Решение № 135961399, 24.04.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1292/25

Провадження № 2/197/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

представника АТ КБ "ПриватБанк" - Сусідка М.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката Яковченка В.І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №KRT0GA0000000086 від 04.06.2008 у розмірі 429478,32 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 (надалі відповідач-1) 04.06.2008 уклали кредитний договір KRT0GA0000000086. Згідно договору АТ КБ "ПриватБанк" зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 93231,23 грн на строк до 04.06.2028, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 21.11.2025 має заборгованість - 429478,32 грн, яка складається з: 80920,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 258812,37 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 51612,02 грн - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом ; 38133,42 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В забезпечення виконання зобов`язання за Договором KRT0GA0000000086 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки. Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 21.04.2026 прийнято зменшення розміру позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості з 429478 (чотириста двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 32 копійки до 404250 (чотириста чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 44 копійки, яка складається із: 80807,51 грн - заборгованість за тілом кредиту, 233763,74 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 51545,77 грн - заборгованість по винагороді за користування кредитом, 38133,42 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Яковченко В.І. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, підтримали поданий раніше відзив на позовну заяву та письмові пояснення, просили суд застосувати строки позовної давності, врахувати доводи щодо неправомірності односторонньої зміни відсоткової ставки, а також просили задовольнити позов частково в межах наведених у відзиві розрахунків, а в іншій частині вимог відмовити.

29 грудня 2025 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності до даного спору, позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково. Стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором KRT0GA0000000086 у розмірі 199076,67 грн, яка складається з 75499,01 грн заборгованості за тілом кредиту, 123577,66 грн заборгованість за процентами. В задоволенні інших вимог просить відмовити. Мотивує відзив тим, що згідно п. 5.5 кредитного договору KRT0GA0000000086 строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Кредитний договір було укладено на 20 років, тобто до 04.06.2028. Позовна заява позивачем подана 30.11.2025, заборгованість нарахована станом на 21.11.2025. В позовній заяві відсутні клопотання про поновлення строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене стосовно строків позовної давності, то стягненню підлягає вимога позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом за період з 02.07.2015 по 21.11.2025. Згідно розрахунку заборгованості за договором KRT0GA0000000086, станом на 21.11.2025 вбачається, що прострочена заборгованість за наданим кредитом становить 80920,51 грн, а станом на 04.07.2015 - 5421,50 грн. Тобто заборгованість за тілом кредиту за період з 04.07.2015 по 21.11.2025 становить 75499,01 грн = 80920,51 грн (заборгованість за тілом кредиту) - 5421,50 грн (заборгованість за тілом кредиту, сформована до 04.07.2015, тобто щодо якої позовна давність вже сплила). Щодо розміру заборгованості за відсотками - позивач неправомірно в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за кредитом. Підтвердження отримання позичальником та поручителем листа про підвищення процентної ставки позивач не надав, а отже підвищення процентної ставки є неправомірним. Згідно довідки № 228 від 25.12.2025 молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 20.05.2022 по теперішній час. Отже, заборгованість за процентами становить 123577,66 грн = 244771,56 грн (заборгованість за процентами станом на 20.05.2022, тобто до мобілізації відповідача) - 121193,90 грн (заборгованість станом 02.07.2015, тобто в межах позовної давності). Заборгованість за процентами з 11.03.2009 (дата прострочення) до 02.07.2015 нарахована поза межами позовної давності, а тому не підлягає стягненню. Також, від обов`язку сплатити пеню за період з 02.04.2020 по дату подання позову відповідач звільнений положеннями ЦК України. Таким чином, заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 199076,67 грн = 75499,01 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 123577,66 грн (заборгованість за процентами).

11 січня 2026 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що в силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. Окрім того, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про згоду з вказаними умовами. Щодо нарахування процентів військовослужбовцю відповідач-2 посилається на ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців..." та Довідку № 228 від 25.12.2025 про службу ОСОБА_2 з 20.05.2022. Позивач наголошує, що згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, пільги застосовуються за умови надання Банку відповідних підтверджуючих документів. Моментом виникнення права на ненарахування штрафних санкцій, пені і процентів є 17.03.2014 для тих осіб, які станом на 17.03.2014 вже були військовослужбовцями. На момент подачі позову (30.11.2025) у Банку була відсутня інформація про проходження ОСОБА_2 військової служби, оскільки сама довідка датована 25.12.2025. Щодо правомірності зміни відсоткової ставки та нарахування комісії - аргументи відповідача щодо неправомірності зміни ставки та нікчемності умов про комісію (винагороду) є безпідставними. Пункотом 2.3.1 Договору встановлено право Банку підвищувати відсоткову ставку за наданим кредитом при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні. Банк подав копію поштового реєстра відправки на адресу відповідача-1 повідомлення про зміну відсоткової ставки. Про договірну природу винагороди - відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Підписанням Кредитного договору № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008 ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) підтвердили свою згоду з усіма його умовами, зокрема щодо сплати винагороди за резервування ресурсів. Дана інформація була чітко викладена в тексті договору, що давало позивачу можливість самостійно визначити суму зобов`язань. Аргументи відповідача про невідповідність даної умови ЗУ "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки на момент укладення договору, а це 2008 рік, чинне законодавство не містило заборони на встановлення винагород за супутні банківські послуги. Боржник протягом тривалого часу визнавав правомірність нарахування винагороди, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про схвалення умов договору в цій частині. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін та відповідно до п. 5.5 кредитного договору, сторони за взаємною згодою збільшили строк позовної давності до 5 років. Згідно умов договору строк виконання зобов`язань спливає 04.08.2028. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 2025 року до спливу строку позовної давності. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

12 січня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про підтримання поданого ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та просить суд застосувати строки позовної давності до даного спору. Просить суд розглянути справу за його відсутності у зв`язку з перебуванням на військовій службі та неможливістю брати участь в судових засіданнях (а.с. 72-73). Будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо зупинення провадження у справі останнім не подано та не заявлялося в даній справі.

18 березня 2026 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, в розмірі 404250,44 грн (80807,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 233763,74 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 51545,77 грн - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 38133,42 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), а також понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою суду 21.04.2026 прийнято зменшення розміру позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості з 429478,32 грн до 404250,44 грн яка складається із: 80807,51 грн - заборгованість за тілом кредиту, 233763,74 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 51545,77 грн - заборгованість по винагороді за користування кредитом, 38133,42 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

21 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Яковченка В.І. надійшли письмові пояснення по справі, в яких вказує що в позовній заяві відсутні клопотання про поновлення строку позовної давності. Також вказує, що позивач неправомірно в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за кредитом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRT0GA0000000086 на строк з 04 червня 2008 року по 04 червня 2028 року. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 93231,23 грн на наступні цілі: 72500 грн - на споживчі цілі, 2175 грн - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 521,13 грн - страхування майна, 362,50 грн - особисте страхування, 17672,60 грн - сплата страхових платежів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок № НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та інших платежам. Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку, та порука ОСОБА_1 , згідно договору поруки.

Згідно графіку погашення кредиту, як додатку 2 до кредитного договору №KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, ОСОБА_2 визначено сплачувати чергові платежі в рівних частинах по 1611,62 грн щомісяця, а саме кожного 09 числа місяця, з 09.07.2008 по 09.05.2028 та 09.06.2028 сплатити залишок суми в розмірі 16955,98.

Також в матеріалах справи наявний договір поруки від 04.06.2008, підписаний ОСОБА_1 , предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008.

Згідно виписки АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку НОМЕР_3 за період з 04.06.2008 по 21.11.2025 ОСОБА_2 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості, що свідчить про обізнаність про наявність заборгованості, однак не виконував умови договору належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № KRT0GA0000000086 станом на 21.11.2025, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ "ПриватБанк" становить 429478,32 грн, яка складається з 80920,51 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 258812,37 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 51612,02 грн - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 38133,42 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № KRT0GA0000000086 станом на 02.03.2026, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ "ПриватБанк" становить 404250,44 грн яка складається із: 80807,51 грн - заборгованість за тілом кредиту, 233763,74 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 51545,77 грн - заборгованість по винагороді за користування кредитом, 38133,42 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором (а.с.110-113).

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

Щодо посилання відповідача на застосування строку позовної давності.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Такий строк є базовим і застосовується до всіх цивільно-правових вимог, якщо інше не встановлено законом або договором сторін.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, зокрема п. 5.5 сторони погодили, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, враховуючи, що сторони реалізували своє право на договірне врегулювання строків позовної давності, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність тривалістю 5 років, яка має пріоритет перед загальним трирічним строком, встановленим законом.

Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та під час воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк позовної давності було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким виключено з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", який передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Згаданий Закон набрав чинності 04.09.2025 та лише з цього часу відновлено обчислення строків позовної давності.

Також щодо заперечення відповідача щодо неправомірності банку зміни відсоткової ставки за кредитом, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору погодженого між сторонами, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Також згідно повідомлення від 31.12.2008 за вих. №20.1.3.2/6-43225 та відповідно до реєстру № 419 ір від 09.01.2009 про відправлення листа, АТ КБ "ПриватБанк" надіслало повідомлення на ім`я ОСОБА_2 з зазначенням, що згідно кредитного договору № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, який ОСОБА_2 уклав з Приватбанком складатиме 24,96 % на рік.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та представником позивача не зазначено про виконання вимог щодо направлення ОСОБА_2 в порядку п. 2.3.1 кредитного договору письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. При цьому, зміна процентної ставки відбулася 01.02.2009, а відтак таке повідомлення мало бути направлене позивачем протягом 7 календарних днів починаючи з 01.02.2009. Окрім того, суд визнає неналежним виконання вимог п. 2.3.1 кредитного договору шляхом направлення письмового повідомлення щодо зміни такої відсоткової ставки 31.12.2008, так як таке повідомлення було направлене до вступу в чинність зміненої процентної ставки, а відтак не відповідає узгодженим умовам кредитного договору KRT0GA0000000086 від 04.06.2008, з огляду на що, така зміні процентної ставки відбулася без належного відома ОСОБА_2 та є незаконною, а підлягає до обрахунку процентна ставка у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідачі визнали розмір заборгованості, заявлений позивачем у розмірі 233763,74 грн, обрахований позивачем із застосуванням збільшеної процентної ставки, при цьому просили застосувати до частини цієї заборгованості строк позовної давності, без зменшення за процентна ставка у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. З огляду на встановлене, суд приймає визнання позову в цій частині, зважаючи на приватно-правові відносини, що виникли між банком та фізичної особою, та принцип диспозитивності при розгляді даного спору. А відтак, розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом, що становить 233763,74 грн є обґрунтованим.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки № 228 від 25.12.2025 року, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.05.2022 по теперішній час.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій до 20.05.2022 є правомірним.

Щодо вимоги про стягнення 51545,77 грн заборгованості по винагороді за користування кредитом, суд зазначає, що кредитним договором № KRT0GA0000000086 від 04.06.2008 не визначається такий вид плати за кредитом, як винагорода за користування кредитом. Між сторонами будь-якими додатковими договорами до даного кредитного договору така винагорода за користування кредитом не узгоджувалася, а доводи представника позивача, що така заборгованість по винагороді за користування кредитом є винагородою за резервування ресурсів не знайшли свого підтвердження, адже не визначені саме кредитним договором. При цьому, позивач не ставив у позові вимоги про стягнення заборгованості за резервування ресурсів. Окрім того, позивач не зазначив, про які саме супутні банківські послуги вказує позивач, що входять до винагороди за користування кредитом, коли вони надавалися і яка їхня кількість, і вартість. А відтак, зважаючи на встановлене, 51545,77 грн заборгованості по винагороді за користування кредитом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмір 38133,42 грн, суд зазначає, що кредитним договором №KRT0GA0000000086 від 04.06.2008 така відповідальність передбачена, сторонами узгоджена в розділі 5 цього договору, а відтак є обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 80807,51 грн та 233763,74 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмір 38133,42 грн є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, посилання відповідача на сплив строку позовної давності у цій частині є обґрунтованими, оскільки виконання основного зобов`язання за кредитним договором визначено до 04.06.2028 шляхом сплати рівними частинами щомісяця та щодо кожного платежу строк позовної давності необхідно відраховувати окремо.

З огляду на викладене, наявні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за період по 01.07.2015 включно, у зв`язку з чим зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 80807,51 грн 5421,50 грн (поза строком позовної давності) = 75386,01 грн тіло кредиту, та 233763,74 грн 121 193,91 грн (відсотки поза строком позовної давності) = 112569,83 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, що і визнають відповідачі. А щодо відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов`язань у виді пені, суд зазначає, що така підлягає задоволенню в межах в 5-тирічного строку позовної давності, узгодженого в п. 5.5 кредитного договору, із врахуванням строків ненарахування з 01.03.2020 через дію карантину та воєнного стану та зупинення строків позовної давності з 02.04.2020 по 04.09.2025, а саме з липня 2025 року по 29.02.2020 (включно) останній день нарахування пені, до запровадження карантину. Таким чином, загальний залишок пені за порушення строків розрахунку 777248,44 грн суму погашеної пені 739115,02=38133,42 грн пеня, нарахована позивачем за період з 04.03.2009 по 01.03.2020, що становить 5% від загальної суми пені, які позивач бажає стягнути з відповідачів. Разом з тим, суд вбачає підстави для застосування строків позовної давності та стягнення пені за період з липня 02.07.2015 по 29.02.2020 (включно), що становить загальний залишок пені за порушення строків розрахунку 777248,44 грн 251116,64 грн (пені, нарахованої поза строком позовної давності) * 5% (розмір частки пені у відсотках, із врахуванням погашеної позивачем за програмою лояльності)=26306,59 грн, а відтак в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає обґрунтованими 75386,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, 112569,83 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 26306,59 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, що становить в загальному суму в розмірі 214 262,44 грн, а в іншій частині позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № ZZ425B2FNF від 25.11.2025 позивачем при зверненні до суду з позовом із ціною позову 429478,32 грн був сплачений судовий збір в розмірі 5153,74 грн із врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позову в електронній формі.

При цьому, судом прийнято зменшення позовних вимог до 404250,44 грн, а відтак позивачу необхідно повернути надміру сплачений судовий збір в розмірі: 404250,44*1,5%*0,8=4851,01 грн (розмір судового збору, який підлягав сплаті за ціною позову 404250,44 грн); 5153,74 грн - 4851,01 грн = 302,73 грн.

Окрім цього, судом задоволено позовні вимоги в розмірі 214 262,44 грн, при ціні позову 404250,44 грн, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 262,44 грн/404250,44 грн*4851,01 грн=2571,15 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором KRT0GA0000000086 від 04 червня 2008 року у розмірі 214 262 (двісті чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 44 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі 2571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одну) гривню 15 копійок.

Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 302 (триста дві) гривні 73 копійки.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 24.04.2026.

Суддя М.В. Панчук