Постановление суда № 135966549, 23.04.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4826/26

2-з/296/15/26

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2026 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, розглянувши заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Олександра Жука про забезпечення позову заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Царіцина Ірина Сергіївна, про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно ,

в с т а н о в и л а :

22 квітня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Царіцина І. С., про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року для розгляду вищевказаної цивільної справи визначено суддю Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л. М.

Одночасно з позовною заявою заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Станом на дату постановлення цієї ухвали питання про відкриття провадження у справі не вирішено.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор зазначає, що в провадженні другого СВ (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР перебувало кримінальне провадження № 42024060000000060 від 10 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 369 КК України. 09 липня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 за повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: в одержанні службової особи, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища. 29 серпня 2025 року ОСОБА_2 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 направлено до суду.

Після повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого встановлює покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 подарувала своєму синові ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0311 га за цією ж адресою.

Позивач вважає, що станом на дату відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 підозрювалась у вчиненні злочину, за який передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому правочини щодо дарування квартири та земельної ділянки вчинені ОСОБА_2 з метою уникнення конфіскації цього нерухомого майна на користь держави.

Оспорювані правочини, а саме: договір дарування квартири від 15 липня 2025 року № 3918, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І. С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер 1810136600:08:031:0043) від 15 липня 2025 року № 3919, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І. С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 234 ЦК України. Крім того, право власності на спірне нерухоме майно, зареєстроване на підставі вищевказаних правочинів за ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Заявник вважає, що наразі існує реальна загроза того, що відповідач ОСОБА_1 може відчужити спірне майно, внаслідок чого буде знівельоване значення судового рішення у разі задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна

Заявник також вказує, що вжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, зможе гарантувати виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На підставі наведеного заявник просить в якості забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 1810136600:08:031:0043), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , а також на квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд заяви про забезпечення позову проведено без повідомлення учасників справи на підставі частини 1 статті 153 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об`єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20).

Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не підтвердив доказами обставини, на які покликається. У заяві про забезпечення позову зазначено, що спірне майно (квартира та земельна ділянка) належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . На підтвердження вказаної обставини заявник безпосередньо до заяви про забезпечення позову жодного доказу не надав. Однак, в матеріалах позову наявні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 серпня 2025 року. З вказаних доказів вбачається, що за ОСОБА_1 15 липня 2025 року зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

На підтвердження наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно заявник зобов`язаний надати суду беззаперечні докази належності такого майна відповідачу.

Однак, такий процесуальний обов`язок заявник належним чином не виконав, адже інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем датована ще 28 серпня 2025 року. А тому, станом на дату вирішення заяви про забезпечення позову в суду відсутні актуальні відомості щодо належності відповідачу ОСОБА_1 спірного нерухомого майна.

З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб`єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Олександра Жука про забезпечення позову заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Царіцина Ірина Сергіївна, про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК