Решение № 136010007, 27.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9163/25

Провадження № 2/201/750/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування своїх вимог, позивач у позовній заяві посилався на те, що 19.09.2024р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 201606-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 17 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності з фіксованою процентною ставкою, яка становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Однак, відповідачка належним чином не виконувала зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 22.06.2025р. за відповідачкою утворилась заборгованість у загальному розмірі 47 160 грн., з яких: прострочені платежі по тілу кредиту 17 000 грн.; прострочені платежі по процентах - 21 420 грн.; прострочені платежі по комісії 240 грн. та заборгованість по штрафам 8500 грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 201606-КС-001 від 19.09.2024р. у розмірі 47 160 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Судом в порядку ч.ч. 6,8 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб відповідачки, і за змістом отриманої відповіді її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 157).

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд двічі направляв на зареєстровану адресу відповідачки копії ухвал про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про його розгляд.

Відповідачка кореспонденцію не отримала, а листи повернулися до суду із довідкою пошти про повернення через закінчення терміну зберігання.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримала відповідачка адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачки не надходило, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Встановлені наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 19.09.2024р. направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 201606-КС-001 про надання кредиту (а.с. 51-72).

19.09.2024р. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 201606-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 77-97).

19.09.2024р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 201606-КС-001 про надання кредиту. Відповідно до умов договору відповідачка отримав від позивача кредит у розмірі 17 000 грн., строк кредитування - 24 тижні, термін дії договору до 06.03.2025р., орієнтована загальна вартість наданого кредиту 41 709,86 грн., стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 % фіксована, орієнтовна реальна річна процентна ставка 6084,08 %, комісія за надання кредиту 3400 грн. (а.с. 31-50).

Пунктом 4.2.2. зазначеного Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Також, п. 7.5. Договору визначено, що у разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 (один) процент від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення отриманого Кредиту здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день після закінчення строку кредитування до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Вказаний Кредитний договір був укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8162.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 17 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (номер банківської карти позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті (а.с. 99)).

Відповідно розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 201606-КС-001 від 19.09.2024р., заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору за період з 19.09.2024 по 01.07.2025р.р. складає 47 160 грн., з яких: прострочені платежі по тілу кредиту 17 000 грн.; прострочені платежі по процентах - 21 420 грн.; прострочені платежі по комісії 240 грн. та заборгованість по штрафам 8500 грн. (а.с. 20-23).

Крім того, як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2025р., витребувану ухвалою суду від 29.07.2025р. за клопотанням позивача, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Також, по руху вказаного карткового рахунку видно, що 17.09.2024р. на картковий рахунок ОСОБА_1 поступили грошові кошти в розмірі 17 000 грн., якими позичальник активно користувалась (а.с. 166-173).

Таким чином, картка № 5457082508612137, на яку були переведені грошові кошти позивачем, дійсно належить відповідачці ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію №675-VIII від 03.09.2015р., який набрав чинності 30.09.2015р. на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Отже, Кредитний договір № 201606-КС-001 від 19.09.2024р. укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Презумпцію укладеного між сторонами електронного договору про надання кредиту № 201606-КС-001 від 19.09.2024р. відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З вищевикладеного, слідує, що відповідачка належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконала, а тому суд дійшов до висновку про те, що відповідний борг, який складається з тіла кредиту в сумі 17 000 грн., процентів в сумі 21 420 грн. та комісії в сумі 240 грн. існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідачки на користь позивача в судовому порядку.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022р. до теперішнього часу.

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісії, просив стягнути суму штрафу в розмірі 8500 грн., яка відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позову, в розмірі 1 985,79грн. (2422,40 х 38 660/47 160) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч. 1 ст. 82, ст. 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 201606-КС-001 від 19.09.2024р. у розмірі 38 660 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1985 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 79 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева