№ 13610285, 22.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 грудня 2010 р. № 2-а- 13744/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

позивач не прибула.

представник відповідача не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 24724, 50 грн., з яких 16483, 00 грн. - основний платіж, 8241, 50 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 вказала, що викладені в акті від 02.09.2010р. № 4183/17-211/ НОМЕР_1 висновки податкового органу є помилковими. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами. Всі матеріальні (вапняний розчин) та нематеріальні активи (транспортно - експедиційні послуги з перевезення будівельних матеріалів) придбавались для використання у господарській діяльності. Всі оригінали податкових накладних були надані позивачем при проведенні перевірки. Податковий кредит був сформований правомірно на підставі належно оформлених податкових накладних, які містять всі необхідні реквізити, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На момент видачі податкових накладних та накладних/актів, всі контрагенти позивача: ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ПП "Харків Хортиця", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз", ПП "Сігма Сервіс", ТОВ "Арткас" являлись суб'єктами господарювання та були зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право нараховувати податок та складати податкові накладні.

У судове засідання позивач не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності. В заяві ФОП ОСОБА_2 також зазначила, що позовні вимоги повністю підтримує.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова, позов не визнав. У письмових запереченнях зазначено, що в ході проведення перевірки було з'ясовано, що відсутні докази фактичного отримання товарів ФОП ОСОБА_2 від ТОВ "Арткас", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ПП "Харків Хортиця", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз", ПП "Сігма Сервіс", операції з придбання товарів мали не товарний характер, товар не перевозився. Відповідно до наявних на час проведення перевірки документів, не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, оперативність проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Таким чином, зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку не має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФОП ОСОБА_2 є штучне формування податкового кредиту, правочини, укладені останньою не спричиняють реального настання правових наслідків. Вочевидь, направленість умислу сторін правочину на ухилення від оподаткування, свідчить про наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено завищення податкового кредиту підприємцем в травні 2009р. на суму ПДВ - 1063, 00 грн., в березні 2010р. - на 13348, 67 грн. та в квітні 2010р. - на 2072, 00 грн., чим порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 п.п. 7.2.6, п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". У зв'язку з чим, податковою було донараховано ПДВ у сумі 16483, 00 грн. та накладені штрафні санкції у розмірі - 8241, 50 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, проаналізувавши докази у їх сукупності, заслухавши представника відповідача, дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.02.2006 року, отримала свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2. На податковому обліку підприємець перебуває в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. Згідно свідоцтва від 28.02.2006 року № НОМЕР_3, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, ФО-П ОСОБА_2 є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

За матеріалами справи актом ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова «Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за період з 01.04.2008р. по 30.06.2010р. від 02.09.2010р. № 4183/17-211/НОМЕР_1 встановлено порушення ФО-П ОСОБА_2 вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 п.п. 7.2.6, п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено завищення податкового кредиту підприємцем в травні 2009р., в березні 2010р. та в квітні 2010р.

З посиланням на зазначений акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення від 15.09.2010р. № 000931702/0, яким визначено ФОП ОСОБА_2 податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах. послугах) в загальному розмірі 24724,50грн., з яких 16483, 00 грн. - основний платіж, 8241, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення ДПІ вказала пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 п.п. 7.2.6, п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а фактичною підставою є викладене в акті від 02.09.2010р. № 4183/17-211/НОМЕР_1 судження податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних податкових накладних в травні 2009р., в березні 2010р. та в квітні 2010р. на загальну суму ПДВ 16483, 00 грн. за нікчемними угодами, укладеними ФОП ОСОБА_2 з ТОВ "Арткас" (33146740), ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" (35349071), ПП "Харків - Хортиця" (36458543), ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (36673488), ПП "Сігма Сервіс" (36849569).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається з акту перевірки від 02.09.2010р. № 4183/17-211/НОМЕР_1 (пп. 1.15 п. 1Акту - с.а.5) згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_2 не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності), тощо.

Згідно п.2.5.2 акту перевірки (с.а. 14), перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.04.2008р. по 30.06.2010р. встановлено завищення податкового кредиту в травні 2009 р. на загальну суму ПДВ - 1063, 00 грн. ПДВ, в березні 2010р. - 13348, 67 грн. ПДВ та квітні 2010 р. - 2072, 00 грн.

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників у рядку (10.1 - 16.3) Декларації на суму 16483, 00 грн.

Згідно "Інформаційно - аналітичної системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " відображені розбіжності по податковому кредиту з постачальниками кредиту в травні 2009р. на загальну суму ПДВ - 1063, 00 грн. ПДВ, в березні 2020р. - 13348, 67 грн. ПДВ та в квітні 2010р. - 2072, 00 грн. При перевірці первинних документів ФОП ОСОБА_2 (податкових накладних, видаткових накладних, платіжних документів, реєстру отриманих та виданих податкових накладних) встановлено, що ФОП ОСОБА_2 мала фінансово - господарські відносини з ТОВ "Арткас" (33146740), ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" (35349071), ПП "Харків - Хортиця" (36458543), ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (36673488), ПП "Сігма Сервіс" (36849569), але суми, відображені у складі податкового зобов'язання даних підприємств мають стан (до відома - недійсні) у зв'язку з тим, що: ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" (35349071) - відсутнє за місцем знаходження, ПП "Харків - Хортиця" (36458543) - відсутнє за місцем знаходження, ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (36673488) - місце знаходження не встановлено, ПП "Сігма Сервіс" (36849569) - місце знаходження не встановлено.

Згідно "Інформаційно - аналітичної системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " встановлено, що постачальником ТОВ "Арткас" (33146740) у складі податкового зобов'язання не відображена сума ПДВ у розмірі 1063, 00 грн., на теперішній час дане підприємство ліквідовано (дата ліквідації 06.07.2010 р.).

З викладеного вище вбачається, що відповідач не заперечує проти наявності фінансово - господарських відносин між ФОП ОСОБА_2 та її контрагентами: ТОВ "Арткас" (33146740), ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" (35349071), ПП "Харків - Хортиця" (36458543), ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (36673488), ПП "Сігма Сервіс" (36849569).

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача судом встановлено, що претензій до право і дієздатності вищевказаних юридичних осіб, які є контрагентами позивача, до правового статусу цих підприємств як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на укладені між позивачем та його контрагентами правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підставою для висновку про нікчемність правочинів, укладених ФОП ОСОБА_2 слугувало те, що постачальниками: ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" (35349071), ПП "Харків - Хортиця" (36458543), ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (36673488), ПП "Сігма Сервіс" (36849569) в складі податкового зобов'язання відображені відповідні суми ПДВ, але дані податкові декларації мають стан "до відома - недійсні", а ТОВ "Арткас" (331467840) у складі податкового зобов'язання не відображена сума ПДВ у розмірі 1063, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 ст. 228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, то суд визнає помилковим судження відповідача, про безпідставне отримання ФОП ОСОБА_2 у спірних правовідносинах податкової вигоди.

На противагу судженням відповідача, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між позивачем, ФОП ОСОБА_2 та його контрагентами. Доказів того, що ці зобовязання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

З приводу даної обставини суд бере до уваги також положення листа ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», де указано, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

До матеріалів справи позивачем додані копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів на користь та копії актів виконаних робіт, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» засвідчують реальність господарських операцій, що відбулись у спірних правовідносинах. Жодних доказів на спростування достовірності цих документів відповідачем до суду не подано.

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підп. 7.2.6 цього пункту).

При цьому, в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу наведених норм закону, вбачається, що Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної за умови використання матеріальних та нематеріальних активів в господарській діяльності.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ФОП ОСОБА_2 наведених норм закону, відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005р.) в акті перевірки №1494/233/35247439 від 25.03.2010р. не навів.

Стосовно викладеного в акті від 02.09.2010р. № 4183/17-211/НОМЕР_1 судження податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту з ПДВ у звязку з недекларуванням контрагентом позивача в податкових деклараціях своїх податкових зобовязань з ПДВ, суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В розумінні норм Закону України «Про ПДВ» ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Арткас" (331467840) є окремими платниками податків, внаслідок чого несуть окрему юридичну відповідальність за вчинення порушень щодо повноти та достовірності справляння ПДВ.

Доказів стосовно наявності правових підстав для притягнення позивача, ФОП ОСОБА_2 до юридичної відповідальності за діяння, вчинені його контрагентом - ТОВ "Арткас" матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновки ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” слід визнати необґрунтованими.

Отже, позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 15.09.2010 року №000931702/0.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2010 року.

Суддя О.В. Панченко