Решение № 135966471, 23.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №272/1395/25

Категорія 38

2/295/1115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 з Анрушівського районного суду Житомирської області до Богунського районного суду м. Житомира надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.

Представник позивача звернувся з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №14250 від 20.06.2024 в розмірі 25900, 00 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 20.06.2024 між сторонами укладено кредитний договір №14250 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених таким договором.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 25900, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 4000, 00 грн та заборгованості по процентам в розмірі 21900, 00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулися до суду неврученими адресату.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.06.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 14250 з додатками до нього, а також паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором 793122 (а. с. 16-25).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору строк надання кредиту становить 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.

В пункті 4.2 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку №1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

На виконання умов договору 20.06.2024 позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я відповідачки в АТ «ПриватБанк», що підтверджується відповіддю з АТ «ПриватБанк» від 05.02.2026, а також листом ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 (а.с. 26).

Отже, з матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором, а відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості вбачається, що станом на 20.10.2025 заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом у період з 20.06.2024 по 20.10.2025, становить 21900 грн (а.с. 27-33), заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн, загальна заборгованість 25900, 00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустила неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 25900, 00 грн.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписи частин першої та третьої ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною третьою ст. 207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з частиною другою ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 та частиною першою ст. 612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За положеннями ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором, доведено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості і порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 2422, 40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №14250 від 20.06.2024 в сумі 25900, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 4000, 00 грн та заборгованості по процентам в розмірі 21900, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» судовий збір в сумі 2422, 40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4; код ЄДРПОУ: 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.04.2026.

Суддя Л.М. Чішман