Постановление суда № 136006239, 22.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1825/26

Провадження № 1-кс/331/953/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000062 від 21.01.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12026082020000062 від 21.01.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , в невстановлений досудовим слідством день та час, діючи незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою подальшого збуту, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, незаконно придбав два блістери з маркуванням «Метадон-ЗН» з пігулками по 10 штук в кожній, які в подальшому став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.

В подальшому, 16.03.2026 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , з прямим умислом, направленим на незаконний збут наркотичного засобу, з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 , якому у встановленому законом порядку доручено проведення оперативної закупки, домовився про збут останньому наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону.

Після чого, приблизно о 13 годині 30 хвилин вищевказаного дня, ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_5 , де в ході телефонної розмови з останнім, замовим наркотичний засіб, обіг якої обмежено метадон, за грошові кошти у сумі 1000 гривень, які були попередньо видані для проведення оперативної закупки. Вказані кошти приблизно о 13 годині 35 хвилин ОСОБА_7 за допомогою терміналу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 53, перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 , яку заздалегідь ОСОБА_5 надав ОСОБА_7 в смс-повідомленні. Після чого, в цей же день, о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 в ході особистої зустрічі поблизу будинку № 49 по вулиці Олександрівській в місті Запоріжжі, збув ОСОБА_7 два блістери з маркуванням «Метадон-ЗН» з пігулками по 10 штук в кожній.

Після чого ОСОБА_7 переніс вказані два блістери з маркуванням «Метадон-ЗН» з пігулками по 10 штук в кожному до буд. 70 по пр. Соборному в м. Запоріжжі де добровільно, в ході проведення огляду місця події, видав їх працівникам поліції. Згідно висновку експерта № СЕ-19/108-26/5402-НЗПРАП від 18.03.2026 надані пігулки містить наркотичний засіб, обіг якої обмежено метадон. Маса метадону становить 0,453 г (в перерахунку на основу).

Таким чином, встановлена достатня кількість доказів для підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який кваліфікується як: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, з базовою середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України.

23 березня 2026 року у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно чинного законодавства вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.307 карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Таким чином, в ході розслідування кримінального провадження виникла необхідність у відшуканні майна підозрюваного, з метою накладення на нього арешту, зокрема для подальшої конфіскації майна.

Так, згідно інформації з Розширеного витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_6 РНОКПП: НОМЕР_2 має на праві спільної власності 1/2 частки об`єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 51.49 кв.м., житлова площа 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , (дата реєстрації 21.09.2006).

Санкцією ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України прямо передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що свідчить про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підозрюваного.

З огляду на викладене, наявні достатні підстави вважати, що у разі доведення винуватості підозрюваного, належне йому майно може підлягати конфіскації за вироком суду, а тому накладення арешту на таке майно є необхідним для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

При цьому, невжиття заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження, приховування або іншим чином унеможливлення виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Таким чином, з метою забезпечення реального виконання можливого вироку суду в частині застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, існує обґрунтована необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.

Власник майна в судове засідання не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 172 та ч. 4 ст. 107 КПК України слідчий суддя вважав за можливе розглянути клопотання за відсутності вказаних осіб, без здійснення фіксування технічними засобами.

Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання, долучені до нього копії документів, дійшов наступного висновку.

Матеріалами провадження встановлено, що в провадженні Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12026082020000062 від 21.01.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

23.03.2026 року у кримінальному провадженні №12026082020000062 від 21.01.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тому у випадку постановлення обвинувального вироку суду майно ОСОБА_6 може бути конфісковано в дохід держави.

Таким чином, метою накладення арешту на зазначене майно є забезпечення конфіскації майна.

Зазначені обставини переконують слідчого суддю у тому, що правова підстава накладення арешту на майна наявна та підтверджена.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.04.2026 р. ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частка нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для накладення арешту на майно, розумність та співмірність обмежень права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000062 від 21.01.2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження на майно, яке на праві приватної спільної часткової власності належить підозрюваному ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме на об`єкт житлової нерухомості, квартиру загальною площею 51.49 кв.м., житлова площа 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , (дата реєстрації 21.09.2006), розмір частки 1/2.

Роз`яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1