№ 135998115, 27.04.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/443/26

Номер провадження 3/950/314/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 СРУП ГУ НП України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; зареєстрований: АДРЕСА_1 ; не працює,

по ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України, -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2026 року о 16 год. 25 хв. у м. Лебедині по вул. Щербакова ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, причому такі дії вчинено повторно протягом року, чим порушено вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Крім того, 13 лютого 2026 року о 16 год. 35 хв. у м. Лебедині по вул. Щербакова ОСОБА_1 , керуючи тим самим транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перевірки документів виявляв ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, та тремтіння пальців рук, після чого від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Зазначене правопорушення, як відображено у протоколі, вчинено повторно протягом року, чим порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

До судового засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Із наданих суду матеріалів встановлено, що обидва протоколи складені 13.02.2026 інспектором Відділення поліції № 1 (смт Недригайлів) Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Кріпаком Олександром Володимировичем. Особу правопорушника встановлено за паспортом громадянина України. У протоколах містяться відомості про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про ознайомлення його з місцем розгляду справи.

Матеріали справи не містять письмових заперечень ОСОБА_1 по суті складених протоколів, клопотань про виклик свідків, витребування додаткових доказів або відкладення розгляду справи. Будь-яких даних, які б свідчили про недопустимість чи очевидну недостовірність поданих органом поліції доказів, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Оскільки матеріали щодо ОСОБА_1 стосуються двох адміністративних правопорушень, вчинених в один день, виявлених одним органом поліції та розглядуваних судом одночасно, суд дійшов висновку про необхідність їх спільного розгляду в межах одного судового рішення.

Враховуючи те, що справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень розглядаються судом одночасно, вважаю необхідним об`єднати справи № 950/443/26 (провадження № 3/950/314/26), № 950/444/26 (провадження № 3/950/315/26) в одну, присвоївши їй№ 950/443/26 (провадження № 3/950/314/26).

Оцінюючи надані матеріали, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Ця норма підлягає застосуванню у даній справі як загальна засаднича норма законності адміністративного провадження і зобов`язує суд перевірити не лише сам факт складання протоколів, а й належність, допустимість та достатність доказів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Саме тому суд досліджує кожен доказ окремо та в сукупності з іншими доказами, а також перевіряє правильність юридичної кваліфікації дій особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими даними, зокрема, є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, показання технічних приладів та технічних засобів, які мають функції відеозапису, а також інші документи.

За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відтак жоден доказ не має для суду наперед установленої сили, проте й формальні припущення про недостовірність належно оформленого доказу не можуть бути підставою для звільнення особи від відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме у межах цього обов`язку судом перевірено наявність складів правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, судом встановлено таке.

Пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України зобов`язує водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Норма п. 2.1 «а» ПДР застосовується в системному зв`язку з нормами ст. 126 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил допуску до керування транспортним засобом.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, у тому числі за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Для правильної кваліфікації у даній справі правове значення мають дві ознаки: по-перше, факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, і, по-друге, повторність такого діяння протягом року.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590557, складеним уповноваженою службовою особою безпосередньо після виявлення правопорушення, відомостями про особу правопорушника, зазначенням конкретного часу, місця, транспортного засобу, описом суті вчиненого, а також долученим відеозаписом. Суд приходить до висновку, що цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначено дату і місце складання, посаду, прізвище та ініціали особи, яка його склала, відомості про особу правопорушника, суть адміністративного правопорушення, посилання на норму, яка передбачає відповідальність, та відомості про технічний засіб відеозапису.

Судом встановлено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , а не перебував біля нього чи був пасажиром. Відомості про це прямо внесені до протоколу, а даних, які б ці відомості спростовували, до суду не подано.

Суд окремо оцінює й ознаку повторності та факт позбавлення права керування. У протоколі зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, повторно протягом року. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що зазначені відомості внесені помилково або спростовані в інший спосіб. Враховуючи викладене, суд приймає ці відомості як належні та допустимі, оскільки вони походять від уповноваженої службової особи, внесені до процесуального документа встановленої форми та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом встановлено таке.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Саме ця норма є спеціальним приписом, недотримання якого утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

За змістом ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Вказана стаття застосовується у цій справі тому, що у протоколі зафіксовані конкретні зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, та тремтіння пальців рук. Отже, у поліцейського були правові підстави для висунення законної вимоги про проходження огляду.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами в стані сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590567, у якому детально описані обставини події, вказані конкретні ознаки наркотичного сп`яніння, зазначено факт відмови від проходження медичного огляду, а також факт повторності протягом року. Додатково протокол містить відомості про технічний засіб відеозапису, а до нього долучені інші матеріали справи. Суд приходить до висновку, що зазначений протокол є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Суд окремо звертає увагу на те, що право особи, гарантоване ст. 63 Конституції України, не свідчити проти себе, членів сім`ї чи близьких родичів, не тотожне праву водія ігнорувати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння. Проходження такого огляду є не наданням показань, а виконанням процесуального обов`язку, прямо передбаченого п. 2.5 ПДР України та ст. 266 КУпАП. Тому можливе посилання на ст. 63 Конституції України як на підставу для відмови від огляду не ґрунтується на законі та підлягає відхиленню.

Суд також відхиляє можливе твердження про те, що відсутність залучених свідків у протоколах виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Такий довід є безпідставним, оскільки ст. 251 КУпАП прямо відносить до доказів не лише показання свідків, а й протоколи, відеозаписи та інші документи. Отже, за наявності належно оформлених протоколів та технічної фіксації події відсутність свідків сама по собі не спростовує вину особи.

Окремо суд зазначає, що складання щодо однієї особи двох протоколів в один день не свідчить про подвійне притягнення за одне й те саме діяння, оскільки йдеться про два самостійні склади адміністративних правопорушень: перший - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, вчинене повторно протягом року; другий - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчинена повторно протягом року. Об`єкти посягання, юридичні ознаки та норми відповідальності у цих правопорушень різні, а тому їх одночасний розгляд не порушує принципу non bis in idem.

Таким чином, сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд керується ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, а також ст. 33 КУпАП, яка вимагає враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність у розумінні ст. 35 КУпАП, окрім тих, які вже охоплені диспозиціями інкримінованих складів правопорушень, суд також не встановив.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення належить накласти в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Суд приходить до висновку, що більш серйозним у даному випадку є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки санкція цієї норми передбачає вищий розмір штрафу та триваліший строк позбавлення права керування транспортними засобами. Враховуючи характер вчинених правопорушень, їх повторність, підвищений ступінь суспільної небезпеки для безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП з особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, що притягується до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір.

Керуючись ст. ст. 7, 23, 33, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на користь держави до державного бюджету (отримувач коштів - ГУК Сум.обл/Сумська обл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37970404, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача 628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету - 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

У відповідності до ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання, а з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, тобто 81600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп. на користь держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ