Постановление суда № 136010851, 23.04.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/336/22

Провадження № 1-кп/206/9/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР під №12021040000000746 від 20.10.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника-адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під №12021040000000746 від 20.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

У межах судового розгляду даного кримінального провадження до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який неодноразово продовжувався з покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою суду 20.02.2024 судовий розгляду даного кримінального провадження зупинено до звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби, який був призваний для проходження військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою суду 20.02.2025 за клопотанням прокурора вирішено поновити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню, у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину згідно з ІП «СЗЧ» та був зупинений працівниками поліції у м. Дніпрі.

У межах судового розгляду даного кримінального провадження до ОСОБА_3 було неодноразово застосовано привід в судове засідання та згодом ухвалою суду від 29.04.2025 оголошено розшук обвинуваченого.

Ухвалою суду 03.09.2025 надано дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_3 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню.

Ухвалою суду 03.04.2026 надано дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_3 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню.

В порядку виконання ухвали про розшук обвинуваченого, ОСОБА_3 розшукано та 23.04.2026 доставлено до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказує про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідність в обранні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від суду.

Так, ОСОБА_3 неодноразово без поважних причин, не з`являвся в судові засідання, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дати судових засідань, про причини неявки не повідомляв, підтвердження наявності поважних причин неявки в судові засідання не надавав. Так, 29.04.202 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено в розшук, кримінальне провадження відносно останнього зупинено до його розшуку.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин у стані наркотичного сп`яніння, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Окрім того, судовий розгляд зупинено на стадії судових дебатів, а, отже, обвинувачений, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватись від суду, що на даний час є підтвердженим фактом.

Вказує, що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, кодексом України, передбачені Кримінальним процесуальним є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможуть запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів Національної поліції України, прокуратури або суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості злочину, який інкримінується ОСОБА_3 , а також відповідає особі обвинуваченого, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

До початку судового засідання стороною захисту подано копію витягу із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 11.06.2025 №167, відповідно до якого ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини на підставі ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 27.05.2025.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з ув`язненням, посилався на те, що його підзахисний на даний час проходить військову службу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав свого захисника.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі змістом ст. 131 та ст. 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно з позицією Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ст.ст. 177, 178 КПК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та тяжкість покарання передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у виді довготривалого позбавлення волі, а тому будучи обізнаним про можливість призначення даного покарання, яке йому загрожує є підстави вважати, що він може переховуватись від суду. На наявність вказаного ризику також вказує та обставина, що обвинуваченому у межах судового розгляду, та з моменту надходження даного кримінального провадження до суду 28.01.2022 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту аж до зупинення судового розгляду у зв`язку із проходженням ОСОБА_3 військової служби, при цьому останній 15.07.2024 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу на що 17.03.2025 внесено відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 27.05.2025 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі п. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у В/Ч НОМЕР_1 .

Ухвалою суду 20.02.2025 за клопотанням прокурора вирішено поновити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню, у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину згідно з ІП «СЗЧ» та був зупинений працівниками поліції у м. Дніпрі., та здійснено виклик обвинуваченого до суду, втім ОСОБА_3 почав уникати прибуття до суду для розгляду даної справи в результаті чого до нього було застосовано неодноразово привід та у подальшому розшук.

Наведене свідчить, що ОСОБА_3 будучи обізнаним про переслідування його державою та перебування на розгляді в суді справи у відношенні нього продовжив ухилятися від явки до суду грубо нехтуючи своїми обов`язками у межах даного кримінального провадження. Такі дії останнього сприймаються судом як спрямовані на затягування судового процесу і уникнення відповідальності вцілому з огляду і на стадію судових дебатів у даному процесі

Таким чином, ризик, що був підставою для застосування стосовно обвинуваченого попереднього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з того часу збільшився з огляду на такі цілеспрямовані дії останнього на уникнення явки до суду, та є достатніми для обрання йому виключного запобіжного заходу.

Крім того, практика ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_3 під вартою, суд вважає, що встановлені обставини та наявність підтвердженого ризику переховування є виключно вагомим. У подальшому доцільність тримання цього обвинуваченого під вартою може бути предметом перегляду, втім та на даному етапі судового провадження встановлені обставини і ризик не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування вказаного запобіжного заходу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Таким чином, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам в даному випадку можливо виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на те, що ОСОБА_3 було доставлено до суду в порядку виконання ухвали про його розшук у відповідності ст.. 335 КПК України розгляд даної справи підлягає відновленню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 335 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відновити розгляд кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР під №12021040000000746 від 20.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України .

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР під № 12021040000000746 від 20.10.2021 за ч. 3 ст. 286-1 КК України задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, тобто до 19.06.2026 включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1