Решение № 136033995, 23.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15726/25

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А., представника позивача - Іванчихіна С.І.,

представника відповідача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась, у квартиру, де зареєстровані відповідачі, надаються послуги постачання гарячої води та теплової енергії.

Позивач у позовній заяві зазначає, що Відповідач є споживачами послуг, втім у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2025 складає 124208,49 грн., з яких: сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01.05.2018 р. становить 10 809,73 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 1848,46 грн., 3% річних у розмірі 485,99 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01.05.2018 у розмірі 19601,12 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 3351,79 грн., 3% річних у розмірі 881,24 грн.; сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 9185,77 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1921,16 грн., 3% річних у розмірі 499,00 грн.; заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 24514,14 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4419,89 грн., 3% річних у розмірі 1158,02 грн.; заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021у розмірі 17255,67 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2382,31 грн., 3 % річних у розмірі 626,44 грн., пені у розмірі 762,17 грн.; заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 18257,51 грн., інфляційної складової боргу розмірі 2703,97 грн., 3% річних у розмірі 700,54 грн., пені у розмірі 852,32 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,85 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 633,40 грн.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідачів вищевказану заборгованість, а також судовий збір 3028 грн.

Ухвалою від 08.10.2025 відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

18.11.2025 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідача зазначив, що був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 16.08.2007 р. ще дитиною, адже датою його народження є дата ІНФОРМАЦІЯ_1 повну дієздатність відповідач набув 12.08.2024 року, тому може нести відповідальність за борги, які утворилися з оплати комунальних послуг лише за період, коли він досяг повноліття. До цієї дати у нього не виникав обов`язок оплачувати комунальні послуги, тим більше, що у квартирі жили інші особи. Вважав, що з нього може бути стягнуто лише заборгованість за постачання теплової енергії за період з серпня 2024 по липень 2025 р. в розмірі 1575,50 грн., на яку нараховано інфляційне збільшення боргу та 3% річних у розмірі 176,83 грн. та 42,62 грн. відповідно; а також може бути стягнуто заборгованість з постачання гарячої води за період з серпня 2024 р. по липень 2025 р. в розмірі 2183,21 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 234,92 грн., 3% річних в розмірі 54,15 грн.

Також долучив виписку з переліком оплат, проведених ТОВ ФК ГЕРЦ, з якої вбачається, що періодично, починаючи з січня 2025 року по особовому рахунку проходили платежі на оплату теплової енергії та постачання гарячої води.

У судовому засіданні 4 березня 2026р. представник відповідача повідомила, що квартира АДРЕСА_1 була службовою та надавалася в користування бабі та діду відповідача. Дані особи померли. Квартира виведена з числа службового житла лише у 2025 році. З 2025 року відповідач здійснює поточні платежі по квартирі, однак не має обов`язку сплачувати за борги, які утворилися до його повноліття.

У судовому засіданні 4 березня 2026р. за клопотанням представника позивача було оголошено перерву у розгляді справи для надання позивачем розрахунків заборгованості за період з 12.08.2024 р.

У судове засідання 23.04.2026 представник позивача не з`явився, нових розрахунків не надав. Втім, зважаючи на те, що прохальна частина позову містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити позов частково, вирахувавши заборгованість за період, коли відповідач досяг повноліття.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок по АДРЕСА_2 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №1305609512 від 15.08.2025 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 серпня 2025 року по особовому рахунку по даній квартирі наявна заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі. Відповідач досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому з цієї дати повинен був здійснювати платежі на оплату комунальних послуг.

Однак відповідачем належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому у нього наявні невиконані боргові зобов`язання перед позивачем за надані комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідач не відмовлялвся від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідаем на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання чи відмови від даних послуг.

Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем суду також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачував за спожиті послуги з постачання централізованого опалення за період з 12.08.2024, коли досяг повноліття, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість з оплати теплової енергії у розмірі 4185,50 грн. та з оплати поставленої гарячої води у розмірі 3788,21 грн.

Відповідач надав докази про те, що деякі платежі ним здійснювалися, втім, не надав суду первинних документів, за якими суд міг би встановити призначення платежу та констатувати, що відповідач оплачував після 12.08.2024 нараховані суми за теплову енергію та гарячу воду саме за конкретні місяці. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що оплати відповідача зараховувалися на поточні платежі, борг по судовій справі не погашався.

Відтак, в межах даної справи з відповідача слід стягнути 4185,50 грн. заборгованості з оплати теплової енергії та 3788,21 грн. заборгованості з оплати поставленої гарячої води.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, яка утворилася до 12.08.2024, тобто до повноліття відповідача, слід відмовити на підставі статей 31, 32 та 242 ЦК України, відповідно до яких оскільки неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років) мають обмежену цивільну дієздатність, а малолітні (до 14 років) - часткову, обов`язок щодо виконання фінансових зобов`язань покладається на їхніх батьків або усиновлювачів.

З відповідача підлягає стягненню також заборгованість з оплати абонентського обслуговування теплової енергії за період з серпня 2024 р. по липень 2025 р., нарахована у розмірі 37,25 грн., а потім у розмірі 39,89 грн. щомісячно, а всього на суму 473,40 грн., а також заборгованість з оплати абонентського обслуговування постачання гарячої води з розрахунку по 22,08 грн., а потім - 23,65 грн. щомісячно, а всього на суму 280,66 грн.

На заборгованість з оплати послуг позивач нарахував 3% річних та інфляційне збільшення боргу.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, враховуючи, що позивач проводив нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу на суми сукупної заборгованості, тоді як суд дійшов висновку про лише часткове задоволення позову, то правильних розрахунків 3% річних та інфляційного збільшення боргу матеріали справи не містять. Отже, суд визнав недоведеними відповідні вимоги позивача.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача слід стягнути:

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з серпня 2024 по липень 2025 р. у розмірі 4185,50 грн.;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з серпня 2024 по липень 2025 р. у розмірі 3788,21 грн.;

- заборгованість з оплати абонентського обслуговування теплової енергії за період з серпня 2024 р. по липень 2025 р. у розмірі 473,40 грн.,

- заборгованість з оплати абонентського обслуговування постачання гарячої води за період з серпня 2024 р. по липень 2025 р. у розмірі 280,66 грн., а всього стягнути 8727,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 124208,49 грн. Суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог у розмірі 8727,77 грн., тобто задовольнив позов на 7%.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним доручення №8660 від 25.05.2025 року у сумі 3 028,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу підлягає компенсації за рахунок відповідача 7% від цієї суми, тобто 212 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги у розмірі 8727,77 грн. та судовий збір у розмірі 212 грн., а всього стягнути 8939.77 грн.

У задоволенні позову в решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421, p/p№ НОМЕР_1 в ТВБВ N?10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669).

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Суддя Т. В. Войтенко