Постановление суда № 136086979, 29.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

29 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5083/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради, Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради, Миргородської міської ради Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.03.2026 про продовження строку дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона № 38/4 від 20.02.2014;

- зобов`язати Управління архітектури та державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради продовжити строк дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона № 38/4 від 20.02.2014 на 5 років до 30.04.2031, відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у вищезазначеному паспорті прив`язки.

28.04.2026 представником подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить:

- зупинити дію пункту 2 рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 15 квітня 2026 року № 243;

- заборонити відповідачам та будь-яким іншим органам чи підприємствам приймати рішення про демонтаж та/або здійснювати примусовий демонтаж тимчасової споруди фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду за вказаним позовом.

Заявник вказує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та законним інтересам, оскільки листом від 27.03.2026 № 46/13-19/88/13-18 позивачу було повідомлено про відмову у продовженні терміну дії паспорту прив`язки. Наголошує, строк дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона № 38/4 від 20.02.2014 закінчується 30.04.2026, а Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради протиправно ухиляється від його продовження та у невстановленій законом формі відмовляє у цьому, виникла реальна загроза демонтажу тимчасової споруди, про що зазначено як у листі Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради від 27.03.2026 № 46/13-19/88/13-18, так і у рішенні виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 15 квітня 2026 року № 243, пунктом 2 якого зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати тимчасову споруду для проведення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 до 10.05.2026.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що на момент ухвалення рішення суду тимчасова споруда буде демонтована, що завдасть позивачу значних матеріальних збитків, зупинить підприємницьку діяльність та зробить захист прав позивача у цій справі неефективним.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.

З матеріалів заяви про забезпечення позову слідує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Розміщення тимчасової споруди здійснювалось на підставі Паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона № 38/4 від 20.02.2014, строк дії якого закінчується 30.04.2026.

18.03.2026 позивач через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Миргородської міської ради звернулася до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради із заявою про продовження строку дії паспорта прив`язки.

Листом від 27.03.2026 № 46/13-19/88/13-18 позивачу повідомлено про відмову у продовженні терміну дії паспорту прив`язки з посиланням на зміну містобудівної ситуації в районі розміщення тимчасової споруди, а саме: виконанням будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 » та неможливістю забезпечити виконання протипожежних вимог між будівлею та спорудою.

Вважаючи протиправною бездіяльність Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.03.2026 про продовження строку дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона № 38/4 від 20.02.2014, позивач звернувся до суду з позовом.

Отже, предметом судового розгляду в цій справі є вимога про зобов`язання Управління архітектури та державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради продовжити строк дії паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди торгового павільйона №38/4 від 20.02.2014 на 5 років до 30.04.2031, відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у вищезазначеному паспорті прив`язки.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі Порядок №244) паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 Порядку №244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Відповідно до пункту 2.26. Порядку №244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Відповідно до пункту 2.29 Порядку №244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди, така споруда підлягає демонтажу.

Отже, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди є підставою для демонтажу такої споруди.

У поданій заяві позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та законним інтересам.

Суд зазначає, що саме лише твердження позивача про можливе ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди останньому.

Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:

"Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

У справі, що розглядається позивач на власний ризик встановив тимчасову споруду не з легких розбірних конструкцій, а з використанням цегли та інших матеріалів, розуміючи можливі негативні наслідки підприємницької діяльності.

Крім того, з матеріалів заяви не вбачається, що проведення демонтажу тимчасової споруди позивача відбудеться до винесення рішення суду у даній справі.

Суд наголошує, що процедура демонтажу тимчасової споруди це комплекс дій суб`єкта владних повноважень, які останній зобов`язаний вчинити зокрема на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про адміністративну процедуру".

Отже, позивачем в обґрунтування заявленого у позові забезпечення позову не наведено та не надано доказів у підтвердження того, що: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволенні заявленого у позові забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150-154, 241-243, 248 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради, Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Костенко