Решение № 136098997, 13.04.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2503/25 провадження № 2/694/580/26 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщеннісуду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради Черкаської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер: 7121284000:01:001:0508, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, та земельну ділянку площею 0,2133 га, кадастровий номер: 7121284000:01:001:0507, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали на праві власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач здійснювала догляд за померлою ОСОБА_4 до її смерті та організувала поховання.Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з: квартири АДРЕСА_3 ; 2/3 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки біля вказаного будинку.05 липня 2024 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений старостою Моринського старостинського округу Кириченко Ларисою Миколаївною, відповідно до якого заповіла позивачу 2/3 частини належного їй житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку біля будинку площею 0,22 га. Квартира АДРЕСА_3 ОСОБА_4 заповіла своєму синові ОСОБА_3 .Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена за місцем її реєстрації в місті Києві, що підтверджується витягом із Спадкового реєстру.

18 грудня 2024 року спадкоємець ОСОБА_3 подав заяву про відмову від частки спадкового майна, яке охоплене заповітом на ім`я позивача, зокрема 2/3 частини житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується матеріалами спадкової справи.Позивач своєчасно звернулася до державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. для оформлення спадщини. Нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434217730 від 04.07.2025 року.

Водночас нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, мотивуючи це невідповідністю між відомостями, зазначеними у заповіті, та

наданими правовстановлюючими документами.Так, у заповіті зазначено земельну ділянку площею 0,22 га, з яких 0,04 га належать на праві приватної власності (кадастровий номер 7121284000:01:001:0508), а 0,18 га надані рішенням Моринської сільської ради. Натомість у правовстановлюючих документах підтверджується належність ОСОБА_4 двох земельних ділянок: кадастровий номер 7121284000:01:001:0508, площею 0,04 га, для ведення особистого селянського господарства;кадастровий номер 7121284000:01:001:0507, площею 0,2133 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Тобто, заповіт в цілому є дійсним та реалізованим у частині заповідання житлового будинку, однак через технічні розбіжності у площах та кадастрових номерах земельних ділянок нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право спадщини за заповітом на земельні ділянки.

Вищевказані розбіжності виникли внаслідок технічних описок при складанні заповіту. Староста Моринського старостинського округу Кириченко Л.М. повідомила, що заповіт було складено зі слів ОСОБА_4 , яка на той момент не мала при собі документів на землю, однак зміст заповіту відповідав її дійсному волевиявленню, а саме передати у спадщину позивачу житловий будинок та належні їй земельні ділянки біля нього. Крім того, документи підтверджують, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту дійсно володіла обома зазначеними ділянками на праві приватної власності, відповідно до рішень Моринської сільської ради від 14.09.2017 року №16-16/VІІ та №16-17/VІІ. Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, здійснює володіння та користування зазначеним майном, однак не може оформити право власності у нотаріальному порядку через технічні невідповідності у документах.

Ухвалою суду від 22.08.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.09.2025 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 на виконання ухвали від 22.08.2025 року, якою було усунуто вказані судом недоліки.

Крім того, позивач ОСОБА_1 подала клопотання про заміну первісного відповідача в справі Моринської сільської ради на належного відповідача - Звенигородську міську раду Черкаської області. В обґрунтування клопотання зазначила, що 12.06.2020 року згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №728-р шляхом об`єднання сільських і міських рад Звенигородського району, у тому числі Моринської сільської ради, було утворено Звенигородську міську територіальну громаду в Черкаській області, а тому Звенигородська міська рада Черкаської області є належним відповідачем в даній справі.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року було відкрите провадження у справі та вирішено проводити судовий розгляд в порядку загального позовного провадження. Також вирішено питання про заміну відповідача Моринська сільська рада на Звенигородська міська рада Черкаської області.

В підготовчому засіданні ухвалою суду від 10.11.2025 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

29.12.2025 року до суду із Сьомої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №600/2024, що заведена після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11.02.2206 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві. Пояснила, що вона доглядала свою сусідку ОСОБА_4 до смерті та успадкувала на підставі заповіту її майно. Отримати свідоцтво на земельні ділянки не може, оскільки в заповіті помилково зазначені їхні розміри.

Представника відповідача Звенигородської міської ради Єременко Л.Л. не заперечувала проти задоволення позову.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, оскільки він не може

з`явитися до суду у зв`язку з поганим станом здоров`я. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані ними докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Звенигородського району Черкаської області, актовий запис № 504 від 23.08.2024 року (а.с.9).

З копії заповіту від 05.07.2024 року вбачається що ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2/3 частини житлового будинку із надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку біля вищевказаного будинку, площею 0,22 га, з них 0,04 га знаходились в її приватній власності, кадастровий номер 7121284000:01:001:0508, а 0,18 га надані її рішенням Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Заповіт було посвідчено старостою Моринського старостинського округу Звенигородської міської територіальної громади Кириченко Л.М. (а.с.8).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_4 дійсно проживала в с. Моринці Звенигородського району. Оскільки її син ОСОБА_3 хворіє та проживає в м. Києві, то на його прохання позивач ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_4 до смерті та поховала її. ОСОБА_4 скалала заповіт, яким заповіла належну їй частину житлового будинку в с. Моринці та земельні ділянки біля будинку ОСОБА_1 . ОСОБА_4 належало дві земельні ділянки, одна з яких була надана їй для обслуговування будинку, а інша під город. Оскільки заповіт було складено зі слів ОСОБА_4 , без надання нею правовстановлюючих документів на земельні ділянки, то в тексті заповіту виникли деякі неточності щодо площі цих земельних ділянок.

15.11.2024 року Сьомою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 за № 600/2024 (а.с. 10).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину № 529 від 26.11.1993 року ОСОБА_4 успадкувала 1/3 частину будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 після смерті своє матері ОСОБА_6 (а.с.13).

Відповідно до договору купівлі-продажу часини житлового будинку № 4461 від 02.11.2016 року ОСОБА_4 придбала 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 (а.с.18-19).

Відповідно до рішення №16-16/VII від 14.09.2017 року Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області у приватну власність ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7121284000:01:001:0508 (а.с.14).

Відповідно до рішення №16-17/VII від 14.09.2017 року Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області у приватну власність ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,2133 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7121284000:01:001:0507 (а.с.17).

Згідно з копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності земельна ділянка площею 0,04 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0508 та земельна ділянка площею 0,2133 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0507 перебувають у приватній власності ОСОБА_4 (а.с.14 зворот, а.с. 15 зворот).

З довідки № 76/01-3-15/7 від 26.03.2025 року, виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради вбачається, що відповідно до записів у земельно-кадастровій книзі Моринської сільської ради: ОСОБА_4 було надано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,2533 га, з них: 0,04 га рілля та 0,2133 га для будівництва (а.с.16).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.07.2025 року №1-1093 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із 2/3 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

З витягу з Державного реєстру речових прав № 434217730, який сформовано 04.07.2025 року нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори, вбачається, що власником 2/3 частин житлового будинку, загальною площею 85,6 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , та складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок А, прибудова а, сарай Б, погріб б, сарай В, літня кухня Г, убиральна Д, гараж Е, сарай Ж, огорожа 1, колодязь 2, хвіртка, 3, хвіртка 4, ганок 5, ворота 6, ворота 7, колодязь питний 8, є ОСОБА_1 (а.с.23-зворот).

Постановою від 04.07.2025 року № 1604/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку біля вищевказаного будинку площею 0,22 га, що належала ОСОБА_4 , у зв`язку з невідповідністю між відомостями, зазначеними у заповіті, та наданими правовстановлюючими документами (а.с.24).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями п. 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_4 дійсно заповіла належну їй частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельні ділянки біля вказаного будинку позивачу ОСОБА_1 , однак в заповіті не вірно зазначені розміри земельної ділянки, на якій розташований будинок та земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, що позбавляє позивача можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_4 , однак не може отримати у власність спадкове майно в зв`язку з наявними розбіжностями в тексті заповіту та правовстановлюючих документах на земельні ділянки, суд вважає за необхідне задовольнити позов та захистити її право шляхом визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку площею 0,2133 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0507, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0508 з цільовим призначенням; для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача судового збору, а тому судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 392, 1216, 1217, 1233, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради Черкаської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 0,2133 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0507, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 7121284000:01:001:0508 з цільовим призначенням; для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Звенигородська міська рада Черкаської області, місцезнаходження: 20502, Черкаська область, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63, код ЄДРПОУ 04060803.

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко