Постановление суда № 136108509, 30.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9033/18

Провадження № 2-с/466/54/26

У Х В А Л А

«30» квітня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданов Олександр Васильович, про скасування судового наказу у справі №466/9033/18,

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданов Олександр Васильович, звернувся в суд через систему «Електронний суд» із заявою, в якій просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ від 14 листопада 2018 року у справі № 466/9033/18.

Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначає, що вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є необґрунтованими, оскільки він заперечує наявність заборгованості за надані послуги. ОСОБА_1 вказує, що не є власником квартири, за якою нараховано борг, а особовий рахунок на його ім`я не відкривався. З огляду на це, заявник вважає себе неналежним боржником у справі та стверджує про наявність спору про право, що є підставою для скасування судового наказу.

Крім того, заявник просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що копію оскаржуваного наказу він не отримував. Про наявність судового рішення ОСОБА_1 стало відомо із мобільного застосунку «Дія». 27 квітня 2026 року його представник адвокат Богданов О.В. отримав постанову приватного виконавця Сокіл В.І. про відкриття виконавчого провадження №72399080 від 01.08.2023, що і стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши заяву про скасування судового наказу, матеріали додані до неї, приходжу до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 листопада 2018 року Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/9033/18 видано судовий наказ, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 453,38 грн., а також 176,20 грн. судового збору.

Судом з`ясовано, що матеріали справи за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання були знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості встановити факт належного повідомлення ОСОБА_1 про існування судового наказу від 14.11.2018, зокрема перевірити обставини направлення копії наказу на адресу боржника та підтвердження її отримання адресатом.

Окрім того, через знищення матеріалів справи суд не мав змоги перевірити, чи був ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на момент виникнення заборгованості, оскільки заявником відповідних доказів надано не було.

З метою з`ясування цих обставин судом було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно з відповіддю від 30.04.2026, ОСОБА_1 з 15.06.2010 і по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у період виникнення заборгованості та станом на дату винесення судового наказу (14.11.2018) заявник ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною адресою, а отже був споживачем відповідних послуг. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування цих обставин заявником та його представником надано не було.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.

У пункті 3 частини 5 статті 170 ЦПК України встановлено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Заява боржника про скасування судового наказу, яка подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстави для поновлення строку для подання цієї заяви. ( ч. 2 ст. 171 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування судового наказу від 18.11.2018 лише через вісім років після його видачі, не надавши при цьому належних доказів на підтвердження викладених у заяві доводів.

З огляду на те, що боржником не наведено обґрунтованих поважних причин пропуску процесуального строку, суд не вбачає підстав для його поновлення. Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити, а заяву про скасування судового наказу повернути заявнику.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 44, 160, 167, 170, 171, 258-261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданов Олександр Васильович, про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу від 14 листопада 2018 року у справі №466/9033/18 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданов Олександр Васильович, про скасування судового наказу від 14 листопада 2018 року у справі №466/9033/18 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води - повернути заявнику без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д. Б. Глинська