Решение № 135945352, 23.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2111/25

Провадження № 2/379/133/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Кочина С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76417371 в розмірі 34 845,60 грн., з яких: 9552,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25293,60 грн. - сума заборгованості за відсотками та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що 13 вересня 2023 р. між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТОВ «1БАНК») та відповідачем було укладено договір позики № 76417371. Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників з договору факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників №21 від 20.03.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34845,60 грн., з яких:

- 9552,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 25293,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» у загальному розмірі 34845,60 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач своїх зобов`язань за договором позики не виконав, має непогашену заборгованість на суму в розмірі 34 845,60 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

20.11.2025 ухвалою Таращанського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачу встановлено строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

06.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи для звернення за правовою допомогою до адвоката (а.с.54).

26.01.2026 від представника відповідача- адвоката Кочина С.С. надійшла заява про вступ у справу, як представника та відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 63).

23.02.2026 до суду надійшло клопотання від представника відповідача- адвоката Кочина С.С. про зменшення розміру неустойки відповідно до змісту якого відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивачем нараховано проценти виходячи зі ставки 2,5 % на день, що фактично становить 912,5 % річних. Вважають заявлений розмір процентів явно завищеним та таким, що є неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання. Сума процентів у розмірі 22 846 грн. майже вдвічі перевищує суму отриманого кредиту. Нарахування здійснене за надвисокою ставкою 2,5 % на день, що є економічно необґрунтованим. Вважає, що позивач не довів наявності реальних збитків у заявленому розмірі. Вказує на те, що відповідач є ветераном війни 2 групи, що свідчить про його особливий соціальний статус та обмежені фінансові можливості, що також підлягає врахуванню судом при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача а тому заявлений розмір процентів підлягає зменшенню судом. Крім того, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України повідомляє, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані стороною відповідача після ухвалення судового рішення з метою їх подальшого розподілу (а.с.73-75).

20.03.2026 до суду від представника відповідача- Кочина С.С. надійшло клопотання про долучення доказів відповідно до змісту якого представник відповідача просить долучити до матеріалів справи письмові докази, що підтверджують проходження відповідачем військової служби, отримання бойової травми, звільнення зі служби за наявності інвалідності, а також обставини, що свідчать про часткове виконання кредитного зобов`язання. Просить суд врахувати, що кредитний договір від 13.09.2023 року був укладений відповідачем під час проходження військової служби, та застосувати норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звільнити відповідача від сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій у загальному розмірі 25 326,60 грн., як таких, що нараховані з порушенням вимог законодавства та врахувати, що з матеріалів позову вбачається часткове погашення кредиту, оскільки при сумі кредиту 12 000 грн. позивач просить стягнути лише 9 520 грн. основного боргу, що свідчить про часткове виконання відповідачем зобов`язання щонайменше на 2 480 грн. (а.с.88-99).

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, повноважного представника до суду не направив. Натомість в позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник будучи належним чином повідомленими про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 23.03.2026 не з`явилися.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та матеріали справи з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.09.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76417371 шляхом підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора P8OpE3hc65 (а.с.6-7 на звороті).

За умовами договору позики №76417371 відповідачу було надано позику у розмірі 12000,00 грн. (п.п.2.1), строком кредитування 10 днів до 23.09.2023 року (п.п.2.2.), зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 2,5% в день. Знижена процентна ставка 2,5% в день. Процентна ставка за понадстрокове користування 2,70% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 344420,82%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 15000,00 грн.

Згідно з договором позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписанням цього договору позики відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. п. 5.1. п. 5 Договору позики).

У додатку № 1 до договору позики міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та загальну вартість кредиту визначено у сумі 15000, 00 грн. (а.с.8).

Відповідно до розрахунку наданого ТОВ «1БАНК», заборгованість відповідача за договором позики № 76417371 за період з 13.09.2023 по 20.03.2024 року становить 34845,60 грн., яка складається із: 9552,00 грн. сума заборгованості за тілом позики; 25293,60 грн. сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами (а.с. 9-10).

Також судом встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.12-14).

Позивачем долучено додаткові угоди № 2 від 28.07.2021 (а.с.15), № 7 від 13.06.2022 (а.с.16) та № 21 від 20.03.2024 до цього договору факторингу (а.с.17), акт прийому-передачі реєстру боржників № 21 від 20 березня 2024 року за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.18) відповідно до якого фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 76417371 на суму 34845,60 грн., з яких: 9552,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25293,60 грн. сума заборгованості за відсотками.

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 складала 4 119 952,78 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 21044 від 26.03.2024 (а.с.19).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 20.03.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 76417371 в сумі 34845,60 грн., з яких: 9552,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 25293,60 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.20).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В судовому засіданні установлено, що договір позики № 76417371 від 13.09.2023 підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора P8OpE3hc65, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Факт укладання договору позики № 76417371 від 13.09.2023 та отримання кредитних коштів у сумі 12000,00 грн. стороною відповідача визнається.

Отже, встановлено, що договір позики № 76417371 від 13.09.2023, підписаний сторонами договору, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавався, сторони визначили всі істотні умови цього договору, а отже між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду належним чином завірену копії договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та ряд додаткових угод до договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1БАНК» .

При оцінці договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1БАНК», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що ці договори ніким не оспорювались та у встановленому порядку недійсними не визнавались, а відтак, суд приймає їх до уваги.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначеним договором строки і обсяги не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про повне погашення заборгованості за вказаними договором повністю чи частково суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9552,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 25293,60 грн. відсотків, які нарахував за період з 13.09.2023 по 22.12.2023.

Разом з тим, представник відповідача у своєму клопотанні від 23.02.2026, вважав заявлений розмір процентів явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню судом.

Суд зазначає, що встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем договору позики дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк а саме:

- сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору), відповідно до п. 2.2 договору - по 23 вересня 2023 року (10 днів).

Пунктом 4 договору позики №76417371 від 13.09.2023, передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою.

Відповідно до п. 5.3. договору позики №76417371, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/.

Відповідно до п. 6 позичальник має право продовжити строк користування позикою шляхом його звернення в електронній формі через особистий кабінет шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 10 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Враховуючи викладені вище умови договору позики № 76417371 від 13.09.2023, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2448,00 грн. від 11.10.2023, відбулась автопролонгація договору на 1 календарний день і остання автопролонгація договору на 1 календарний день 22.12.2023 року та заборгованість останнього за договором позики складає 34 845,60 грн. згідно розрахунку заборгованості, зокрема:

- 9552,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 25293,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Разом з тим, представник відповідача у клопотанні про долучення доказів зазначив, що ОСОБА_1 25.02.2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. На підтвердження вказаних обставин суду довідку за підписом т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2024 № 3/172 (а.с.96), копію військового квитка (а.с.97-98), довідку про обставини травми ( поранення контузії, каліцтва) від 15.09.2023 № 137410 (а.с.94), витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 07.06.2024 № 159 (а.с.95).

Як убачається з довідки (копії) № 3/172 від 14.06.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодший сержант запасу ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2022 № 36, призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.96).

Щодо доводів представника відповідача про протиправність нарахування відповідачу процентів у зв`язку з наявністю в нього правового статусу військовослужбовця, суд зазначає, що на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, що діяла на момент укладення договору, - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Натомість чинна редакція ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

Зазначена норма є спеціальною нормою матеріального права, спрямованою на забезпечення соціального та правового захисту осіб, які проходять військову службу в умовах особливого періоду та виконують конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Така норма має імперативний характер та підлягає обов`язковому застосуванню судами незалежно від умов кредитного договору.

Суд звертає увагу, що дія вказаної норми не ставиться в залежність від волевиявлення кредитора, а також не потребує внесення змін до договору або укладення додаткових угод. Нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій у період проходження військової служби суперечить прямій забороні, встановленій законом, і не може вважатися правомірним.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який у своїй практиці зазначає, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від умов кредитного договору, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій у період проходження військової служби є неправомірним.

При цьому суд зазначає, що звільнення від нарахування процентів та штрафних санкцій не означає звільнення від обов`язку повернення основної суми боргу (тіла кредиту). Обов`язок повернути отримані кредитні кошти зберігається за відповідачем як за позичальником, що узгоджується з положеннями статей 526, 629 та 1054 Цивільного кодексу України.

З наданих суду документів вбачається, що відповідача 25.02.2022 призвано на військову службу під час мобілізації.

Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 07.06.2024 № 159 відповідача звільнено у запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 03.06.2024 № 22- РС.

Як зазначає представник відповідача та вбачається із договору позики № 76417371 від 13.09.2023, останній укладений під час проходження відповідачем військової служби в Збройних Сил України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитом, нараховані відповідачу у період проходження ним військової служби (починаючи з 25.02.2022), є такими, що нараховані з порушенням вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення відсотків за договором позики.

У зв`язку з чим, суд висновує, що позовні вимоги слід задовольнити частково - у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 76417371 від 13.09.2023 у розмірі 9 552,00 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог - у частині стягнення сума заборгованості за відсотками у розмірі 25293,60 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 141934 від 24.10.2025 року.

Оскільки позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, то стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору підлягала сума в розмірі 830,05 грн. (9552,00грн * 3028,00 грн. / 34845,60 грн.).

Проте, згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Суд установив, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що згідно з п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись Законом України «Про електрону комерцію» статтями 11, 207, 203, 215, 512-519, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 79-81, 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» суму заборгованості за основною сумою боргу за Договором позики № 76417371 від 13 вересня 2023 року в розмірі 9 552 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 830 (вісімсот тридцять) гривень 05 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, індекс 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.03.2026.

Суддя О.В. Невгад