Решение № 135973913, 22.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 квітня 2026 року в місті Києві суддя Солом`янського районного суду м. Києва Фіцай О.Л. розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» про стягнення безпідставно набутих коштів.

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» про стягнення безпідставно набутих коштів.

18 лютого 2026 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Фіцай О.Л.

31 березня 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

У судове засідання, призначене на 22.04.2026, Позивач та її не з`явилися, представник Позивача надав заяву в якій просив слухати справу у його відсутність.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність сторін із постановленням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

30 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилою Анатоліївною вчинено виконавчий напис №425 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості за споживчим кредитним договором № 191227-10717-2 від 27.12.2019 у розмірі 16 584,83 грн.

У статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині доповнення Переліку пунктом щодо кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений 30 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на наведене, рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 25.06.2025 року виконавчий напис №425 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості за споживчим кредитним договором № 191227-10717-2 від 27.12.2019 у розмірі 16 584,83 грн був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 16584,83 грн., оскільки виконавчий напис визнається таким, що не підлягає виконанню, стягнення за ним втратило правову підставу, тому вказана сума підлягає поверненню як безпідставно набуте майно (ст. 1212 ЦК України).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 141 ЦПК України встановлений розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень зазначеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову 16584,83 грн, позов подано фізичною особою, відтак сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання вказаного позову становить 1331,2 грн.

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1332,2 грн.

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 16 584,83 гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,2 грн.

4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», адреса: 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ:43492595;

Суддя: О.Л. Фіцай