Решение № 136000723, 27.04.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

27 квітня 2026 року

Справа № 642/1239/26

Провадження № 2/642/969/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря судового засідання Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ «СК "Арсенал Страхування") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 48748,40 грн. та суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 20.12.2021 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір № 944/21-Из/Х/01 добровільного комплексного страхування: майна, та фінансового ризику, пов`язаного із втратою власності на нерухоме майно (далі Договір), згідно з яким ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 пошкодження або знищення майна - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - застраховане майно). 04.10.2023 в АДРЕСА_1 відбулося затоплення застрахованої квартири сусідами зверху.

На місце страхової події було викликано інженера та майстра дільниці № 28 КП «Жилкомсервіс», якими було складено Акт обстеження від 05.10.2023, згідно з яким причиною залиття став прорив згону на трубопроводі (стояк) гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , що сталося внаслідок проведення несанкціонованих робіт по заміні стояка власниками квартири АДРЕСА_3 , при цьому заявок на пошкодження сантехніки та трубопроводу холодного і гарячого водопостачання на дільницю № 28 КП «Жилкомсервіс» від кв. АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не надходило.

Про дану страхову подію було повідомлено КП «Харківські теплові мережі», останніми було складено Акт про залиття, аварію, що трапилася на системі теплопостачання, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 05.10.2023, відповідно до якого причиною залиття двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стало несанкціоноване втручання мешканців кв. АДРЕСА_5 , у роботу системи ЦГВ; монтаж був проведений без узгодження з КП «Харківські теплові мережі» з грубими порушеннями.

Відповідно до п. 7 Договору визначено страхові ризики та страхові випадки, в пп. 7.1.7 Договору визначено, що дія води - це безпосередній вплив на застраховане майно вологи внаслідок аварії технічних систем: водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, систем пожежогасіння та/або проникнення води з сусідніх приміщень.

У результаті даного страхового випадку застрахованому майну (квартира) за адресою: АДРЕСА_1 були заподіяні пошкодження, а власнику майна (квартири) - ОСОБА_2 завдано матеріальний збиток; зазначена подія кваліфікується як страховий випадок.

Згідно зі Звітом ПП «ЕКОРТ» від 30.10.2023 про визначення вартості матеріального збитку, нанесеному власнику квартири АДРЕСА_6 , вартість збитку складає 74362 грн. 08 коп. з урахуванням ПДВ, та без урахування ПДВ складає 61968 грн. 40 коп., тому з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 13220 грн. 00 коп. позивачем було відшкодовано страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 48748 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 57760860 від 14.11.2023, тобто відповідно до умов договору страхування позивач поніс збитки у зазначеному розмірі, які підлягають стягненню з відповідача як заподіювача шкоди.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 23.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі.

31.03.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Шаповаловим А.Р. подано відзив на позовну заяву, у якій він проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність належних, допустимих і достовірних доказів для доведення та підтвердження тих обставини, на які посилається позивач, недоведеність факту будь-якого порушення його суб`єктивних прав і факту будь-якої причетності відповідача ОСОБА_1 до страхової події, протиправності його дій та/або відповідальності за завдані збитки, пов`язані з подією аварійної ситуації (прориву трубопроводу і залиття квартир) в цілому, а також відсутності доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником квартири і виступає належним відповідачем по справі в принципі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

20.12.2021 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір № 944/21-Из/Х/01 добровільного комплексного страхування: майна, та фінансового ризику, пов`язаного із втратою власності на нерухоме майно, згідно з умовами якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 пошкодження або знищення майна - двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов Договору страхування (а. с. 7-10).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2021 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 (а. с. 11).

04.10.2023 р. в АДРЕСА_1 відбулося затоплення застрахованої квартири сусідами зверху, у зв`язку з чим 05.10.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з повідомленням про страховий випадок, а також із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 10.11.2023 у розмірі 48748 грн. 40 коп. (а. с. 12-13).

Згідно з актом обстеження від 05.10.2023 комісією у складі інженера та майстра дільниці № 28 КП «Жилкомсервіс» 04.10.2023 відбулося залиття квартири АДРЕСА_6 , у квартирі маються сліди залиття на стелі кухні, патьоки на стінах, у 1-шій житловій кімнаті замокла підвісна стеля, патьоки на стінах, намокла підлога (ламінат); у 2-гій житловій кімнаті - замокла підвісна стеля, патьоки на стінах, намокла підлога (ламінат); коридор - замокла підвісна стеля, патьоки на стінах. Причиною залиття став порив згону на трубопроводі (стояк) гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , роботи по заміні стояка проводили власники квартири АДРЕСА_3 , доступ до квартири АДРЕСА_3 відсутній. Заявок на пошкодження сантехніки та трубопроводу холодного та гарячого водопостачання на дільницю № НОМЕР_1 КП «Жилкомсервіс» від квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 не надходило (а. с. 15).

З акту Холодногірської філії КП «Харківські теплові мережі» про залиття, аварію, що трапилась на системі теплопостачання, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 05.10.2023 вбачається, що 04.10.2023 трапилось залиття гарячою водою квартири АДРЕСА_6 , наслідками якої є замокання стелі, підлоги, електричної проводки, підвісної стелі у коридорі, кухні, житлових кімнатах, ванній кімнаті; причиною залиття стало несанкціоноване втручання мешканців квартири АДРЕСА_3 у роботу системи ЦГВ, монтаж проведений без узгодження з КП «ХТМ» з грубим порушенням; рекомендовано власнику квартири АДРЕСА_3 привезти систему ЦГВ у його квартирі у найближчий час згідно з проектними даними (а. с. 16).

Згідно зі Звітом ПП «Екорт» від 30.10.2023 вартість матеріального збитку, нанесеному власнику квартири АДРЕСА_6 з урахуванням ПДВ становить 74362, 08 грн.; без урахування ПДВ 61968, 40 грн. (а. с. 17-36).

Як вбачається зі страхового акту ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 13.11.2023 сума страхового відшкодування ОСОБА_2 за договором страхування № 944/21-Из/Х/01 від 15.12. 2022 становить 48748,40 грн.; 14.11.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснено виплату зазначеної грошової суми ОСОБА_2 (а. с. 37-40).

05.03.2024 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було направлено ОСОБА_1 претензію про здійснення перерахування коштів у розмірі 4660,00 грн. з метою врегулювання спору у досудовому порядку (а. с. 41).

Як вбачається з відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2026 власником квартири АДРЕСА_5 , є ОСОБА_1 (а. с. 48-49).

Згідно з актом обстеження від 13.10.2023 комісією у складі інженера та майстра дільниці № 28 КП «Жилкомсервіс» зі слів мешканців 04.10.2023 в житловому будинку АДРЕСА_7 сталося залиття квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на 2-му поверсі 1-го під`їзду; на момент обстеження нових (мокрих) слідів залиття не виявлено; у коридорі, на кухні та в 1-шій житловій кімнаті спостерігається відшарування шпалер, у 2-й житловій кімнаті спостерігається вздуття на мокрій стелі; встановити строк появи даних пошкоджень не вбачається можливим. Причиною залиття став порив згону на трубопроводі (стояк) гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Заявок на пошкодження сантехніки та трубопроводу холодного та гарячого водопостачання на дільницю № НОМЕР_1 КП «Жилкомсервіс» від квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 не надходило.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит КП «Харківські теплові мережі» від 17.03.2026 причиною аварійної ситуації, що сталася 04.10.2023 за адресою: АДРЕСА_7 став передчасний вихід із ладу стояка гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 за вказаною адресою; при усуненні аварійної ситуації виконано зварювальні роботи на стояку гарячого водопостачання. Після усунення дефекту у квартирі АДРЕСА_8 послуга з гарячого водопостачання відновлена у повному обсязі; підстав для проведення позачергового обстеження внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , інших приміщень у цьому будинку не було. Звернень мешканців цього будинку до КП «ХТМ» щодо перевірки стояків гарячого водопостачання не надходило. Мешканці квартири АДРЕСА_3 не притягувались до адміністративної відповідальності щодо несанкціонованих робіт із заміни стояка та/або несанкціонованого втручання у роботу внутрішньобудинкової системи гарячого вождопостачання, скарг від мешканців 1-го під`їзду з цього приводу до КП «ХТМ» не надходило.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою за адресою: АДРЕСА_9 , що підтверджується довідкою від 13.03.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

З частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з вимогами частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За змістом положень частини третьої ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

В силу вимог ч. 4 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 108 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положеннь ст. 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання ним шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач.

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, передбачено форму та зміст акту про залиття, аварію, що трапилась на системі централізованого опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання). Згідно з Додатком № 4 у акті повинні бути відображені: дата складання акту, прізвища, ініціали та займані посади членів комісії, прізвище, ім`я, по-батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по-батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. В акті повинен міститись висновок про те, хто заподіяв шкоду. А також з актом ознайомлюються мешканці залитої квартири та квартири, з якої відбулось залиття.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки є власником квартири АДРЕСА_3 , причиною залиття став порив згону на трубопроводі (стояк) гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 , ремонтні роботи були проведені у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження від 13.10.2023 та відповіддю КП «ХТМ», акт обстеження квартири АДРЕСА_4 за зазначеною адресою від 05.10.2023 був складений працівниками дільниці № 28 КП «Жилкомсервіс» за відсутності доступу та огляду приміщень квартири АДРЕСА_3 , яка також зазнала залиття, мешканці квартири АДРЕСА_3 не притягувались до адміністративної відповідальності щодо несанкціонованих робіт із заміни стояка та/або несанкціонованого втручання у роботу внутрішньобудинкової системи гарячого вождопостачання, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Шаповалова А. Р. про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просив стягнути з позивача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

17.04.2026 на адресу суду надійшла заява представника ПрАТ «СК "Арсенал Страхування" про залишення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без задоволення, яка обгрунтовується тим, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є неспівмірним складності, обсягу справи та витраченому часу, вартість правових послуг є свідомо завищеною та не відповідає критерію розумності та обґрунтованості; розрахунок витрат не підтверджений платіжними дорученнями фактично понесених відповідачем витрат; у Акті прийому-передачі виконаних робіт зазначені види адвокатських послуг дублюються, відсутня конкретизація виконаних робіт, очевидно завищеним є час, зазначений для виконання послуг, а тому стягнення суми витрат у розмірі 30000,00 грн. призведе до безпідставного збагачення однієї сторони за рахунок іншої, що суперечить завданням цивільного судочинства.

Суд зазначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правничу допомогу відповідачці ОСОБА_1 здійснював адвокат Шаповалов А. Р. на підставі договору про надання правової допомоги від 11.03.2026, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 11.03.2026, укладеними між відповідачкою та адвокатом Шаповаловим А. Р., а також ордеру АН № 1906179 від 24.03.2026.

На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу суду надано Додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 11.03.2026, укладену між ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим А. Р., підписану сторонами, у якій зазначено, що до правової допомоги включаються певні юридичні послуги без конкретизації іх обсягу із попередньою (фіксованою) їх вартістю за визначений в Угоді обсяг правової допомоги у розмірі 30000,00 грн., виходячи з еквіваленту 700 доларів США.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (у тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід навести висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Отже, при зверненні за відшкодування необхідно враховувати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Як вбачається з наданої стороною відповідача розрахунку судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї цивільної справи, зафіксованих у Акті прийому-передачі виконаних робіт від 15.04.2026, адвокатом Шаповаловим А. Р. клієнту ОСОБА_1 було надано юридичні послуги: надання усної юридичної консультації клієнту і роз`яснення правових питань, що виникли 1 година вартість юридичної послуги 2000,00 грн.; ретельне дослідження спору та спірних питань, що виникли, а також детальне вивчення наданих документів, матеріалів, пов`язаних з цим юридичних питань, з метою узгодження правової позиції, розробки стратегії ведення (супроводу) справи та підготовки необхідних документів для вирішення цивільного спору, а також подальшого судового розгляду 2 год. -2000,00 грн.; проведення комплексного аналізу норм чинного законодавства України, пошук та аналіз судової практики з питань належних до існуючого спору, зокрема, щодо пошкодження та залиття майна, настання і доведення відповідальності (вини) та відшкодування завданої шкоди (в т. ч. страхової виплати, а також щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в цілому, з метою надання кваліфікованої правової допомоги та підготовки до судового розгляду 4 год. 4000,00 грн.; надання письмової юридичної консультації (звіту з аналізу) з усіх досліджених питань із відповідними посиланнями та роз`ясненнями норм закону, а також узгодження та затвердження остаточної правової позиції для подальшого юридичного супроводу клієнта 2 год. 2000,00 грн.; підготовка, складення, оформлення та подача необхідних звернень, запитів, пояснень, заяв, скарг, клопотань та інших документів правового характеру у досудовому порядку, а також юридичний супровід по всім супутнім питанням, зокрема, пов`язаних з судовим провадженням і отриманням документів 2 год. -2000,00 грн.; збір та пошук необхідних документів, формування доказової бази, відшукання і вилучення необхідних відомостей з реєстрів, а також іншої правової інформації, що пов`язано з проведенням комплексного юридичного аналізу та підготовкою відповідних документів правового характеру, з метою забезпечення належного супроводу, організації та ведення справи в компетентних органах; надання кінцевої правової оцінки зібраному та оформленому матеріалу 4 год. 4000,00 грн.; підготовка, складення, оформлення, направлення іншим учасникам справи та подача до суду відзиву на позовну заяву з додатками до нього 8 год. 8000,00 грн.; підготовка, складення, оформлення, направлення іншим учасникам справи та подача до суду заяви про розподіл судових витрат із додатками 3 год. 3000,00 грн.; підготовка, складення, оформлення, направлення та подача інших процесуальних (правових) документів, що можуть виникнути в ході чи після судового розгляду (зокрема, заяви про ознайомлення і надання доступу, участь у режимі відеоконференції, отримання та видачу судового рішення і виконавчого документа тощо 1 год. 1000,00 грн.; повноцінний юридичний супровід ведення, моніторинг та контроль руху судової справи № 642/1239/26 в суді першої інстанції, після вступу в справу. Захист прав та представництво інтересів клієнта, підготовка до судового розгляду в суді першої інстанції в цілому (участь у судовому процесі та розгляді справи, в тому числі дистанційна, відвідування суду та судових засідань, пошук та збирання додаткових необхідних доказів, підготовка, складення, оформлення та подання інших документів правового характеру, заяв по суті справи, інші заяви, клопотання, заперечення та документи щодо процесуальних і процедурних питань, а також виконання інших процесуальних прав та обов`язків, пов`язаних із судовим та позасудовим розглядом і вирішенням справи, які можуть виникнути в ході її подальшого розгляду загалом 3 год. 3000,00 грн., загальна сума судових витрат становить 30000,00 грн.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 24 січня 2022 року по справі №757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 послуг адвоката Шаповалова А. Р. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах відповідачки подано до суду відзив на позовну заяву із додатками (акт обстеження від 13.10.2023), заяву про надання доступу до електронної справи та ознайомлення з матеріалами справи, заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат; зроблено адвокатський запит за допомогою засобів електронної пошти до КП «ХТМ», на який отримано відповідь, що наданий суду у якості доказу.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення страхового відшкодування внаслідок залиття квартири для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, відзив містить велику кількість норм діючого цивільного та цивільно-процесуального законодавства України та прикладов судової практики, Акт прийому-передачі виконаних робіт містить чисельні переліки робіт, які дублюються, переліки робіт, які ймовірно можуть настати у майбутньому, в зазначених роботах взагалі відсутня будь-яка конкретизація юридичних послуг, що носить описовий характер, фактично адвокатом складено лише три процесуальних документа у справі відзив, заяву про ознайомлення та заяви про розподіл судових витрат, а також у досудовому порядку здійснений адвокатський запит, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи складання відзиву не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. Розгляд справи по суті був здійснений у спрощеному провадженні без участі сторін, направлення всіх процесуальних документів було здійснено через систему «Електронний суд».

Отже, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, за наявності заяви представника позивача про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ПрАТ «СК "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн. за правову допомогу, надану в ході розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, Закон України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 43, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2024.

Суддя - А. М. Гримайло