Решение № 135998039, 27.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1393/26

н\п 2/490/2332/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 68098,95 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 06.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8899924.

На виконання умов вказаного договору відповідачу були надані кошти у розмірі 3100,00 грн. Відповідач умови договору щодо повернення коштів не виконав, таким чином має непогашену заборгованість за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 11824,95 грн, з яких: 3100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2679,95 грн - сума заборгованості за відсотками, 6045,00 грн - неустойка.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК "Європейська агенція з поверненя боргів" укладено Договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором №8899924 від 06.03.2025 року.

Крім того, 21.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7379505 На виконання умов вказаного договору відповідачу були надані кошти у розмірі 2600,00 грн. Відповідач умови договору щодо повернення коштів не виконав, таким чином має непогашену заборгованість за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року в розмірі 10712,00 грн, з яких: 2600,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 2912,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5200,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

18.09.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненя боргів» укладено Договір факторингу №18092025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором №7379505 від 21.03.2025 року.

Крім того, 28.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №65854-05/2025.

На виконання умов вказаного договору відповідачу були надані кошти у розмірі 5900,00 грн. Відповідач умови договору щодо повернення коштів не виконав, таким чином має непогашену заборгованість за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 року в розмірі 24662,00 грн, з яких: 5900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6372,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 11800,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 590,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Крім того, 28.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №66441-05/2025.

На виконання умов вказаного договору відповідачу були надані кошти у розмірі 5000,00 грн. Відповідач умови договору щодо повернення коштів не виконав, таким чином має непогашену заборгованість за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року в розмірі 20900,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5400,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 10000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 500,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

25.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненя боргів» укладено Договір факторингу №25092025/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитними договорами №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та 66441-05/2025 від 28.05.2025 року.

Враховуючи наведене вище, позивач вважає що наділений правом вимоги до відповідача за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року, №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та 66441-05/2025 від 28.05.2025 року.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.02.2026 року матеріали справи передані судді.

Ухвалою судді від 25.02.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 25.02.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01.04.2026 року представниця ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Зазначила, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитними договорами 8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року, №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та 66441-05/2025 від 28.05.2025 року. Вказала, що належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Однак у данному випадку, позивачем на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами не надано належних доказів, а саме розрахункового документу або виписки з банківського рахунку. При цьому, у договорах, укладених з первинними кредиторами відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідних договорів, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цих договорів. Отже, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме уредитодавцем на підставі відповідних договорів, а не іншими особами за іншими правовідносинами.

Зазначила, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором, самі по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Крім того, наданий позивачем витяг з реєстру боржників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не містить підпису сторін, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаних договорів факторингу з якого вбачалося б право вимоги за спірним кредитним договором позивачем суду надано не було.

Вказала, що відповідач є військовослужбовцем та має пільги, які передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

08.04.2026 року представниця ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Шкуренко І.В. подала до суду відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити в повному обсязі.

Зазначила, що при умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі". Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц. В зазначеній постанові Верховний суд зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Вказала, що Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Надані Позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обгрунтовання розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обгрунтованими. Також слід зазначити, що перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Зазначила, що Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року та 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо). Таким чином, Договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача.

Вказала, що Відповідач не надав Первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування Відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що Відповідач не повідомив Первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

13.04.2026 року представниця ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказала, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 є поданим з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та передчасним, з огляду на наступне.

У відповіді на відзив позивач підтверджує, що вказані Умови та Правила є невід`ємною частиною кредитних договорів та зазначає, що дані Умови та Правила є в загальному доступі на сайтах первісних кредиторів. Проте, це не звільняє кредитодавця від обов`язку надати їх позичальникові та пересвідчитись у тому, що позичальник ознайомився саме з цими Умовами та Правилами. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правлами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника, відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не грунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов?язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безпірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Також вказала, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії (Надійний) №8899924 від 06.03.2025 року.

06.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8899924, відповідно до умов якого останньому надано грошові кошти в сумі 3100,00 грн строком на 360 днів, кінцева дата повернення кредиту 28.02.2026 року, з визначенням фіксованої процентної ставки 0,95% в день; комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 534,75 грн; неустойки в розмірі 155,00 грн в день (пп.2.2.1, 2.2.2, 2.2.8 Договору) шляхом перерахування суми кредиту на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, одноразовим ідентифікатором 782583.

Довідкою ТОВ ФК «Фінекспрес» від 21.01.2026 року за №КД-000112942/ТНПП підтверджується факт перерахування 06.03.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» через ТОВ «ФК «Фінекспрес», який надає фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунків за договором про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, коштів в сумі 3100,00 грн відповідачу на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору.

24.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, яка набирає чинності з дня її підписання та є невід`ємною частиною до договору, положення якої діють виключно щодо Реєстру боржників №15 та №16 від 24.09.2025 року.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників №15 від 24.09.2025 року за Договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників №15.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №15 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року становить 11824,95 грн, з яких: 3100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2679,95 грн - сума заборгованості за відсотками, 6045,00 грн - неустойка.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №8264119 від 28.01.2025 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 11824,95 грн, з яких: 3100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2679,95 грн - сума заборгованості за відсотками, 6045,00 грн - неустойка.

Щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №7379505 від 21.03.2025 року.

21.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №7379505.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника шляхом заповнення заяви на отримання кредиту №7379505.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2600,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 21.03.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредиту має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 01.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитним договором складають 8658,00 грн. Денна процентна ставка складає 0,97%, орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257,21 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 11258,00 грн.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №7379505 від 21.03.2025 року є узгоджений між сторонами Графік платежів, відповідно до якого визначено суму кредиту у розмірі 2600,00 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у загальному розмірі 8008,00 грн.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, підписавши його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «377433».

Відповідно до платіжного доручення №150131830 від 21.03.2025 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору перерахувало на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 2600,00 грн.

18.09.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №18092025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні йому права грошової вимоги, до боржників вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.2 Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підтвердження факту переходу до позивача прав вимоги заборгованості до відповідача за договором про споживчий кредит №7379505 від 21.03.2025 року надано, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 18.09.2025 року за Договором факторингу №18092025 від 18.09.2025 року, копію платіжної інструкції №114 від 19.09.2025 року про внесення оплати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №18092025 від 18.09.2025 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 18.09.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №7379505 від 21.03.2025 в сумі 10712,00 грн, з яких: 2600,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 2912,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5200,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Щодо стягнення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та №66441-05/2-25 від 28.05.2025 року.

28.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №65854-05/2025, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Y617».

Відповідно до п. 1.1 Договору позики, відповідач отримав кредит в розмірі 5900,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору позики, тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 28.05.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 24.09.2025.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 590,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) (п.1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору позики, денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 12862,00 грн.

Загальні витрати по кредиту складають 6962,00 грн.

Пунктом 1.5. Договору позики, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

За п.1.6. Договору позики, кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача включаючи використання реквізитів платіжної картки №4314-14ХХ-ХХХХ-6259 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, 28.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №66441-05/2025, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Y986».

Відповідно до п. 1.1 Договору позики, відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору позики, тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 28.05.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 24.09.2025.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 500,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) (п.1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору позики, денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 10900,00 грн.

Загальні витрати по кредиту складають 5900,00 грн.

Пунктом 1.5. Договору позики, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

За п.1.6. Договору позики, кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «W847» підписано паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.

Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025 року вих.№3426_251230091657, згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №21/788-рк від 01.05.2023 р.). Між Товариством та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено Договір про переказ коштів, відповідно до якого, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28-05-2025 18:40:00 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 755339391, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_4 .

25.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25092025/1, відповідно до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

25.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №25092025/1 від 25.09.2025 року, за яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 5905, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №25092025/1 від 25.09.2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.09.2025 року до Договору факторингу №25092025/1 від 25.09.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 року в сумі 24662,00 грн, з яких: 5900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6372,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 11800,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 590,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.09.2025 року до Договору факторингу №25092025/1 від 25.09.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року в сумі 20900,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5400,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 10000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 500,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Кредитні договори: №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року, №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та 66441-05/2025 від 28.05.2025 року укладені сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вищевказані договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із Кредитних договорів.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу з додатковими угодами про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року, №65854-05/2025 від 28.05.2025 року та 66441-05/2025 від 28.05.2025 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернутої ним суми позик.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії за надання за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року та №66441-05/2025 від 28.05.2025 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Як вбачається з розрахунків заборгованості, складеного первісними кредиторами, за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року та №66441-05/2025 від 28.05.2025 року, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

За такого, оскільки сторонами погоджено сплату процентів та комісії за надання кредиту, а також, беручи до уваги невиконання відповідачем умов Кредитних договорів №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року та №66441-05/2025 від 28.05.2025 року, суд вважає, що право позивача, щодо отримання від відповідача неповернутих ним сум отриманих кредитів та процентів за користування кредитними коштами підлягає захисту, а тому, вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту, суми заборгованості за процентами та суми комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути:

- заборгованість за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 5779,95 грн, з яких: 3100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2679,95 грн сума заборгованості за відсотками;

- заборгованість за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 2600,00 грн (сума заборгованості за основним зобов`язанням);

- заборгованість за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10900,00 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5400,00 грн сума заборгованості за відсотками, 500,00 грн сума комісії за видачу кредиту.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії за надання за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 року.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77 - ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 року, позивачем було надано копію кредитного договору, договору факторингу, витяг з реєстру боржників, а також розрахунок заборгованості за укладеним кредитним договором.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Також суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по вищевказаному кредитному договору були перераховані грошові кошти у розмірі, який зазначеней позивачем.

З огляду на викладене, вимоги чинного законодавства, оцінюючі належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги доводи представниці відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 слід відмовити.

Щодо стягнення штрафних санкцій за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року та №66441-05/2025 від 28.05.2025 року.

Згідно розрахунків заборгованостей, первісними кредиторами нараховано штрафні санкції:

- за Кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 6045,00 грн;

- за Кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 5200,00 грн;

- за Кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10000,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за Кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 6045,00 грн; за Кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 5200,00 грн; за Кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10000,00 грн підлягають відмові.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року.

Пунктом 1.5.2 договору №7379505 від 21.03.2025 року, укладеного між первісним кредитодавцем та відповідачем Договору споживчого кредитування передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 8008,00 грн, що нараховується за ставкою 14 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За обставинами даної справи, встановлено комісію за надання кредиту, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості, сума якої перевищує суму наданої позики, при цьому в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлено нарахування та сплату комісії.

Враховуючи, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договорів, тому відповідні положення щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі №216/7637/21 (провадження №61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21).

Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості та про відмову в її стягненні.

Щодо доводів представниці відповідача, про застосування пільг передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Представницею відповідача надано до суду Довідку від 15.01.2026 року №26/1061 командира військової частини НОМЕР_5 , згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_5 .

Однак, згідно висновкам, викладеним у Постанові ВС від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Отже, виходячи з вищевказаної позиції Верховного Суду, припинення нарахування штрафних санкцій та процентів починається з моменту призову під час мобілізації.

Однак, з наданої відповідачем довідки неможливо встановити початок його перебування на військовій службі по мобілізації, оскільки в даній довідці не зазначена дата призову відповідача на військову службу.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Представницею ОСОБА_1 адвокатом Зачепіло З.Я. не надано вищеперераховані документи, з яких можливо було б встановити дату призову відповідача на військову службу.

За викладених обставин, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору між первісними кредитодавцями та ОСОБА_1 , а також перехід права грошової вимоги за цими договорами до позивача, в свою чергу відповідачем доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надано, при цьому враховуючи відсутність правових підстав для стягнення із відповідача штрафних санкцій та комісії за обслуговування кредиту, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами №8899924 від 06.03.2025 року, №7379505 від 21.03.2025 року та №66441-05/2025 від 28.05.2025 року слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з порвернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 19279,95 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 5779,95 грн (3100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2679,95 грн - заборгованість за відсотками); заборгованість за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 2600,00 грн (заборгованість за основним зобов`язанням); заборгованість за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10900,00 грн (5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5400,00 грн - заборгованість за відсотками, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №65854-05/2025 від 28.05.2025 року, суд погоджуючись з доводами представниці відповідача, відхиляючи доводи представниці позивача, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів перерахування відповідачу по вищевказаному кредитному договору були перераховані грошові кошти у розмірі, який зазначеней позивачем, у зв`язку з чим данна вимога не підлягає задоволенню.

З огляду на викладені судом обставини справи, вимог чинного законодавства, оцінюючі належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з порвернення боргів» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 19279,95 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 5779,95 грн (3100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2679,95 грн - заборгованість за відсотками); заборгованість за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 2600,00 грн (заборгованість за основним зобов`язанням); заборгованість за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10900,00 грн (5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5400,00 грн - заборгованість за відсотками, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту).

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 941,82 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №150789 від 20.01.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 19279 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 95 копійок, з яких: заборгованість за кредитним договором №8899924 від 06.03.2025 року у розмірі 5779,95 грн (3100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2679,95 грн - заборгованість за відсотками); заборгованість за кредитним договором №7379505 від 21.03.2025 року у розмірі 2600,00 грн (заборгованість за основним зобов`язанням); заборгованість за кредитним договором №66441-05/2025 від 28.05.2025 року у розмірі 10900,00 грн (5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5400,00 грн - заборгованість за відсотками, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту).

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору в розмірі 941 (дев`ятсот сорок одну) гривню 82 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін