Постановление суда № 136048367, 20.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 Справа №607/9724/16-к Провадження №1-кп/607/756/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні в об`єднаних кримінальних провадженнях №12016210010000650, №12018210010002010, №12019210010002843, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Тернопіль, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.345 КК України, -

встановив:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12019210010002843, 26 вересня 2019 року близько 08 години 00 хвилин старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою м. Тернопіль, вул. Тарнавського, 4, разом із начальником сектору кримінальної поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_7 , з метою виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду №607/22013/19 про дозвіл на затримання гр. ОСОБА_4 для здійснення приводу останнього до Тернопільського міськрайонного суду, з метою участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 26 вересня 2019 року, близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебуваючи у дворі будинку №4 по вул. Тарнавського у м. Тернополі підійшли до ОСОБА_4 та відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» представилися, пред?явивши службові посвідчення працівника поліції, та довели до відома ОСОБА_4 ухвалу Тернопільського міськрайонного суду № 607/22013/19 про дозвіл затримання останнього з метою здійснення приводу до Тернопільського міськрайонного суду, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, після чого ОСОБА_8 почав поводив себе агресивно та зухвало, лаявся нецензурною лайкою у бік працівників поліції, шарпав за верхній одяг. Усвідомлюючи, те що ОСОБА_6 є працівником поліції, та те що останній перебуває при виконані своїх службових обов?язків, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на умисне заподіяння працівникові поліції тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, 26 вересня 2019 року, о 08 годині 00 хвилини, перебуваючи у дворі будинку N?4 по вул. Тарнавського у м. Тернополі, ОСОБА_4 усвідомлюючи значення своїх дій та розуміючи, що перед ним стоїть працівник поліції, які перебувають при виконанні своїх службових обов?язків, умисно вкусив за ділянку правого передпліччя старшого оперуповноваженого ВКП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 , в результаті чого завдав останньому фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна правого передпліччя , які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. В результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість старшого оперуповноваженого ВКП ТВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 під час виконання ним своїх службових обов?язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 1993 року із відповідними змінами.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.345 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та просить закрити кримінальне провадження в цій частині.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав та пояснив, що йому зрозуміло те, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності нереабілітуюча, йому зрозуміла суть обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_3 щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.345 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не заперечив.

Відповідно до статей 44, 49 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули відповідні строки, зокрема: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Отже, підставою звільнення від кримінальної відповідальності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків та відсутність обставин, що зупиняли їх перебіг. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, тому закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яке відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Початком перебігу строку давності є день, коли було скоєно суспільно небезпечне діяння. Кримінальне правопорушення відповідно до обвинувального акту вчинено 26 вересня 2019 року.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 лютого 2023 року по справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22), вчинення особою в межах передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України строку нового злочину не нівелює диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі строк давності переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.

На відміну від змісту вироку (ст. 374 КПК України), в якому має бути рішення про винуватість особи у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зміст ухвали (ст. 372 КПК України) має містити лише суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини, що стосуються цього питання із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, висновки та інше.

Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок.

Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у своїй постанові, від 29 вересня 2022 року (справа № 559/182/19, провадження № 51-5223 км 21).

Водночас, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Судом встановлено, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились. Доказів вчинення обвинуваченим нового злочину суду не надано, перебіг строків давності не зупинявся. ОСОБА_4 не заперечує щодо закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.

Оскільки, у разі настання обставин передбачених законом і згоди на це обвинуваченого звільнення його від кримінальної відповідальності є обов`язком суду, враховуючи наведені обставини справи, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.345 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього в цій частині закриттю.

Керуючись статтями 284, 285, 286, 392, 395 КПК України, статтями 12, 44, 49 КК України, суд, -

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження,задовільнити.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності передбаченої ч.2 ст.345 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження №12019210010002843 в цій частині закрити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1