Постановление суда № 135989607, 23.04.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/960/26

Провадження № 1-кп/375/116/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Цетрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111250000007, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 січня 2026 року за частиною 2 статті 307 КК України про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта повна загальна середня, одруженого, не адвоката, не депутата, який має на утриманні доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

До Рокитнянського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000007 від 5 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України,в якому було призначено підготовче судове засідання.

23 квітня 2026 року до суду від адвоката ОСОБА_7 надійшла заява - повідомлення про припинення повноважень захисника, в якій він повідомив, що договір про надання правничої допомоги обвинуваченому ОСОБА_4 закінчився, оскільки був дійсний до завершнееня стадії досудового розслідування та на стадію розгляду справи у суді першої інстанції не продовжувався.

Від прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Цетрального регіону ОСОБА_3 23 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що на розгляді суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000007 від 5 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

Прокурор зазаначає, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 лютого 2026 року, незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 21 лютого 2026 року.

У подальшому, 21 лютого 2026 року, у період часу з 11 год 20 хв до 11 год 58 хв, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи за місцем проживання на АДРЕСА_2 , незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,450 г, тим самим вчинив її незаконний збут.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Крім цього, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 лютого 2026 року, повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до 26 лютого 2026 року.

У подальшому, 26 лютого 2026 року, у період часу з 18 год 51 хв до 19 год 29 хв, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи на АДРЕСА_2 , повторно, незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, тим самим вчинив її незаконний збут.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Також прокурор вказує на те, що 27 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України та відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2026 року.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов`язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених пунктами 1, 3 та 5 чакстини 1 статті 177 КПК України.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки у органу досудового розслідування відсутні будь-які дані про осіб, які, заслуговуючи на довіру, можуть надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків відповідно до статті 194 КПК України, і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_4 , з огляду на наявність високого ступеню ризиків впливу на свідка, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також переховування від органів досудового розслідування та суду.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, то застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненню ризиків передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_4 щодо розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу без захисника не заперечує. Просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд з огляду на думку учасників та вимоги чинного кримінального процесуального закону, зазначає наступне.

Під час досудового розслідування, ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 квітня 2026 року включно.

22 квітня 2026 року до Рокитнянського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року призначене підготовче судове засідання.

Частиною 3 статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 6 квітня 2000 року визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

Відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, на думку суду можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявність ризиків та їх обґрунтованість.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений статтею 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними статтею 177 КПК України, загальною підставою для продовження тримання під вартою та не має права покладатися лише на правову кваліфікацію вчиненого, надану стороною обвинувачення, що є недостатнім для прийняття законного судового рішення.

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог частини 3 статті 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у пункті 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог пункту 4 статті 5 Конвенції (пункт 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

У рішенні у справі «Баришевський проти України», що було ухвалено 26 лютого 2015 року Європейський суд констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки національні судові органи, приймаючи рішення про продовження строку тримання заявника під вартою, обґрунтували таке рішення за допомогою шаблонних формулювань, не розглядаючи індивідуальне становище заявника.

Таким чином, обґрунтування доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Відповідно до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України переховуватися від суду; згідно з пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України незаконно впливати на свідків та потерпілого; згідно з пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, перевіряючи наявності ризиків у кримінальному провадженні, вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Вказана обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Отже, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою обвинуваченого та характером кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, суд дійшов висновку про існування ризику того, що останій може переховуватися від суду.

Також прокурором в судовому засіданні доведено ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений з метою ухилення від покарання чи спотворення об`єктивної картини може впливати на свідків, - умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи їх змінити свідчення та приховати вчинення кримінального правопорушення.

Суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до частини 1, 2 статті 23, частини 4 статті 95, статті 224 КПК України.

Враховуючи викладені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, ознайомившись з матеріалами досудового розслідування обвинувачений володіє інформацією стосовно свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим обвинувачений може безперешкодно впливати на свідків шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Оскільки обвинувачений вчиняв збут особливо небезпечних психотропних речовин з метою отримання прибутку, то суд вважає переконливим і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, судом встановлено наявність реальних ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які і на даний час не зменшились, та продовжують існувати.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (пункт 4 частина 2 статті 183 КПК України).

Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.

Застосування запобіжного заходу, як тримання під вартою, відповідно до положень частини 1 статті 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.

За змістом статті 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Під час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суддею встановлені та враховуються такі відомості про його особу: він одружений, має на утриманні двох дітей, непрацюючий, тобто не має офіційного джерела доходу, має місце реєстрації та місце проживання, раніше не судимий.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 його особу, соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, майновий стан, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому наразі є достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.

Не продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м`якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки.

На переконання суду, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Документів, які свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суду не надано.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу із тримання під варотою на домашній арешт.

Відповідно до частини 1 статті 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Частиною 3 статті 183 КПК України, передбачено, що суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе визначити заставу для звільнення з-під варти, у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказаний розмір застави на даному етапі судового розгляду кримінального провадження, здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 червня 2026 року включно з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому заставу 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області:

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області;

Код ЄДРПОУ: 26268119;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;

р/р UA 768201720355259001000018661.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обраний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Рокитнянський районний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту селище Рокитне Білоцерківського району Київської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, овбинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошений 24 квітня 2026 о 14 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_9