Решение № 136010934, 14.04.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/997/25

№ провадження 2/196/60/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

представника позивачки: адвоката Ткаленка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 21.08.2012), який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, за вказаною адресою вони проживали разом, однак вона не була зареєстрована.

У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Сало В.В. щодо оформлення спадщини та було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 54086890, номер у нотаріуса 6/2013.

Їх спільні зі спадкодавцем діти подали заяви до приватного нотаріуса про відмову від прийняття спадщини. Однак на день смерті чоловіка була жива його мати ОСОБА_3 , яка звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання пропуску строків прийняття спадщини з поважної причини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом. 11 червня 2013 року ухвалою суду, яка набрала законної сили, була затверджена мирова угода, за умовами якої за нею було визнано право на земельну частку (пай), на яку 10.07.2015 року вона отримала свідоцтво про право власності.

На даний час вона вирішила оформити свої спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Приватним нотаріусом 30 травня 2025 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю в неї правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

В Державному реєстрі речових прав вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не зареєстрований, в КП "Царичанське БТІ" ДОР" житловий будинок також ні за ким не зареєстрований.

В архівному відділі вона отримала рішення 20.05.1987р. №47 про дозвіл на будівнитцво будинка ОСОБА_2 , а також є ОСОБА_4 паспорт, в якому вказаний забудовник ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_2 , погоджено 18.07.1990 та затверджено 27.07.1990.

Відповідно до довідки КП "Самарівське МБТІ" ДОР" №180 за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ні за ким не зареєстрований та відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок, самовільні побудови, прибудови чи реконструкції відсутні, так як всі будівлі та споруди були побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно довідки виконавчого комітету Могилівської сільської ради №900 від 16.07.2025р., реєстрація житлового будинку проведена в 1991 році, адреса будинку вказана АДРЕСА_1 , такі записи є у всіх погосподарських книгах, які велись. Земельна ділянка - ОЖБ не приватизована. В погосподарських книгах власником житлового будинку зазначено ОСОБА_2

31 липня 2025 року виконкомом Могилівської сільської ради винесено рішення про присвоєння адреси житловому будинку, належному ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . Інформація про уточнення адреси була внесена в Реєстр будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачка просить визнати за нею як спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.48).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.110).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.118).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити (а.с.98).

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ткаленко М.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява, в якій Могилівська сільська рада позовні вимоги визнає повністю та просить розглянути справу без участі представника Могилівськоїсільської ради (а.с.50).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Заслухавши позицію та доводи представника позивачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 прийняла у встановленому законом порядку, подавши до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 8 від 22 січня 2013 року (а.с.58).

ОСОБА_3 , мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від прийняття належної їй частки спадщини за законом відмовилася на користь дружини померлого, подавши до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за №12 від 28 січня 2013 року (а.с.60).

ОСОБА_6 , син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від прийняття належної йому частки спадщини за законом відмовився на користь дружини померлого, подавши до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за №13 від 28 січня 2013 року (а.с.61).

ОСОБА_7 , дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від прийняття належної їй частки спадщини за законом відмовилася на користь дружини померлого, подавши до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за №14 від 28 січня 2013 року (а.с.62).

ОСОБА_8 , дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від прийняття належної їй частки спадщини за законом відмовилася на користь дружини померлого, подавши до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за №9 від 22 січня 2013 року (а.с.63).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року, яка набрала законної сили 18.06.2013р., визнано між ОСОБА_3 , з одного боку, та ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , з іншого боку, мирову угоду, згідно з умовами якої: за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою села Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , визнається право на земельну частку (пай) розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Зоря, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_2 , що належало йому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 014636, виданого 30 січня 1997 року головою Царичанської районної державної адміністрації на підставі рішення Царичанської районної державної адміністрації від 27 грудня 1996 року № 828-р та зареєстрованого 30 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0136 (а.с.12).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 від 10.07.2015, право власності на земельну ділянку, площею 2,73 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 24.02.2025р. (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданим Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 03.03.2025р. (а.с.25).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії 13.05.2025 року приватним нотаріусом Дніпровського районного ноатріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. було відмовлено позивачці ОСОБА_1 в оформленні права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.14).

Відповідно до довідок виконавчого комітету Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 24.01.2013 №57 та від 24.01.2013 №56, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 1991 року по день його смерті (погосподарська книга №02, о/р НОМЕР_6 за 2011-215р.р.) (а.с.26, 27).

Рішенням Могилівської сільської Ради народних депутатів Царичанського району Дніпропетровської області від 20.05.1987р. №47, вирішено прохати виконком Ради народних депутатів дозволити гр. ОСОБА_2 будівництво нового індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.28).

Позивачкою наданий ОСОБА_4 паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2 , виданий індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 , який містить: пояснювальну записку до проекту забудови земельної ділянки; витяг з рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів № 186 від 29.05.1990 року «Про дозвіл будівництва (перебудови) індивідуального житлового будинку»; проект забудови житлового будинку та господарських будівель; схему винесення в натурі будівель (а.с.29-31).

Відповідно до довідки виконавчого комтету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 16.07.2025 №900, згідно погосподарської книги №42 о/р №1734 за 1991-1995р.р., власником житлового будинку АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . та на день смерті була зареєстрована одна. Згідно погосподарської книги №42 о/р № НОМЕР_7 за 1991-1995 р.р., власником житлового будинку АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На будівельному паспорті, виданому ОСОБА_2 виконавчим комітетом Царичанської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області у 1990 році вказана адреса: АДРЕСА_2 . Ця адреса житлвоому будинку не присвоювалася, тому потребує уточнення. За записами в погосподарських книг ОСОБА_2 землю біля житлового будинку не приватизовував. До довідки додані копії витягів погосподарських книг (а.с.38, 99-108).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №437257147 від 29.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, інші речові права на будь-який об`єкт нерухомого майна не зареєстроване (а.с.39).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434853997 від 10.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, інші речові права на будь-який об`єкт нерухомого майна не зареєстроване (а.с.40).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434853757 від 10.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, інші речові права на будь-який об`єкт нерухомого майна не зареєстроване (а.с.41).

Рішенням виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 31.07.2025 №76, житловому будинку, що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та розташований в с.Могилів, присвоєно адрес: АДРЕСА_1 (а.с.42, 43).

Відповідно до довідки КП "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 06.04.2026 №60, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012р. на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не зареєстроване. Відповідно до технічного опису: літери А1-1 житловий будинок, пг погріб, а2 прибудова, Б сарай, В сарай - побудовані до 05 серпня 1992 року, таке будівництво регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127, що не є самочинним (а.с.130).

Отже, судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших спадкоємців на спірне спадкове майно ні за законом, ні за заповітом, які у встановленому порядку прийняли спадщину, не має, що підтверджується копією спадкової справи №6/2013 від 27.08.2013 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), наявними у спадковій справі №6/2013 (а.с.57-97, 122-123).

Крім того, судом встановлено, що позивачка не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані (пункт 6 Інструкції).

Разом з тим, зазначена Інструкція передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Відповідно до Технічного паспорту від 01.05.2025, виданого КП "Самарівське міжрайонне БТІ" ДОР", всі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані до 05 серпня 1992 року, таке будівництво регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, що не є самочинним будівництвом (а.с.33-36).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом на майно, яке належало спадкодавцю, спадщину прийняла, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, а тому її вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб,відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивачки не стягувати судовий збір із відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовий збір залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка села Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 10.06.2003р., рнокпп - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Могилівська сільська радаДніпровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Могилів, вул.Панікахи, буд. 3, код ЄДРПОУ: 04338138.

Повне рішення складено 24.04.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков