Постановление суда № 135945302, 21.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4755/21

Провадження 2-21/26

ухвала

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г. В., при секретарі Куник О.В., розглянувши заяву представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки - закрито. Суд відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України призначив судове засідання на 21 квітня 2026 року о 11 год. 30 хв. для вирішення питання про судові витрати та роз`яснює представнику відповідача про право подати до 17 квітня 2026 року включно через електронний суд докази понесених судових витрат або в інший спосіб із виконання вимог ст. 83 ЦПК України.

17.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заяву ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив стягнути із позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн., як компенсацію здійснених витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

17.04.2026 року представником позивачів ОСОБА_5 подано заперечення на заяву, в якій просив відмовити у відшкодуванні судових витрат, оскільки момент звернення з позовом так і на момент розгляду справи позов був обґрунтованим та між Позивачам та Відповідачем був наявний спір відносно накладення земельної ділянки. В подальшому, представником Позивачів було направлено до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про виправлення помилки, а саме привести у відповідність координати поворотних точок меж земельної ділянки. Головним управлянням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області були приведені у відповідність до відомостей що містяться у технічній документації. Таким чином, Головним управлянням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було усунуто порушення прав Позивачів зі стони Відповідача на право власності на землю. Тобто, відсутність предмету спору між сторонами виникла лише 10.03.2026 року, коли Головним управлянням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було приведено у відповідність координати поворотних точок меж земельної ділянки чим усунуто порушення прав Позивачів зі сторони Відповідача. Очевидно, що Позивачі не вчиняли необґрунтовані дій, а отже відсутні підстави для компенсації здійснених Відповідачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з закриттям провадження по справі.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що у провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 п.1 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частинами п`ятою, шостою статті 142 ЦПК України встановлено,що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2ст. 44 ЦПК України).

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Позивачі звернулися до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Відповідача про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Підставами для позову була невідповідність в частині координат земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064 в державному земельному кадастрі, що належить Відповідачу та координат земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064, які містились в Технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж землеволодіння ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, розробленої ТО В «Український земельний центр» в 2008 році, у зв`язку з чим відбулось накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501.-01:037:0064 на земельну ділянку, яка перебувала у власності померлої ОСОБА_8 , спадкоємцями якої є Позивачі. Як наслідок відбулось порушення Відповідачем прав Позивачів на право власності на землю.

В рамках судового розгляду було проведено комісійну судову земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експертів № 5391-Е від 30.07.2025 року.

У Висновку експерти вказали, що: - Координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064, що зазначені в Технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж землеволодіння гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, яка розроблена ТОВ «Український земельний центр» у 2008 році не відповідають координатам поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064 що занесені до Державного земельного кадастру України; - За результатами проведеного дослідження встановлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064, відповідно до її координат зазначених у Державному земельному кадастрі, на земельну ділянку громадянки ОСОБА_8 площею 0,25 га із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», що знаходяться в межах АДРЕСА_1 , відповідно до її координат визначених в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж 3-х земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Площа накладення складає 720,62 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, як на момент звернення з позовом так і на момент розгляду справи позов був обґрунтованим та між Позивачам та Відповідачем був наявний спір відносно накладення земельної ділянки.

В подальшому, представником Позивачів було направлено до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про виправлення помилки, а саме привести у відповідність координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064, що занесені до Державного земельного кадастру України, до координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064, що зазначені в Технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж землеволодіння гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, яка розроблена ТОВ «Український земельний центр» у 2008 році.

Листом від 10.03.2026 року №29-10-0.223-2205/2-26 Головне управляння Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомлено, що координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223180501:01:037:0064 приведені у відповідність до відомостей що містяться у технічній документації по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж землеволодіння на території Великодмитровицької сільської ради, Обухівського району, Київської області яка розроблена ТОВ «Український земельний центр» у 2008 р.

Таким чином, Головним управлянням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було усунуто порушення прав Позивачів зі стони Відповідача на право власності на землю.

Тобто, відсутність предмету спору між сторонами виникла лише 10.03.2026 року, коли Головним управлянням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було приведено у відповідність координати поворотних точок меж земельної ділянки чим усунуто порушення прав Позивачів зі стопи Відповідача, що підтверджено ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.04.2026 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявленая завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024року в справі № 736/1209/20).

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивам недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та. інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм, права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що Позивачами допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право Відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача, оскільки, крім тверджень представника Відповідача про необґрунтованість дій Позивача, це нічим не підтверджено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника Відповідачки слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 137, 142, 257, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення підписаний 23.04.2026

Суддя Г.В.Висоцька