Решение № 136010604, 17.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18231/25

Єдиний унікальний номер 205/18909/25

Провадження № 2/205/2095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, який зареєстровано судом 12 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року шлюб було розірвано. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 були стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Син сторін відвідує приватний дошкільний заклад, а також тренування з футболу, усі витрати по оплаті несе позивач, відповідач за увесь час лише двічі сплатив заняття з футболу. Позивач була вимушена віддати сина до приватного дитячого садка, адже на вересень 2024 року йому не було 3 повних років, а вимогою в державних закладах було досягнення дитиною повних трьох років. Через початок повномасштабного військового вторгнення РФ більшість закладів дошкільної освіти тимчасово призупинили освітній процес. Міністерством освіти і науки України було рекомендовано у 2022/2023 навчальних роках здійснювати першочергове зарахування дітей із числа внутрішньо переміщених осіб. У 2023/2024 навчальному році було рекомендовано організувати та обладнати укриття. При цьому, деякі комунальні дитячі садочки не містять таких укриттів. Крім цього, малолітній син часто хворіє протягом року і позивач несе додаткові витрати з придбання ліків, а також на оплату профілактичних заходів. Син хворіє щомісячно, тому відноситься до групи дітей, що часто хворіють, що в свою чергу потребує додаткових витрат на ліки. ОСОБА_2 надавав кошти на лікування, проте, у 2025 році припинив брати участь у додаткових витратах. Відповідач у витратах на додатковий розвиток сина та лікування участі не бере. Розмір сплачених аліментів відповідачем не покриває витрати, які позивач несе на утримання і забезпечення дитини. Позивач у своєму позові просила суд стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати, які були фактично сплачені нею у розмірі 65 121 грн. 24 коп., а також витрати на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, де зазначив, що позивач вважає, що центр дитячого розвитку «Ельфік» функціонує як дошкільний освітній заклад, проте він не має ліцензії на провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг. Таким чином, позивач понесла витрати на власний розсуд за її договірними зобов`язаннями. ОСОБА_1 не наводить доводів того, що син має тяжкі хвороби. Додаткові витрати на дитину мають бути викликані особливими обставинами, пов`язаними з каліцтвом чи тяжкою хворобою дитини. Отримання послуг у приватному медичному закладі для лікування ОРВІ у дитини замість державного чи комунального свідчить про її волевиявлення на лікування сина на платній основі за наявності альтернативи безоплатного отримання послуг. Витрати на заняття дитини футболом не пов`язані з розвитком здібностей дитини і покриваються аліментними платежами. Крім цього, позивач перешкоджає його спілкуванню із сином, через що він був змушений звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було розірвано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

27 вересня 2025 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

На підставі ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно з абз. 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рекомендовано звернути увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, ОСОБА_1 просить стягнути додаткові витрати на дитину пов`язані з відвідуванням приватного центру дитячого розвитку «Ельфік» (загальна сума за відвідування з вересня 2024 року по вересень 2025 року становить 97 600 грн.); заняття з футболу (загальною сумою 10 800 грн.); консультації лікарів, аналізи, та купівлю призначених медикаментів (витрачено 24 542 грн. 48 коп.)

Суд зазначає, що дитина навчалась в приватних дитячих клубах-садочках, відвідувала приватні клініки за бажанням позивача, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України та відносяться до загального розвитку дитини, а тому вказані витрати підпадають під визначення аліментів.

Відвідування малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитячої спортивної секції із заняття футболом не можна віднести до особливих обставин, оскільки не пов`язане з розвитком особливих здібностей дитини, а відноситься до загального розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду України від 30 січня 2019 року по справі № 205/4622/16-ц зазначено, що відвідування спортивної секції не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Стосовно додаткових витрат, витрачених позивачем на придбання ліків, позивачем не доведено, що витрати, понесені нею на лікування сина не відносяться до повсякденного життя дитини і доказів щодо необхідності цих додаткових витрат та виключності обставин, з яких ці витрати відбулися, позивач не надала, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з аналізу ч. 1 ст. 185 СК України вбачається, що додатковими витратами можуть вважатися витрати на забезпечення особливих потреб дитини, що виходять за межі звичайних, побутових. А витрати на навчання не мають ознаки надзвичайності, вони мають відноситися до звичайних витрат на утримання сина сторін, забезпечення якого тим з батьків, з яким він не проживає, здійснюється за рахунок аліментних зобов`язань, які виконуються належним чином.

Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року (справа № 369/959/16-ц, провадження № 61-645св17).

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 при поданні позову до суду була звільнена від сплати судового збору, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ст. 185 СК України, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: