Решение № 136015910, 27.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року Справа № 280/10985/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 31.10.2025 № 083950011054;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998, та зарахувати заробіток згідно із архівними довідками про заробітну плату від 05.02.2020 №1102, виданими Архівним відділом Адміністрації муніципальної освіти міста Братськ, за період її роботи з 1983 по 1986; від 09.01.2020 № 1.2-1/15, виданою МКУ «Кежемський районний архів», за період з 1987 по 1988; від 27.01.2020 № 156, виданою Головним управлінням по Красноярському краю ФСВП, за період роботи з 1988 по 1993; довідкою №302 від 26.02.2020 № 19/1-08-2020, виданою Прокуратурою Красноярського краю, за період роботи з 1994 по 1997, у зв`язку з чим призначити їй пенсію за віком з 29.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058. Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області, яке рішенням від 31.10.2025 №083950011054 відмовило в зарахуванні частини страхового стажу, у зв`язку з чим відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу, встановленого ст.26 Закону №1058. Позивач вважає рішення відповідача таким, що суперечить чинному законодавству та не відповідає критеріям правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві посилається на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: період одержання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1988, оскільки запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірено печаткою; періоди роботи з 01.01.1992 по 05.01.1993, з 06.01.1993 по 31.01.1994, з 01.02.1994 по 09.07.1994, з 11.07.1994 по 28.08.1997 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1988 та період роботи з 26.03.1994 по 17.06.1995 відповідно до трудової книжки від 28.04.1980, оскільки це робота в російській федерації. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. До страхового стажу зараховано, зокрема періоди роботи з 07.04.1980 по 05.09.1984, з 09.01.1985 по 17.09.1987, з 17.12.1987 по 16.06.1988, з 01.07.1988 по 31.12.1991 та період догляду за дитиною з 16.09.1984 по 08.01.1985. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку стразовий стаж становить 18 років 11 місяців 08 днів. Крім того зазначено, що встановлення зобов`язання призначити та виплатити позивачеві пенсію, без перевірки ГУ ПФУ в Житомирській області дотримання позивачем усіх визначених законом умов, є втручання у дискреційні повноваження відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.10.2025 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача від 23.10.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення від 31.10.2025 № 083950011054 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до змісту рішення від 31.10.2025 № 083950011054, дата звернення до територіальних органів ПФУ 23.10.2025, пенсійний вік визначений статтею 26 Закону №1058 становить 60 років, вік заявника 64 роки 1 місяць 25 днів. Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058 становить 28 років.

Зазначено, що відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01.01.2010 індивідуальними відомостями про застраховану особу. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.19992. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Страховий стаж особи становить 18 років 11 місяців 8 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:

період одержання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1988, оскільки запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірено печаткою;

періоди роботи з 01.01.1992 по 05.01.1993, з 06.01.1993 по 31.01.1994, з 01.02.1994 по 09.07.1994, з 11.07.1994 по 28.08.1997 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1988 та період роботи з 26.03.1994 по 17.06.1995 відповідно до трудової книжки від 28.04.1980, оскільки це робота в російській федерації.

Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії від 31.10.2025 №083950011054, звернулась до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується її паспортом НОМЕР_2 , пенсійного віку в 63 роки набула 28.08.2024.

У рішенні від 31.10.2025 № 083950011054 відповідачем визнається страховий стаж позивача в розмірі 18 років 11 місяців 8 днів, відмовлено в зарахуванні до нього періодів роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 09.07.1994, з 11.07.1994 по 28.08.1997 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1988, та період роботи з 26.03.1994 по 17.06.1995 відповідно до трудової книжки від 28.04.1980, оскільки це робота, що враховуючи перетини трудової діяльності, складає разом 5 років 7 місяців 28 днів, та період одержання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірено печаткою, що складає 11 місяців 15 днів.

Стосовно відмови в зарахуванні періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.08.1997, суд зазначає.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами частини другою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року), зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Так, відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017), від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, від 14.08.2025 у справі №300/2075/23 тощо.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою, до часу припинення дії даної Угоди.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності.

Незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Отже, загальним правилом припинення участі російської федерації в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періодів роботи на території інших держав учасниць Угоди, якщо відповідний страховий стаж набутий в період чинності Угоди для України та до прийняття відповідних нормативних актів.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.

Окрім цього, Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: «… відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки».

Вказаний висновок підтримано в постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Таким чином суд дійшов висновку, що спірні періоди стажу позивачем було набуто в період дії Угод, та він має враховуватись пенсійним органом при призначенні позивачу пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Записами №11-18 в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 та записами №6-7 у трудовій книжці позивача від 28.04.1980 підтверджується період роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997

Крім того, періоди роботи додатково підтверджуються також архівними довідками від 05.02.2020 №1103 за період роботи з 1980 по 1987, від 09.01.2020 №1.1-1/14 за період роботи з 1987 по 1988, від 27.01.2020 №155 за період роботи з 1988 по 1993.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.04.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1), який визначає, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

У відповідності до вказаної норми позивач надавала архівні довідки про заробітну плату від 05.02.2020 №1102, видані Архівним відділом адміністрації муніципальної освіти міста Братськ, за період її роботи з 1983 по 1986; архівну довідку від 09.01.2020 №1.2-1/15, видану МКУ «Кежемський районний архів», за період з 1987 по 1988; архівну довідку від 27.01.2020 №156, видану Головним управлінням по Красноярському краю ФСВП, за період роботи з 1988 по 1993 роки; довідку від 26.02.2020 №302, видану Прокуратурою Красноярського краю, за період роботи з 1994 по 1997. В довідках зазначено, що суми заробітку вказані на підставі особових рахунків.

Проте, незважаючи на вищевикладене, відповідач протиправно відмовив у прийнятті довідок до розгляду.

Стосовно не зарахування період одержання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998, суд зазначає наступне.

У спірному рішенні відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю, оскільки запис про припинення виплати допомоги трудовій книжці не завірено печаткою.

Суд не погоджується з таким висновком пенсійного органу та зазначає, що згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідним законодавством, що діяло раніше, є Закон України «Про пенсійне забезпечення», згідно із ст. 56 якого до стажу роботи зараховується також період одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Пунктом 1.8. Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

У відповідності до вищенаведених положень Порядку №22-1 особа, що реєструвала заяву позивачки про призначення пенсії, мала перевірити зміст і належне оформлення наданих позивачкою документів та у разі їх невідповідності затвердженій формі надати (надіслати) повідомлення про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону №1058-ІV, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Тобто, для забезпечення свого обов`язку щодо надання громадянам України послуг з призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, мав самостійно отримати будь-які необхідні документи/інформацію, а не відмовляти у зарахуванні стажу.

Не здійснення (неналежне здійснення) пенсійним органом своїх повноважень не є підставою для позбавлення позивачки права на належне зарахування стажу.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Судом установлено, що записами 19-20 у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 підтверджується період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 17.10.1998, записи містять посаду та підпис посадової особи, посилання на рішення з номерами та датами їх винесення.

В даному випадку, на думку суду, відповідач безпідставно не врахував періоди роботи та період отримання позивачем допомоги по безробіттю згідно трудової книжки вказавши на наявні недоліки в її заповненні, що вказує на надмірний формалізм зі сторони суб`єкта владних повноважень, позаяк за належного дослідження і надання оцінки поданим позивачем документів, відповідач як суб`єкт уповноважений на прийняття рішень щодо призначення пенсій, безсумнівно мав змогу встановити зазначені обставину, однак цього не зробив.

Враховуючи те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998, є протиправною.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.10.2025 № 083950011054.

Судом установлено, що за результатами розгляду заяви позивача відповідачем визнається стаж позивача в розмірі 18 років 11 місяців 8 днів. Разом з цим, з урахуванням висновків суду щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998 (6 років 7 місяців 13 днів), загальна тривалість страхового стажу становить 25 років 6 місяців 21 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком з 63-річного віку.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 Верховний Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

У постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким повноваження пенсійного органу не є дискреційними якщо порядок їх реалізації передбачає лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Суд зазначає, що позивач набула право на пенсію за віком після досягнення 63-річного віку, тобто з 28.08.2024, оскільки з урахуванням висновків суду щодо зарахування спірних періодів її страховий стаж є достатнім для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV. Водночас, за приписами статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, лише у разі, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою такого віку, в інших випадках пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пенсії 23.10.2025, тобто після спливу тримісячного строку з дня досягнення 63-річного віку, належною датою призначення їй пенсії є саме 23.10.2025, а не 29.08.2024.

Також суд зазначає, що надані позивачем архівні довідки про заробітну плату є належними та допустимими доказами, які підлягають врахуванню під час призначення пенсії. Водночас визначення конкретного розміру пенсії та обчислення заробітку належить до повноважень органу Пенсійного фонду України. За таких обставин належним способом захисту є зобов`язання відповідача врахувати зазначені довідки про заробітну плату при призначенні пенсії позивачу

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 31.10.2025 № 083950011054, та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998, у зв`язку з чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.10.2025 відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 05.02.2020 №1102, виданими Архівним відділом Адміністрації муніципальної освіти міста Братськ, за період її роботи з 1983 по 1986; від 09.01.2020 № 1.2-1/15, виданою МКУ «Кежемський районний архів», за період з 1987 по 1988; від 27.01.2020 № 156, виданою Головним управлінням по Красноярському краю ФСВП, за період роботи з 1988 по 1993; довідкою №302 від 26.02.2020 № 19/1-08-2020, виданою Прокуратурою Красноярського краю, за період роботи з 1994 по 1997.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком від 31.10.2025 № 083950011054.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.01.1992 по 28.08.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 30.10.1997 по 14.10.1998, у зв`язку з чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.10.2025 відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 05.02.2020 №1102, виданими Архівним відділом Адміністрації муніципальної освіти міста Братськ, за період її роботи з 1983 по 1986; від 09.01.2020 № 1.2-1/15, виданою МКУ «Кежемський районний архів», за період з 1987 по 1988; від 27.01.2020 № 156, виданою Головним управлінням по Красноярському краю ФСВП, за період роботи з 1988 по 1993; довідкою №302 від 26.02.2020 № 19/1-08-2020, виданою Прокуратурою Красноярського краю, за період роботи з 1994 по 1997.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова