Решение № 135949385, 23.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 760/21932/25

пр. № 2/759/3269/26

23 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року за підсудністю від Солом`янського районного суду міста Києва до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання кредиту №3662083 від 12.06.2020 року у розмірі 52 685,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 12.06.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання кредиту № 3662083, у відповідності до умов якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у порядку та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його використання.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту та сплати процентів за його використання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 52 685 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 44 685 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено стороні позивача строк для усунення виявлених недоліків.

29 жовтня 2025 року від представника позивача - Попова Є.В. надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.11.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сікорською І.С. подано відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Заперечення сторони відповідача обґрунтовані наступним: 1) позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, що між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і на підставі цього договору ОСОБА_1 отримала погоджену суму кредитних коштів та здійснила їх використання; 2) нарахована позивачем заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом не відповідає вимогам ст. 1048 ЦК України, оскільки нарахування процентів здійснено поза межами строку кредитування; 3) розмір нарахованих процентів за користування кредитом у будь-якому випадку має бути зменшений, оскільки в сім разів перевищує тіло кредиту, що суперечить принципу розумності та вимогам закону про захист прав споживачів і споживче кредитування.

16.12.2025 представником позивача - адвокатом Поповим Є.В. подано додаткові письмові пояснення по справі, в яких викладено доводи та аргументи щодо вищезазначених заперечень сторони відповідача. У письмових поясненнях сторона позивача наполягала на повному задоволенні позовних вимог.

16.12.2025 від представника позивача - адвоката Попова Є.В. разом із додатковими поясненнями по справі до суду надійшло клопотання про витребування у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації стосовно громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: 1) чи мала відкритий картковий рахунок з номером банківської картки № НОМЕР_2 громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на 18.12.2019 року; 2) надати рух грошових коштів по картковому рахунку з номером банківської картки № НОМЕР_2 громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 16.12.2019 року по 20.12.2019 року; 3) чи зараховувалась грошова сума в розмірі 8 000,00 грн. 18.12.2019 року на рахунок з номером банківської картки № НОМЕР_2 громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Попова Євгена Васильовича про витребування доказів залишено без задоволення.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

За результатами аналізу положень розділу 4 Правил надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та співставлення їх з наявними матеріалами позовної заяви судом встановлено наступні обставини.

12.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» із заявкою на отримання кредиту. Для цього відповідач зареєструвалася/авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. З метою отримання доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства ОСОБА_1 надала необхідні для цього персональні дані, про що свідчить, зокрема, її особиста фотографія з паспортом громадянина України в руках. У свою чергу, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» здійснило ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 .

Після цього ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надіслало в особистий кабінет ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який може бути наданий ОСОБА_1 на підставі її заявки. Паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо суми кредиту, строку кредитування, виду та розміру процентних ставок, порядку нарахування процентів та їх сплати, розміру загальних витрат за кредитом, орієнтовної загальної вартості кредиту, розміру реальної річної процентної ставки тощо.

ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та підписала його шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS3662083), чим підтвердила факт ознайомлення з основними умовами кредитування.

Того ж дня, 12.06.2020, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» з використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи направило в особистий кабінет ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір щодо надання кредиту № 3662083, в якому викладено всі істотні умови кредитування. ОСОБА_1 ознайомилася з пропозицію (офертою) та підписала її шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS3662083), чим засвідчила повну, безумовну та беззастережну згоду (прийняття, акцепт) з умовами оферти.

За результатами вищезазначених цілеспрямованих, взаємопов`язаних, взаємообумовлених та взаємозалежних дій між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 3662083. Договір підписаний товариством шляхом факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи, що відповідає встановленим правилами кредитування та погодженим умовам кредитного договору в частині порядку його підписання, а також ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS3662083).

Відповідно до п. 1.2 договору № 3662083 від 12.06.2020 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

У пунктах 1.3-1.8, 3.1 кредитного договору № 3662083 від 12.06.2020 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 8 000 грн 00 коп.; мета надання кредиту - споживчі цілі; спосіб надання кредиту - шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 ; строк дії договору (строк кредитування) з 12.06.2020 до 19.12.2020 включно; фіксована процентна ставка у розмірі 6,80% від суми кредиту у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, у тому числі у випадку дострокового повернення кредиту; фіксована процентна у розмірі 1,70% в день від фактичного залишку заборгованості протягом базового періоду з 12.06.2020 до 22.06.2020 включно; фіксована процентна ставка у розмірі 3% в день від фактичного залишку заборгованості протягом спеціального періоду з 23.06.2020 по 19.12.2020 включно.

Кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та витрат за ним за кожним типом процентної ставки.

Додатком до кредитного договору № 3662083 від 12.06.2020 є графік платежів, який містить інформацію щодо порядку повернення кредиту, сплати процентів за його використання, розміру та порядку формування щомісячного платежу тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 12.06.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Стороною позивача надано довідку від 01.11.2024, видану ТОВ «ФК «Елаєнс», щодо здійснення ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» платіжної операції з переказу грошових коштів у сумі 8 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Разом з тим, вказаний документ суд не може вважати належним та достатнім доказом перерахування товариством кредитних грошових коштів на користь ОСОБА_1 відповідно до договору № 3662083 від 12.06.2020, оскільки 1) довідка стосується платіжної операції, яка датована 18.12.2019, тобто приблизно за пів року до виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 ; 2) матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що картковий рахунок № НОМЕР_2 був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі або в будь-якому іншому супутньому до нього документі як спосіб отримання кредитних коштів, та/або належить ОСОБА_1 . При цьому, сторона відповідача ці обставини заперечувала.

У той же час, вищезазначені обставини, на переконання суду, категорично не свідчать про те, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не виконало свій обов`язок за договором № 3662083 від 12.06.2020 щодо перерахування на користь ОСОБА_1 кредитних коштів.

Судом також встановлено, що 22.06.2020, 22.07.2020, 11.08.2020, 21.08.2020, 31.08.2020, 10.09.2020, 30.09.2020, 02.10.2020 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди про зміну умов договору про надання кредиту № 3662083 від 12.06.2020. Додаткові угоди підписані уповноваженим представником товариства шляхом факсимільного відтворення його підпису та печатки юридичної особи, а також ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (ex-3662083), тобто у тому ж самому порядку, що і договір, до якого вносяться зміни.

Вищезазначеними додатковими угодами сторони погодили подовження базового періоду кредитування до 20.10.2020 включно, а спеціального періоду - до 18.04.2021 включно. Кінцевою датою виконання договору сторони визначили 18.04.2021. При цьому як умову продовження строку кредитування ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 визначили обов`язок останньої сплатити нараховані на момент укладення угоди проценти за користування кредитними коштами. Загальний розмір таких процентів було визначено у 12 185 грн 60 коп. Кожна додаткова угода містить відомості щодо типу та розміру процентної ставки, яка застосовується у зв`язку із зміною умов кредитування, збільшення вартості кредиту та витрат за ним, а також доповнення до графіку платежів.

Зі змісту розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», судом встановлено, що за період з 12.06.2020 по 18.04.2021 ОСОБА_1 частково виконала своє зобов`язання зі сплати процентів за користування кредиту, перерахувавши на користь товариства грошові кошти у сумі 12 931 грн 00 коп.

На підставі вищевикладених обставин суд доходить висновку, що хоча матеріали позовної заяви і не містять безпосереднього підтвердження факту перерахування ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» погодженої суми кредиту на картковий рахунок ОСОБА_1 , поведінка відповідача щодо проявлення ініціативи на укладення кредитного договору, погодження на запропоновані позивачем умови кредитування, підписання кредитного договору, неодноразового укладення додаткових угод до кредитного договору з метою продовження строку кредитування, часткового виконання свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, у тому числі з метою продовження строку кредитування - усі ці обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своєю поведінкою підтвердила факт укладення кредитного договору № 3662083 від 12.06.2020, виникнення кредитного зобов`язання за цим договором та отримання кредитних коштів і, як наслідок, визнала наявність грошового зобов`язання перед ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».

Стороною відповідача не надано більш вірогідного та розумного пояснення фактичних обставин, що були встановлені вище та вбачаються з доказів сторони позивача. Більше того, відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Матеріали позовної заяви дають можливість констатувати, що без вольових, добровільних, усвідомлених дій ОСОБА_1 кредитний договір № 3662083 від 12.06.2020 не був би укладений і кредитне зобов`язання не виникло.

Доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту перерахування кредитних коштів спростовуються вищевикладеними висновками суду щодо поведінки ОСОБА_1 у відносинах з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», якою вона фактично підтвердила факт отримання кредитних коштів. Ані положення цивільного матеріального, ані положення цивільного процесуального законодавства не обмежують сторін кредитного зобов`язання у використанні засобів доказування чи спростування факту перерахування кредитних коштів, а тому такий факт може бути доведений або спростований не тільки документами первинного бухгалтерського обліку.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надала жодних доказів на підтвердження цих заперечень, зокрема, виписки з власного банківського рахунку, відомостей про неналежність їй карткового рахунку № НОМЕР_2 або клопотань про витребування цих відомостей або будь-яких інших доказів.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом виконала лише частково, сплативши на користь товариства проценти за користування кредитними коштами у сумі 12 931 грн 00 коп. Часткове виконання відповідачем свого зобов`язання призвело до прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 52 685 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 44 685 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

За результатами перевірки розрахунку заборгованості судом встановлено, що: 1) проценти нараховані у межах погодженого строку кредитування з 12.06.2020 по 18.04.2021; 2) нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод до нього - шляхом застосування у погоджені періоди акційної процентної ставки у розмірі 1,36%, базової процентної ставки у розмірі 1,70% та спеціальної процентної ставки у розмірі 3%; 3) розмір процентів за користування кредиту розраховано правильно та з урахуванням здійснених відповідачем погашень.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості і вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Заперечення сторони відповідача щодо розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом з підстав їх нарахування поза межами строку кредитування суд вважає безпідставними. Як вбачається з кредитного договору, додаткових угод та правил кредитування ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», строк кредитування за договором № 3662083 від 12.06.2020 прирівнюється до строку дії договору, який охоплює базовий період та спеціальний період. Загальну тривалість базового та спеціальних періодів сторонами у кінцевому підсумку було визначено з 12.06.2020 по 18.04.2021. Саме у межах цього строку та за погодженою процентною ставкою здійснено нарахування процентів.

Посилання відповідача на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування» є нерелевантним, оскільки сторона відповідача вказує на приписи законодавства, які стосуються обмеження відповідальності споживача за кредитним договором. У той же час, позовні вимоги не стосуються стягнення з ОСОБА_1 сум грошових коштів, які є її відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання. Натомість з ОСОБА_1 стягується сума заборгованості, що складається з тіла кредиту як основного предмета кредитного зобов`язання та процентів за користування таким кредитом як плати за правомірну можливість використання чужих коштів. Позивачем не пред`явлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 неустойки, процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України чи будь-яких інших штрафних санкцій.

Суд також вважає необґрунтованим твердження сторони відповідача про необхідність зменшення розміру процентів у зв`язку з тим, що він перевищує розмір тіла кредиту. Таке перевищення обумовлено виключно продовженням строку кредитування, що було здійснено з ініціативи ОСОБА_1 . Відповідач була обізнана з усіма умовами кредитування, порядком нарахування процентів, у тому числі при продовженні строку кредитування. Якщо особа, діючи добровільно, усвідомлено та цілеспрямовано, будучи обізнаною з усіма умовами договору та зобов`язання, бере на себе таке зобов`язання, а потім відмовляється від його виконання виключно з підстав несправедливості таких умов, то така поведінка особи є порушенням принципу добросовісності та розумності. Тим більше, ОСОБА_1 була обізнана про її право протягом 14-ти днів відмовитися від кредиту, однак такою можливістю не скористалася.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитних зобов`язань між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення загальної заборгованості у розмірі 52 685 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 44 685 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідачем вищезазначених обставин не спростовано.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 6113 від 21.07.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Солом`янського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

При передачі справи за підсудністю Солом`янським районним судом міста Києва надано виписку про зарахування зазначеної суми грошових коштів до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 422 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 41346335; місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А) суму заборгованості за договором про надання кредиту № 3662083 від 12.06.2020 у загальному розмірі 52 685 (п`ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 44 685 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 41346335; місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко