Решение № 135961996, 22.04.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/232/26 Провадження № 2/395/271/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Романенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди, звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 згідно наказу № 45 від 28.03.2024 року прийнято ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» водієм автотранспортних засобів (самоскид). 05.06.2025 року ОСОБА_1 переведено згідно наказу № 73 від 04.06.2025 року на посаду водія автотранспортних засобів (КРАЗ). Наказом № 266 від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» за згодою сторін у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідач ТОВ ВКФ «Велта» виплату заробітної плати проводив нерегулярно, з порушенням встановлених термінів, виплати могли здійснюватися частково і за різні періоди.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач просить стягнути з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 112456,30 грн., компенсацію за невикористані 22 дні відпустки в розмірі 10692,00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі визначеної самостійно судом, моральну шкоду у розмірі 15000 грн., судовий збір.

Сторонам направлено копію ухвали про відкриття провадження, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надійшло.

25.02.2026 року до суду позивач надіслав заяву про уточнення позовних вимог в частині нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості по заробітній платі, згідно якої просив суд приєднати до матеріалів справи дану заяву про уточнення позовних вимог в частині нарахованої але не виплаченої йому заробітної плати, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Велта» на користь ОСОБА_1 залишок нарахованої але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 квітня 2024 року по 29 грудня 2025 року в сумі 19881 грн.,компенсацію за не використані 22 дні відпустки в сумі 10692 грн.,середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 30.12.2025 року до моменту повної виплати належних йому коштів в розмірі визначеної самостійно судом, моральну шкоду у розмірі 15000 грн.,судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Представник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте направив до суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Згідно до ст. 128 ч.7 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; відповідач письмових клопотань про відкладення розгляду справи і заперечень (відзиву) не надіслав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.03.2026 року, та через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05.02.2026 року, від 03.03.2026 року, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.

Судом встановлено, що 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 згідно наказу № 45 від 28.03.2024 року прийнято ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» водієм автотранспортних засобів (самоскид). 05.06.2025 року ОСОБА_1 переведено згідно наказу № 73 від 04.06.2025 року на посаду водія автотранспортних засобів (КРАЗ). Наказом № 266 від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» за згодою сторін у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книзі серії НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ ВКФ «Велта» виплату заробітної плати проводив нерегулярно, з порушенням встановлених термінів, виплати могли здійснюватися частково і за різні періоди.

Однак, в день звільнення ОСОБА_1 , його не було повідомлено про нараховані суми які повинні були бути виплачені при звільненні та не було здійснено виплату належних йому коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

14.01.2025 року на електронну адресу ТОВ ВКФ «Велта» office@velta-ua.com ОСОБА_1 надіслано лист про надання роз`яснення щодо невиплаченої йому заборгованості по заробітній платі з 01 квітня 2024 року по 29 грудня 2025 року та належних коштів які повинні були бути виплачені при звільненні. А також на електронну адресу надіслано заяву про надання довідки про нараховану і виплачену мені заробітну плату за весь період роботи ОСОБА_1 в ТОВ ВКФ «Велта».

19.01.2025 року оригінал листа та заяви яка була надіслана ОСОБА_1 на електронну пошту відправлено укрпоштою на адресу ТОВ ВКФ «Велта» за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 7.

Згідно довідки ОК-5 та ОК-7 встановлено що заробітна плата була нарахована ТОВ ВКФ «Велта» повністю по 29 грудня 2025 року.

За період роботи ОСОБА_1 на підприємстві виникла заборгованість по виплаті йому заробітної плати з 01 квітня 2024 року по 29 грудня 2025 року.

На підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.01.2026 року про нараховану заробітну плату та утримані податки, а також на підставі отриманих виписок з рахунків на які здійснювалося нарахування заробітної плати бухгалтерією ТОВ ВКФ «Велта», а саме: виписка з рахунку АТ «СЕНС БАНК» від 24.01.2026 року за період з травня 2024 року по лютий 2025 року та виписка з рахунку АТ «ВСТ Банк» від 26.01.2026 року за період з лютого 2025 року по грудень 2025 року ОСОБА_1 проведено розрахунок нарахованої йому заробітної плати, отриманих податків, утриманого військового збору, виплаченої та невиплаченої йому заробітної плати.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.01.2026 року про нараховану заробітну плату та утримані податки, а також на підставі отриманих виписок з рахунків на які здійснювалося нарахування заробітної плати бухгалтерією ТОВ ВКФ «Велта» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 486,00 грн.

Враховуючи те, що з наступного дня після звільнення і по день ухвалення судового рішення, а саме з 30.12.2025 року по 22.04.2026 року пройшло 84 робочих дні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, 486 *84=40824,00 гривень.

Крім не виплаченої йому повністю заробітної плати під час звільнення з ТОВ ВКФ «Велта» не було здійснено виплату належних йому коштів при звільненні, а саме компенсації за 22 дні невикористаної відпустки, яка становить 10692,00 грн., що підтверджується наказом про звільнення №266 від 29.12.2025 року, оскільки частинами 1, 2 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Компенсація за невикористану відпустку при звільненні розраховується на основі середньоденної зарплати за останні 12 місяців (або фактичний час) та кількості невикористаних календарних днів.

Середньоденний заробіток обчислюється за останні 12 місяців, що передують місяцю звільнення. Про це вказано в абзаці 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, а саме обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У зв`язку зі значною затримкою заробітної плати ОСОБА_1 відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, змушений економити на харчах, зазначене негативно впливає на відносини в середині його родини.

Завдана ОСОБА_1 моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.

Моральна шкода за невиплату заробітної плати в Україні відшкодовується роботодавцем на підставі ст. 237-1 КЗпП у разі, якщо порушення трудових прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або вимагали додаткових зусиль для організації життя. Розмір компенсації визначається судом на основі обґрунтування працівника, з урахуванням розумності та справедливості.

Тому ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями ТОВ ВКФ «Велта» нанесло йому моральну шкоду, яку він оцінює у 15000 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змiстом статri 38 КЗпП України працiвник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розiрвання трудового договору, його правовi пiдстави залежатъ вiд причин, якi спонукаютъ працiвникадо його розiрвання i якi працiвник визначає самостiйно. У разi, якщо вказанi працівником причини звiльнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статтi 38 КЗпП України) - не підтверджується або роботодавцем не визнаються, останнiй не має права самостiйно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звiльнення за власним бажанням без посилання на частину третю статri 38 КЗпП України.

Вiдповiдно до правової позицiї, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.05.2013 року у справi № 6-34цс 13 для визначення правової пiдстави розiрвання трудового договору України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукає працiвника до розiрвання трудового договору з власної iнiцiативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Вiдповiдно до ст. 36 Кодексу Законiв про працю України, пiдставами припинення трудового договору є зокрема, угода сторiн, розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника уповноваженого ним органу.

Не допускаютъся дiї особи, що вчиняються з намiром завдати iншiй особi, а також зловживання правом в інших формах.

У разi недодержання особою при здiйсненнi своїх прав вимог, які встановленi частинами другою - п`ятою цiєї статri, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати iншi наслiдки, встановленi законом (ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України).

Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових спорах, та/або районними, районними у мiсті, мiськими чи мiськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникаютъ між працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовуєтъся незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексv законiв про працю).

Згiдно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані iз застосуванням даною нормою, Конституцiйний суд України у рішенні вiд 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, вiд 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та вiд 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституцiї України право на працю Конституцiйний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фiзичними i розумовими здiбностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливiсть самостiйно займатися трудовою дiяльнiстю, так i можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода працi передбачає можливiсть особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вiльно її обирати. За своєю природою право на працю є невiдчужуваним i по сутi означає забезпечення саме рiвних можливостей кожному для його реалiзацiї.

Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов`язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Повний, всебічний аналіз вищевказаних встановлених в судовому засіданні обставин беззаперечно переконує суд у необхідності задоволення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 258-259, 280, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (ЄДРПОУ 30912734), що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Глинки, буд. 7, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) залишок нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 квітня 2024 року по 29 грудня 2025 року в сумі 19881 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок, компенсацію за не використані 22 дня відпустки в сумі 10692 (десять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 30.12.2025 року по день ухвалення судом рішення 22.04.2026 року у розмірі 40824 (сорок тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, а всього стягнути 87728 (вісімдесят сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 20 копійок, без урахування податків і зборів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 24 квітня 2026 року.