Решение № 135917907, 22.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3355/25-Е

Провадження 2/522/2671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гільтай А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Управдом» на постійній основі надає відповідачу житлово-комунальні послуги та здійснює розподіл витрат з: постачання холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої) до будинку; обслуговування генератора безперебійного живлення; послуги з постачання теплової енергії. Вартість вказаних житлово-комунальних послуг здійснюється за тарифами, узгодженими відповідними постачальниками послуг (водопостачання та водовідведення, електропостачання), а також тарифами, розрахованими виходячи із суми всіх економічно обґрунтованих витрат, що визначають собівартість виробництва цих послуг та забезпечення рентабельності ТОВ «Управдом». Відповідач належним чином не здійснює оплату наданих послуг. На підставі наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованість у загальному розмірі 14 126,33 гривень, з якої основний борг за надані житлово-комунальні послуги 12 609,70 гривень, загальний розмір нарахованих 3% річних складають 307,78 гривень, нараховані інфляційні втрати за несвоєчасну оплату складають 1 208,85 гривень. Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» судові витрати, а саме: 2 422,40 гривень сплаченого судового збору та 6 850,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Михайленко М. М. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відзиву на позовну заяву від неї до суду не надходило.

Отже, оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, суд, відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 22.04.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №408449966 від 17.12.2024 слідує, що ОСОБА_1 з 10.04.2019 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» з 07 квітня 2004 року є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадський формувань. Основним видом діяльності ТОВ «Управдом» є комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10).

27 жовтня 2014 року між ОСББ «Середньофонтанська 30/1» (ОСББ) та ТОВ «Управдом» (Управитель) укладено договір про надання послуг з управління та експлуатації майном.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ОСББ передає Управителю в управління Майно, а Управитель зобов`язується надавати від свого імені послуги з управління та експлуатації Майном на умовах визначених цим договором і інтересах мешканців житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 3.2. Договору визначено строк надання послуг, який становить з дати укладання договору до 31 грудня 2034 року.

23.11.2018 між ТОВ «ІНФОКС» та ТОВ «Управдом» укладено колективний договір №10140 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Згідно додатку №1 до вищевказаного договору адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку є будинок АДРЕСА_2 .

ТОВ «Управдом» є власником обладнання котельні в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

ТОВ «Управдом» надає відповідачу житлово-комунальні послуги та здійснює розподіл витрат з: постачання холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої) до будинку; обслуговування генератора безперебійного живлення; послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 3.6 Договору від 27 жовтня 2014 року між ТОВ «Управдом» та ОСББ «Середньофонтанська 30/1» умови надання послуг за вказаними Договорами, перелік, тариф ( в тому числі й тимчасовий) та інші істотні умови, перед узгодження з відповідними державними та/або комунальними службами одноразово узгоджуються між Управлінням та Правлінням ОСББ. Управитель має право включити в тариф всі необхідні елементи, передбачені чинним законодавством, в тому числі й збір в резервний фонд та збір на капітальний ремонт Майна та його складових частин.

Як слідує з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг у зв`язку з чим у неї за період з лютого 2022 року по грудень 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 12 609,70 грн, що підтверджується відповідними рахунками та розрахунком заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК кодексу, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідач з лютого 2022 року по грудень 2024 року не здійснювала належним чином оплату за отримані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у розмірі 12 609,70 гривень, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Як слідує з розрахунку позивача, три відсотка річних, нарахованих з 01.01.2024 складає 307,78 грн, а сума інфляційних втрат становить 1 208,85 грн, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 850,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 05.12.2024, що укладений між ТОВ «Управдом» в особі директора Орехова Є. А. (Клієнт) та адвокатом Михайленко М. М. (Адвокат). Згідно з договором гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою та актом приймання-передач виконаних робіт (п. 4.2); додаткову угоду № 15 від 03.02.2025 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2024 між ТОВ «Управдом» в особі директора Орехова Є. А. (Клієнт) та адвокатом Михайленко М. М. (Адвокат). Відповідно до п. 1 додаткової угоди Клієнт доручає Адвокату здійснити комплекс юридичних дій пов`язаних з захистом порушених прав та охороняємих законом інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 додаткової угоди попередня вартість послуг за обсяг робіт становить 6 850,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Разом з тим, враховуючи особливості предмета спору, а саме, що справа про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги належить до категорії справ незначної складності, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи та критерій розумності розміру витрат, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 6 850,00 грн є неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні вартості його послуг за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги на користь позивача в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 280-284, 263, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» заборгованість у загальному розмірі 14 126 (чотирнадцять тисяч сто двадцять шість) гривень 33 копійок, що складається з: 12 609,70 грн - основний борг за надані житлово-комунальні послуги, 307, 78 грн - три відсотка річних, 1 208, 85 грн - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» 2 422, 40 грн судового збору та 3 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом», ЄДРПОУ: 32901991, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА