Постановление суда № 136013280, 27.04.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2757/19

Номер провадження6/950/30/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2026 р. м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Бакланов Р. В. з участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Лебединський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 950/2757/19 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області через підсистему «Електронний суд» звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа № 950/2757/19 від 20.01.2020.

Заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому листі № 950/2757/19 від 20.01.2020, виданому про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», а також видати ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат зазначеного виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за яким відповідачу надано кредитні кошти. У зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позов було задоволено, а на виконання судового рішення видано виконавчий лист № 950/2757/19 від 20.01.2020.

Заявник зазначає, що 22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило, а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 .

Крім того, заявник посилається на те, що виконавчий лист № 950/2757/19 перебував на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 61216808. Постановою державного виконавця від 29.04.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, та відсутністю інших джерел погашення заборгованості. За твердженням заявника, оригінал виконавчого листа стягувачу фактично не надходив, відкриті виконавчі провадження щодо виконання цього виконавчого документа відсутні, а тому виконавчий лист є втраченим.

Представник заявника просив провести розгляд заяви без його участі.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися. Заперечення щодо заяви до суду не подано. Відомостей про оспорення договору факторингу, акта приймання-передачі або переходу права вимоги матеріали справи не містять.

Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви, надані докази, норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у справі № 950/2757/19 Лебединським районним судом Сумської області було видано виконавчий лист № 950/2757/19 від 20.01.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

З постанови старшого державного виконавця Лебединського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61216808 вбачається, що на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 950/2757/19, виданий 20.01.2020 Лебединським районним судом Сумської області, про стягнення заборгованості в розмірі 15 948,59 грн з ОСОБА_1 . Боржником у постанові зазначено ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Стягувачем зазначено АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570.

У постанові державного виконавця встановлено, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не знайдено, інших джерел погашення заборгованості не встановлено. На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

Оцінюючи зазначену постанову як доказ, суд приходить до висновку, що вона підтверджує одночасно кілька юридично значимих обставин: факт існування виконавчого листа № 950/2757/19; факт його пред`явлення до примусового виконання; факт відкриття виконавчого провадження № 61216808; факт повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного виконання у зв`язку з неможливістю звернення стягнення на майно боржника.

З витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованого 25.02.2026, вбачається, що виконавче провадження № 61216808 щодо боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач АТ КБ «ПриватБанк», має стан «Завершено». Органом виконання зазначено Лебединський ВДВС СМРУ Мін`юсту, код ЄДРПОУ 33872349.

Оцінюючи витяг з АСВП, суд приходить до висновку, що цей доказ підтверджує відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 950/2757/19. У взаємозв`язку з постановою державного виконавця від 29.04.2020 та доводами заявника цей доказ підтверджує, що виконавчий лист фактично не перебуває на примусовому виконанні, а тому заявник без отримання дубліката не має реальної можливості реалізувати право на виконання судового рішення.

Судом встановлено, що 22.08.2025 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025.

З наданої копії договору факторингу вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» виступає клієнтом, а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» - фактором. За умовами пункту 1 договору клієнт відступає фактору належні йому права вимоги до позичальників, зазначених у відповідних реєстрах боргових зобов`язань, а фактор набуває такі права вимоги. У пункті 4 договору зазначено, що фактор набуває прав кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками грошових зобов`язань, погашення заборгованості, а також прав, що випливають із судових справ та виконавчих проваджень щодо боржників.

Зі сторінки 2 договору факторингу вбачається, що момент переходу до фактора прав вимоги визначений днем підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі до відповідного реєстру боргових зобов`язань. Отже, для встановлення факту правонаступництва суд має оцінити не лише сам договір факторингу, а й акт приймання-передачі та витяг із реєстру боргових зобов`язань, у якому ідентифіковано конкретного боржника.

З Акта № 2 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 2 від 08.09.2025 до договору факторингу № 8-22-08/2025 вбачається, що клієнт - АТ КБ «ПриватБанк» - передав, а фактор - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» - прийняв Реєстр боргових зобов`язань № 2 від 08.09.2025. В акті зазначено, що кількість основних договорів, за якими відступаються права вимоги, становить 52 412, а загальна заборгованість боржників за правами грошової вимоги становить 665 954 472,11 грн. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Оцінюючи Акт № 2 приймання-передачі, суд приходить до висновку, що він є належним доказом настання передбаченої договором факторингу умови переходу прав вимоги, оскільки саме підписання такого акта договором визначено як момент переходу до фактора прав вимоги за відповідними борговими зобов`язаннями.

З витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 2 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 встановлено, що до реєстру включено боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , кредитний договір № б/н, дата відкриття рахунку 13.12.2017. У витягу зазначено суму заборгованості за основним боргом у розмірі 14 293,68 грн, у тому числі за тілом кредиту - 13 341,98 грн, за нарахованими відсотками 951,70 грн. Адреса боржника у реєстрі відповідає адресі, зазначеній у заяві та постанові державного виконавця: Сумська область, с. Малий Вистороп, вул. Лебединська, буд. 17.

Оцінюючи витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 2, суд приходить до висновку, що цей доказ індивідуалізує боржника, його податковий номер, дату народження, кредитне зобов`язання та адресу. Саме ці дані дозволяють пов`язати відступлене право вимоги із боржником у справі № 950/2757/19. Розбіжність між сумою заборгованості, зазначеною у витягу з реєстру, та сумою, наведеною у постанові державного виконавця, не спростовує факту правонаступництва, оскільки реєстр боргових зобов`язань підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором, а виконавчий лист підлягає виконанню виключно в межах суми, визначеної судовим рішенням і самим виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України: «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків». Договір факторингу № 8-22-08/2025 є правочином, спрямованим на зміну кредитора у зобов`язанні, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора та факторингу.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено: «Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України: «Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України: «Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги».

Відповідно до статті 514 ЦК України: «До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Частина перша статті 516 ЦК України встановлює: «Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом».

Ці норми застосовуються судом тому, що заявник обґрунтовує свої вимоги саме переходом права вимоги від первісного кредитора - АТ КБ «ПриватБанк» - до нового кредитора - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» - на підставі правочину. Матеріали справи не містять відомостей про те, що кредитний договір або закон забороняли відступлення права вимоги чи вимагали згоди боржника на таке відступлення.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне у майбутньому.

Суд приходить до висновку, що договір факторингу, акт приймання-передачі та витяг з Реєстру боргових зобов`язань у своїй сукупності підтверджують перехід до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним зобов`язанням, яке було предметом судового розгляду у справі № 950/2757/19.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України: «У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу».

Частини перша, друга та п`ята статті 442 ЦПК України передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона, заінтересована особа, державний або приватний виконавець; положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» є належним заявником у цій справі, оскільки заявлені вимоги спрямовані на реалізацію права нового кредитора на примусове виконання судового рішення.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, відповідно до якого заміна сторони виконавчого провадження або сторони у виконавчому документі має процесуальну мету - забезпечити можливість виконання судового рішення правонаступником тієї особи, на користь якої таке рішення ухвалене. Під час вирішення такого питання суд має перевірити наявність матеріального правонаступництва та можливість реалізації правонаступником права на виконання судового рішення.

У цій справі така процесуальна мета наявна, оскільки виконавче провадження завершене, первісний виконавчий документ не перебуває на виконанні, а новий кредитор не може реалізувати право на примусове виконання судового рішення без заміни стягувача та отримання дубліката виконавчого листа.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа суд зазначає таке.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює: «Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку».

Згідно зі статтею 18 ЦПК України: «Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій визначених законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень.

Підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачає: «У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання».

Отже, для видачі дубліката виконавчого листа суд має встановити: факт видачі первісного виконавчого документа; факт його втрати; звернення із заявою належної особи; наявність судового рішення, яке підлягає виконанню; дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Факт видачі виконавчого листа № 950/2757/19 від 20.01.2020 підтверджується постановою державного виконавця від 29.04.2020, в якій прямо зазначено назву документа, дату його видачі, суд, який його видав, сторони виконавчого провадження, зміст стягнення та суму заборгованості.

Факт втрати виконавчого листа підтверджується сукупністю доказів: постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу; витягом з АСВП, у якому виконавче провадження має стан «Завершено»; відсутністю даних про перебування виконавчого листа на виконанні; доводами заявника про ненадходження оригіналу виконавчого листа та неможливість його пред`явлення до виконання.

Суд виходить з того, що втрата виконавчого документа може полягати не лише у фізичному знищенні документа, а й у фактичній відсутності його у стягувача та органу примусового виконання, якщо така відсутність унеможливлює виконання судового рішення.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.04.2021 у справі № 2-1316/285/11, провадження № 61-34св21, відповідно до якого єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата, а сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про його втрату.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19, відповідно до якого якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, заява про видачу дубліката такого документа вважається поданою у межах встановленого строку; натомість у разі спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відсутності його поновлення суд відмовляє у видачі дубліката.

Вирішуючи питання про дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім випадків, прямо визначених законом.

Частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Постановою державного виконавця від 29.04.2020 виконавчий лист повернуто стягувачу саме у зв`язку з відсутністю у боржника майна та інших джерел погашення заборгованості, тобто з підстав неможливості виконання рішення. Тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після його повернення підлягає обчисленню з 29.04.2020.

Суд звертає увагу, що стягувачем у виконавчому документі є банк, а не держава чи державний орган, тому до такого виконавчого листа застосовується загальний трирічний строк пред`явлення до виконання. Вказівка в постанові державного виконавця про можливість повторного пред`явлення виконавчого документа до 29.07.2020 не змінює приписів закону, оскільки суд самостійно застосовує норми права під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.

З огляду на повернення виконавчого листа 29.04.2020 трирічний строк його пред`явлення до виконання мав спливти 29.04.2023. Однак станом на 24.02.2022, тобто на дату введення в Україні воєнного стану, зазначений строк не сплив.

Пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, строки, визначені цим Законом, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа № 950/2757/19 до виконання не є пропущеним, а тому заява про видачу дубліката виконавчого листа подана з дотриманням вимог підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово наголошено, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що виконання рішення суду має розглядатися як складова частина судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 18, 55, 247, 258261, 353, 354, 442, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, статтями 202, 509, 510, 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України, статтею 129-1 Конституції України, статтями 1, 12, 15, 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі № 950/2757/19, виданому 20.01.2020 Лебединським районним судом Сумської області у цивільній справі № 950/2757/19 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: замінити первісного стягувача - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», код ЄДРПОУ 43513923, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28А.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 950/2757/19, виданого 20.01.2020 Лебединським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором у межах змісту первісного виконавчого листа.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Дублікат виконавчого листа після набрання ухвалою законної сили видати або направити Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» за адресою: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28А.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лебединський районний суд Сумської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ