Решение № 135933746, 23.04.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/5006/25

Номер провадження 2/213/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Мазуренка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гусарової О. С.,

за участі представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 30 925,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2021 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" та ОСОБА_1 укладено договір №8735432728, за умовами якого відповідач отримав кредит зі сплатою процентів. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує,у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

07.10.2016 було укладено договір №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ "ФК

"ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" відступило на користь АТ "ТАСКОМБАНК" права вимоги за договорами, в тому числі за договором №8735432728.

21.12.2023 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" укладено договір №НІ/11/13-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право грошової вимоги за договором №8735432728.

Крім того, 21.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір №3404774, за умовами якого відповідач отримав кредит зі сплатою процентів. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує,у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

Також, 09.09.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено договір №3136825, за умовами якого відповідач отримав позику зі сплатою процентів. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування позикою не сплачує,у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

29.12.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за договорами , в тому числі за договором №3136825.

29.11.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за договорами , в тому числі за договором №3404774.

У свою чергу, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило право вимоги за договорами №3136825, №3404774 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" на підставі договорів №10-01/2023 від 10.01.2023, №10-03/2023/01 від 10.03.2023.

Таким чином, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло право вимоги до відповідача за договорами №8735432728, №3136825, №3404774.

18.02.2025 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено договір №18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відступив позивачу права вимоги за договорами №8735432728, №3136825, №3404774.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами у загальному розмірі 30 925,26 грн та судові витрати.

Відповідачем подано відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Вказує, що позивачем не доведено наявність заборгованості та її розмір. Доказів, які б підтверджували факт надання йому грошових коштів матеріали справи не містять. Також не погоджується із нарахуванням комісії за управління кредитом, вважає умову договору про нарахування такої комісії нікчемною. Вважає, що позивачем не підтверджено набуття ним прав вимоги за кредитними договорами, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали договору про передачу прав вимоги та додаткових угод до нього. Також вважає, що вимоги заявлено поза межами трирічного строку позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, зазначають, що відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Розмір заборгованості підтверджується наданими суду доказами, зокрема розрахунками заборгованості, з яких вбачається з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Заперечуючи проти розміру заборгованості відповідач не надав свого контррозрахунку. Нарахування комісії відповідає чинному законодавству України та умовам договору, який був підписаний відповідачем. Не погоджується із аргументами відповідача в частині відсутності доказів переходу права вимоги за кредитними договорами, укладеними з відповідачем, оскільки в матеріалах справи наявні всі докази такого переходу. Щодо заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності зазначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тому вважає, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, про причини неявки не повідомив.

09.10.2025 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.01.2026 витребувано докази.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

27.05.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8735432728, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 10 569,00 грн.

У п.1.2. кредитного договору зазначено, що строк кредитування становить 12 місяців.

Згідно п.5 Паспорту кредиту від ТОВ "ЦК "ЦФР" №5432728, який є невід`ємною частиною кредитного договору, початковий процент при наданні кредиту 7,00% від суми кредиту, що становить 490,00 грн; щомісячні проценти 2,70% від суми кредиту; загальні проценти 0,01% річних від суми боргу за договором.

Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

Кредитор виконав умови договору, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 27.05.2021 по 21.12.2023.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

21.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №3404774, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн строком на 15 днів, із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% в день. Стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% в день.

Згідно з п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору (5,00%).

Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

Договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" від 12.12.2024 кошти згідно договору №3404774 у сумі 2 000,00 грн перераховано на картку за № НОМЕР_2 .

Як видно з інформації та виписки, наданої АТ "ТАСКОМБАНК", ОСОБА_1 видано миттєву банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 21.08.2021 було зараховування грошових коштів в сумі 2 000,00 грн.

Отже, кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

09.09.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №3136825, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в розмірі 1 000,00 грн строком на 15 днів, із сплатою процентів.

Відповідно до п.3.1. договору проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. У межах строку позики проценти нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до п.3 Додатку №1 до договору. У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 1,99% в день.

У п.3.2. договору визначено, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором нараховуються проценти у розмірі 1,01% в день.

Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

Договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" від 29.10.2024 кошти у сумі 1 000,00 грн перераховано на картку за № НОМЕР_4 .

Як видно з інформації та виписки, наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 09.09.2021 було зараховування грошових коштів в сумі 1 000,00 грн.

Отже, кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

07.10.2016 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "ФК "ЦФР" було укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ "ФК "ЦФР") передає (відступає) факторові - новому кредитору (АТ "ТАСКОМБАНК") права вимоги до позичальників.

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог.

Згідно з Реєстром прав вимоги від 28.05.2021 до переданих ТОВ "ФК "ЦФР" прав вимоги увійшов і договір №8735432728 від 27.05.2021, укладений з відповідачем (запис 24), про що було повідомлено відповідачу.

21.12.2023 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір факторингу №НІ/11/13-Ф, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зобов`язується передати (сплатити) АТ "ТАСКОМБАНК" суму фінансування, а АТ "ТАСКОМБАНК" зобов`язується відступити ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі прав вимоги.

Згідно з Реєстром прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/13-Ф від 21.12.2023 до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право вимоги за кредитним договором №8735432728 від 27.05.2021 (запис 1714).

29.12.2021 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" зобов`язується передати (сплатити) ТОВ "МАНІФОЮ" суму фінансування, а ТОВ "МАНІФОЮ" зобов`язується відступити ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021 до ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги за кредитним договором №3136825 від 09.09.2021 (запис 1661).

29.11.2021 між ТОВ " МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" зобов`язується передати (сплатити) ТОВ "МІЛОАН" суму фінансування, а ТОВ "МІЛОАН" зобов`язується відступити ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 до ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги за кредитним договором №3404774 від 21.08.2021 (запис 4121).

10.01.2023 між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зобов`язується передати (сплатити) ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" суму фінансування, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" зобов`язується відступити ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право вимоги за кредитним договором №3136825 від 09.09.2021 (запис 78291).

10.03.2023 між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023-01, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зобов`язується передати (сплатити) ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" суму фінансування, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" зобов`язується відступити ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023-01 від 10.03.2023 до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право вимоги за кредитним договором №3404774 від 21.08.2021 (запис 17362).

18.02.2025 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25, відповідно до якого ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" зобов`язується передати (сплатити) ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" суму фінансування, а ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зобов`язується відступити ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25 від 18.02.2025 до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги за кредитними договорами №3136825 від 09.09.2021 (запис 3611), №3404774 від 21.08.2021 (запис 94), №8735432728 від 27.05.2021 (запис 4957).

Отже, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 26.09.2025 заборгованість за договорами становить у загальному розмірі 30 925,26 грн, з яких:

- заборгованість за договором №3136825 від 09.09.2021 3 374,20 грн, що складається із: заборгованості за тілом позики 1 000,00 грн, заборгованості за відсотками 2 374,20 грн;

- заборгованість за договором №3404774 від 21.08.2021 16 703,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 2 000,00 грн, заборгованості за відсотками 14 703,00 грн;

- заборгованість за договором №8735432728 від 27.05.2021 10 848,06 грн, що складається із: заборгованості за основним боргом 5 711,26 грн, заборгованості за відсотками 0,26 грн, заборгованості за комісією - 5 136,54 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з зобов`язань за договорами кредиту.

З огляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності, судом перевірено строки звернення до суду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Нормами частини 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 30.09.2025, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла у 2021 році, перебіг позовної давності продовжувався під час дії воєнного стану, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що в договорах визначені істотні умови договору, в тому числі сума і строк кредитів та позики, розмір відсотків, порядок їх нарахування, відповідальність позичальника тощо.

Встановлено, що договори №3136825, №3404774 укладено у формі електронного документу та підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень 12 Закону України "Про електрону комерцію" одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитних договорів №8735432728, №3136825, №3404774.

Відповідачем у відзиві укладення договорів не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Кредитодавці виконали умови договорів та надали відповідачу грошові кошти.

Доводи ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують видачу грошових коштів та наявність заборгованості, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон України "Про електронну комерцію" є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, договір позики укладено в порядку Закону України "Про електронну комерцію", тому посилання відповідача на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів не є підставою для висновку про невиконання позикодавцем умов договору з надання грошових коштів.

Позивачем на підтвердження факту перерахування первісним кредитором грошових коштів за договорами №3136825, №3404774 надано довідки ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС", ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", які діють на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Зазначені довідки дають можливість ідентифікувати розмір наданих коштів, реквізити платіжних карток, прізвище та ім`я отримувача, дату зарахування коштів.

Крім того, витребувана судом за клопотанням позивача інформація підтверджує належність банківських карток, на які зараховувалися грошові кошти, відповідачу та факт зарахування коштів.

Суд вважає, що довідки операторів платіжних послуг відповідають вимогам ч.3 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію" і в сукупності з наданими банком інформацією підтверджують факт надання коштів. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наявними матеріалами справи підтверджується набуття позивачем прав вимоги до відповідача за договорами №8735432728, №3136825, №3404774.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кошти кредиту не повернув, проценти за його користування не сплатив, заборгованість не погашена.

Заборгованість відповідача за тілом кредиту за договором №8735432728 становить 5 711,26 грн, за договором №3136825 1 000,00 грн, за договором №3404774 2 000,00 грн, тому вимоги про стягнення цих сум заборгованості підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за процентами за договором №8735432728 у розмірі 0,26 грн та за договором №3136825 у розмірі 2 374,20 грн.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами за договором №3404774 суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Під час розгляду справи встановлено, що строк користування кредитом, передбачений договором №3404774 становить 15 днів.

Пунктом 2.3 договору визначено умови пролонгації строку кредитування, зокрема пункт 2.3.1.1 передбачає пролонгацію на пільгових умовах, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування за умовами сплати комісії у визначеному договором розмірі на певну кількість днів пролонгації та певної частки заборгованості за кредитом. Пунктом 2.3.1.2 передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але на строк не більше 60 днів. При цьому у період такої пролонгації проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у пункті 1.6 цього договору.

Тобто за умовами договору №3404774 протягом визначеного договорами строку кредитування нараховуються передбачені пунктами 1.5.2 договору проценти за ставкою 0,01%, у разі вчинення дій, передбачених п. 2.3.1.1 договору, проценти протягом пролонгації на пільгових умовах нараховуються за вищезазначеною ставкою, за наступні 60 днів (у разі пролонгації на стандартних умовах) передбачені пунктом 1.6 договорів за ставкою 5 %.

Судом встановлено, що після закінчення передбаченого договору строку кредитування строк кредитування пролонговано на стандартних умовах, тобто до 04.11.2021.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах більше, ніж на 60 днів, а отже, не передбачено і нарахування процентів за користування кредитом поза межами цього строку.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять.

Як видно із розрахунку первісного кредитора (ТОВ "МІЛОАН") до передачі прав вимоги за договором №3404774 проценти за користування кредитом нараховувалия в період з 22.08.2021 по 04.11.2021, що відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування (з урахуванням пролонгації) та розміру процентної ставки.

Проте подальше нарахування процентів ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" після відступлення прав вимоги в період з 29.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 8 700,00 грн є неправомірним та не відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України не заявлено.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в межах строку дії договору, а саме з 22.08.2021 по 04.11.2021, у розмірі 6 003,00 грн.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення заборгованості за комісією за договором №8735432728, суд зазначає, що у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21, від 09.02.2024 в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 в справі № 204/224/21.

Згідно з ч.6 ст.12 ЗУ "Про споживче кредитування" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Ураховуючи, що кредитодавцем у кредитному договорі не зазначено та позивачем не надано доказів наявності переліку послуг, за які встановлена сплата комісії, і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, вимога про стягнення заборгованості за комісією за договором №8735432728 задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості у загальному розмірі 17 088,72 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1 338,57 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 13 000,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 183,57 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договорами №8735432728, №3136825, №3404774 у загальному розмірі 17 088 (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 72 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 338 (одна тисяча триста тридцять вісім) грн 57 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн 57 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, оф.521, ЄДРПОУ:42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Дата складення повного тексту судового рішення 23.04.2026.

Суддя В.В. Мазуренко