Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 372/42/26
Провадження 2-864/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
заочне
24 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що 16.11.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 160743 на суму 14 474,40 грн. В подальшому, 16.04.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 14042025, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 16.04.2025 року до Договору факторингу № 14042025 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 16.04.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 26 496,06 грн. Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання, тому з підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою судді від 19.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 16.02.2026 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформаці. З карткового рахунку.
24.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь від АТ КБ «Приватбанк».
В судове засідання позивач не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою проживання, з відзивом (запереченням) на позов до суду не звертався, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести по справі заочний розгляд.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.11.2024 року ОСОБА_1 уклала в електронній формі кредитний Договір про споживчий кредит № 160743 з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7d45f74b, що підтверджується паперовою копією цього договору.
Відповідно до п. 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 14 474 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 11 00,24 грн. на № рахунку/картки Позичальника НОМЕР_1 ; у розмірі 3473,76 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Разом з цим, п.2.4 передбачає знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, який складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Відповідно до п.2.6 загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 16.11.2024 року по 22.03.2025 року.
Згідно п. 2.7.1 денна процентна ставка складає 0,7734% в день користування.
На підтвердження переказу кредитних коштів позивач надав суду довідку ТОВ «Фінансова компанія «Контраковий дім» від 30.10.2025 року, з якої вбачається успішний переказ коштів сумі 11 000,24 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Вказане також убачається з наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.11.2024 року по 21.11.2024 року.
З картки обліку виконання договору № 160743 убачається, що станом на 28.03.2025 року загальна сума фінансового активу складала 26 496,06 грн., з яких: 14 474 грн. тіло кредиту, 10 621,06 грн. відсотки, 600 грн. пеня, 801 грн. комісія.
16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», було укладено договір відступлення прав вимоги № 16042025, згідно якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 16.04.2025 року.
Згідно реєстру прав вимоги № 1 від 16.04.2025 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 16.04.2025 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 160743 від 16.11.2024 року станом на 01.11.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 26 496,06 грн. з яких: 14 474 грн. тіло кредиту, 10 621,06 грн. відсотки, 600 грн. пеня, 801 грн. комісія.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.12,13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) повернув частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи докази, щодо грошових коштів, які були надані, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд встановив обставину неповернення 14 474 грн. кредиту та 10 621,06 грн. процентів.
При цьому суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 801 грн. слід відмовити, оскількизгідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19, вимоги кредитних договорів, які встановлюють щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно (в даному випадку за надання та обслуговування кредиту) є нікчемними.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., то суд вказує на таке.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу, в розмірі 3000 грн., що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.
В частині стягнення судових витрат суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,530,610,612,625,1050,1054,1056-1 ЦК, ст.ст.133,141,263-265,268, 280-289 ЦПК, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 160743 від 16.11.2024 року у розмірі 25 095,06 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 347,47 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього стягнути 30 442,53 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2026 року.
Суддя Т.В. Проць
Судебное решение № 135978705, Обухівський районний суд Київської області было принято 24.04.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 372/42/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: