у сумі 8000 грн 00 коп., а впродовж усього періоду, охопленого розрахунком, не здійснила жодного платежу ні на погашення тіла кредиту, ні на сплату процентів. Тому залишок тіла кредиту протягом усього періоду розрахунку залишався незмінним і становив 8000 грн 00 коп.

Договором передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, а базою для їх розрахунку є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня. У фактичних обставинах справи суд також встановив, що наданий позивачем розрахунок не містить ознак капіталізації процентів, оскільки тіло кредиту не збільшувалося за рахунок нарахованих процентів і впродовж усього періоду залишалося незмінним - 8000 грн 00 коп.

Суд враховує, що за умовами договору знижена процентна ставка 0,99 % на день мала умовний характер і могла застосовуватися лише у разі виконання відповідачкою умов пункту 1.5.2 договору. Натомість базовою умовою кредитування була стандартна процентна ставка 2,2 % на день, а невиконання умов для отримання індивідуальної знижки мало наслідком застосування саме цієї стандартної ставки.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 16 листопада 2023 року по 15 грудня 2023 року включно проценти первісно нараховувалися за зниженою ставкою 0,99 % на день, тобто по 79 грн 20 коп. щоденно від суми кредиту 8000 грн 00 коп.

Після того, як відповідачка не сплатила перший платіж і не здійснила часткове або повне дострокове повернення кредиту у строки, визначені пунктом 1.5.2 договору, позивач перейшов до застосування стандартної процентної ставки 2,2 % на день. При сумі кредиту 8000 грн 00 коп. така ставка становить 176 грн 00 коп. за один день користування кредитом.

Окреме донарахування, відображене у розрахунку 20 грудня 2023 року, суд оцінює як перерахунок раніше нарахованих процентів із зниженої ставки 0,99 % на день на стандартну ставку 2,2 % на день у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов для збереження індивідуальної знижки. Такий підхід відповідає пункту 1.5.2 договору, оскільки застосування зниженої ставки було поставлене в залежність від належного виконання відповідачкою визначених договором дій.

Отже, з точки зору умов договору розрахунок позивача побудований на погодженій сторонами стандартній процентній ставці 2,2 % на день, яка підлягала застосуванню у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов для отримання індивідуальної знижки. При цьому проценти нараховувалися на незмінний залишок тіла кредиту 8000 грн 00 коп., без збільшення тіла кредиту за рахунок уже нарахованих процентів.

Разом із тим, оскільки спірний договір є договором споживчого кредиту, суд зобов`язаний перевірити не лише відповідність розрахунку умовам договору, а й відповідність нарахованих процентів імперативним обмеженням Закону України «Про споживче кредитування», які діяли у відповідні періоди нарахування.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням, за яким максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Спірний договір укладений 16 листопада 2023 року, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Тому суд не застосовує граничні показники денної процентної ставки, запроваджені цим Законом, до періоду, який передував набранню ним чинності.

Водночас із моменту набрання чинності відповідними змінами Закон України «Про споживче кредитування» встановив імперативні межі денної процентної ставки, які підлягають урахуванню при перевірці допустимого розміру плати за споживчим кредитом за відповідні періоди.

З 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно тривав перший 120-денний перехідний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 % на день. Стандартна процентна ставка за договором становить 2,2 % на день, тобто у зазначений період не перевищувала граничний розмір, установлений пунктом 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

З 22 квітня 2024 року розпочався наступний 120-денний перехідний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 % на день. Отже, починаючи з цієї дати, проценти за користування споживчим кредитом могли бути стягнуті лише у межах зазначеного законодавчого обмеження, незалежно від того, що умовами договору передбачена стандартна ставка 2,2 % на день.

Суд не погоджується з позицією позивача у тій частині, у якій після 22 квітня 2024 року в розрахунку продовжено застосування стандартної процентної ставки 2,2 % на день, оскільки у цей період імперативна норма спеціального закону вже обмежувала максимальний розмір денної процентної ставки показником 1,5 % на день.

При сумі кредиту 8000 грн 00 коп. 1,5 % на день становить 120 грн 00 коп. за один день користування кредитом.

З огляду на наведене суд здійснює контрольний перерахунок процентів за трьома правовими періодами.

За період з 16 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року включно, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX, проценти підлягають обчисленню за умовами договору. Цей період становить 38 днів. За ставкою 2,2 % на день від суми кредиту 8000 грн 00 коп. проценти становлять 6688 грн 00 коп., із розрахунку: 8000 грн 00 коп. ? 2,2 % ? 38 днів.

За період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно, тобто протягом перших 120 днів перехідного періоду, проценти також можуть обчислюватися за договором у розмірі 2,2 % на день, оскільки така ставка не перевищує законодавчу межу 2,5 % на день. За цей період проценти становлять 21 120 грн 00 коп., із розрахунку: 8000 грн 00 коп. ? 2,2 % ? 120 днів.

За період з 22 квітня 2024 року по 20 червня 2024 року включно, який становить 60 днів, проценти можуть бути стягнуті лише у межах 1,5 % на день, тобто 120 грн 00 коп. за кожен день користування кредитом. За цей період проценти становлять 7200 грн 00 коп., із розрахунку: 8000 грн 00 коп. ? 1,5 % ? 60 днів.

Загальний розмір процентів, який може бути стягнутий з відповідачки за кредитним договором з урахуванням умов договору та імперативних обмежень Закону України «Про споживче кредитування», становить 35 008 грн 00 коп., з яких: 6688 грн 00 коп. - проценти за період з 16 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року; 21 120 грн 00 коп. - проценти за період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року; 7200 грн 00 коп. - проценти за період з 22 квітня 2024 року по 20 червня 2024 року.

У решті вимог про стягнення процентів, а саме в частині 3360 грн 00 коп., позивачу слід відмовити, оскільки ця частина процентів нарахована з перевищенням законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки у другому перехідному періоді.

Такий підхід не є зміною судом умов договору та не означає довільного зменшення погодженої сторонами плати за користування кредитом. Суд лише застосовує імперативну норму спеціального закону, яка після набрання чинності встановила граничний розмір денної процентної ставки для споживчих кредитів.

Водночас суд відхиляє доводи відповідачки про необхідність обмеження процентів розміром тіла кредиту, тобто сумою 8000 грн 00 коп., оскільки такий підхід не ґрунтується ні на умовах кредитного договору, ні на імперативних нормах Закону України «Про споживче кредитування».

Сам по собі факт того, що сума процентів перевищує суму основного боргу, не є безумовною підставою для їх зменшення до суми тіла кредиту, якщо проценти є платою за користування кредитом у межах строку кредитування, їх розмір і порядок нарахування визначені договором, споживач був поінформований про умови кредитування, а суд окремо перевірив їх відповідність законодавчо встановленим межам.

Суд також враховує, що у справі не заявлено до стягнення штраф, пеню, неустойку або проценти річні за статтею 625 ЦК України. У наданому розрахунку штрафні санкції фактично не нараховані та до заявленої заборгованості не включені. Заявлена позивачем заборгованість складається лише з 8000 грн 00 коп. тіла кредиту та 38 368 грн 00 коп. процентів за користування кредитом.

Отже, підстав для застосування підходів щодо зменшення неустойки, штрафу, пені або процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у цій справі немає, оскільки заявлені проценти мають іншу правову природу - вони є договірною платою за користування кредитом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю у сумі 8000 грн 00 коп., а вимоги про стягнення процентів - частково у сумі 35 008 грн 00 коп.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 43 008 грн 00 коп., з яких: 8000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 35 008 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог у сумі 3360 грн 00 коп. слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 46 368 грн 00 коп., а задоволенню підлягають вимоги на суму 43 008 грн 00 коп., частка задоволених позовних вимог становить 92,7536 %, а частка вимог, у задоволенні яких відмовлено, - 7,2464 %.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2469 грн 47 коп., що визначено за формулою: 43 008 грн 00 коп. ? 2662 грн 40 коп. / 46 368 грн 00 коп.

Щодо витрат сторін на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп. На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 296 надання послуг від 12 січня 2026 року та детальний опис наданих послуг, відповідно до яких правнича допомога охоплювала консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання заяви до суду.

Відповідачка заявила до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп. На підтвердження цих витрат надано договір про надання професійної правничої допомоги, додаток до нього та акт виконаних робіт, відповідно до яких правнича допомога полягала у наданні консультації, вивченні та аналізі позовної заяви з додатками, а також складанні, оформленні, поданні до суду і направленні іншому учаснику справи відзиву на позовну заяву.

Водночас у справі наявні взаємні заперечення сторін щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідачки просив зменшити витрати позивача, посилаючись на їх завищеність і неспівмірність зі складністю справи. Представник позивача, у свою чергу, заперечив проти стягнення витрат відповідачки у заявленому розмірі, вказуючи на їх неспівмірність зі складністю справи, типовість спору та обсяг фактично виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи заявлені сторонами витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною за ціною позову та характером спірних правовідносин, стосується типової категорії спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань за участю представників сторін, без призначення експертиз, допиту свідків, дослідження складних технічних доказів або необхідності підготовки значного обсягу процесуальних документів.

Суд також враховує, що значна частина фактичних обставин сторонами не заперечувалася. Відповідачка визнала факт укладення кредитного договору, отримання кредиту у розмірі 8000 грн 00 коп. та його неповернення. Основний спір між сторонами фактично стосувався правової оцінки розміру процентів за користування кредитом і розподілу судових витрат.

Крім того, позовна заява у цій категорії спорів має типовий характер для фінансової компанії, яка системно звертається до суду із вимогами про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредитування, а підготовка відзиву відповідачки також не вимагала збирання значного обсягу нових доказів, проведення складних розрахунків або участі представника у судових засіданнях.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп. та заявлені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп. є завищеними щодо фактичної складності справи, обсягу виконаних адвокатами робіт, часу, необхідного для надання такої допомоги, ціни позову та значення справи для сторін.

З урахуванням принципів реальності, необхідності, розумності та співмірності суд вважає обґрунтованим визначити базовий розмір витрат кожної зі сторін на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.

Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідачку пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2782 грн 61 коп., що визначено за формулою: 43 008 грн 00 коп. ? 3000 грн 00 коп. / 46 368 грн 00 коп.

Витрати відповідачки на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

З позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 217 грн 39 коп., що визначено за формулою: 3360 грн 00 коп. ? 3000 грн 00 коп. / 46 368 грн 00 коп.

Зустрічне зарахування судових витрат суд не здійснює, оскільки такі витрати присуджуються кожній стороні окремо відповідно до результатів розгляду справи та пропорційно до задоволеної і відхиленої частин позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 3, 11, 202, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1121320 про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 43 008 (сорок три тисячі вісім) гривень 00 копійок, з яких:

-8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-35 008 (тридцять п`ять тисяч вісім) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 61 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 217 (двісті сімнадцять) гривень 39 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення суду було ухвалено без повідомлення виклику учасників справи або якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, рахунок: НОМЕР_6 ,

банк отримувача: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Калінін Сергій Костянтинович, РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: 40004, м. Суми, вул. Холодногірська, буд. 45.

Повний текст рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя І.Р. Вітер