Решение № 135882326, 22.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4902/25

Провадження № 2/487/268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м. Миколаїв

Заводський районни суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Г. М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Левіта В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миколаївська міська рада, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 02.07.2020 між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким позивачка передала відповідачу грошові кошти в розмірі 3 000 000 грн до 02.07.2025.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 02.07.2020 між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1529, предметом якого є житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору іпотеки для забезпечення виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодавцеь передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, право власності на який належить іпотекодавцю. Згідно з п. 1.3 договору іпотеки узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки складає 4 000 000 грн. Договором іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником вимог договору позики. У випадку настання права вимоги іпотекодержатель може на свій розсуд задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Строк дії договору іпотеки закінчується після повного виконання позичальником умов договору позики.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови догору позики та не повернув кошти у визначений договором строк.

02.07.2025 позивачкою, на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", відповідачам пред`явлена вимога про усунення порушення зобов`язання позики та про попередження звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання основного зобов`язання.

07.07.2025 відповідач ОСОБА_2 листом повідомив позивачку про те, що наразі не спроможний повернути позику.

Станом на день подання позовної заяви зобов`язання за договором позики не виконані, грошові кошти в сумі 3 000 000 грн не повернуті, а тому позивачка, як кредитор за зобов`язанням позики, бажає захистити свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання позики.

Позивачка просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.07.2020 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 3 000 000 грн ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) за договором позики від 02.07.2020 та встановити спосіб звернення стягнення: передача іподекодержателю ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 24.07.20205 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для уснення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.07.20205 відкрито провадження у цивільній справі і призначено підготовче засідання.

07.10.20205 представник відповідачки ОСОБА_3 - авдокат Левіт В. С. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з таких підстав. Вважає, що відсутнє основне зобов`язання, яке зазначено у договорі іпотеки, оскільки договір позики від 02.07.2020 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а в договорі іпотеки основне зобов`язання визначено як зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем, що випливають із умов договору позики від 02.07.2020. Проте ОСОБА_3 не була стороною договору позики від 02.07.2020 та не приймала на себе обов`язок повернути позикодавцю кошти в сумі 3 000 000 грн. Таким чином, договором іпотеки забезпечено неіснуюче основне зобов`язання, а за таких обставин, іпотечний договір є недійсним.

Крім того, позивачка та відповідач ОСОБА_2 , які мають родинні зв`язки матері і сина, проявляють ознаки спільної заінтересованості у набутті у власність позивачки спірного домоволодіння, не повідомляють суд про інші судові справи, в яких предмет іпотеки є предметом спору, зокрема про поділ майна подружжя. Також постановою Миколаївського апеляційного суду у справі № 487/2593/20 зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1 ; з метою повернення земельної ділянки у придатному для використання стані на користь територіальної громади в особі Миколаївської міської ради знести житловий будинок літ. А-2 та гараж літ. Б. На даний час постанова Миколаївського апеляційного суду переглядається в касаційному порядку. З урахуванням наведених обставин щодо інших судових справ зобов`язання іпотеки є припиненим у зв`язку з неможливістю його виконання. Також посилався на дію мораторія на реалізацію права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.

У відзиві представник відповідачки Яновської І. О. просив стягнути з позивачки на користь відповідачки 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтування розміру цих витрат має намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

18.11.2025 надійшла заява Миколаївської міської ради про залучення у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 21.11.2025 залучено Миколаївську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 11.12.2025 закрито підготовче провадження у справі і призначений її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ткачук Г. М. підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Левіт В. С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 02.07.2020 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики, відповідно до умов якого позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальникові з 02.07.2020 до 02.07.2025, а позичальник прийняв у власність строком до 02.07.2025 грошові кошти в розмірі 3 000 000 грн. Таку ж саму суму грошових коштів позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві строком не пізніше 02.07.2025.

02.07.2020 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Димовим О. С., зареєстрований в реєстрі за № 1528, за яким, з метою забезпечення виконання іпотекодавцем ОСОБА_3 , яка діє як майновий поручитель за зобов`язаннями ОСОБА_2 , основного зобов`язання, іпотекодавець передає в іпотеку, а ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, приймає в іпотеку предмет іпотеки: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та має такі технічні характеристики: житловий будинок літ. А, загальною площею 371 кв. м, житловою площею 154,5 кв. м, гараж літ. Б; земельна ділянка, площею 0,0997 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як зазначено у іпотечному договорі, основне зобов`язання зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем, що випливають із умов договору позики від 02.07.2020, а саме повернути іпотекодержателю кошти в сумі 3 000 000 грн строком до 02.07.2025.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.04.2024 у цивільній справі № 487/2593/20 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання повернути земельну ділянку частково задоволено ці позовні вимоги. Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 878 кв. м, з кадастровим номером 4810136300:12:001:0013 по АДРЕСА_1 . У задоволені решти вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 31.07.2024 постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасовано у частині відмови у розгляді по суті (задоволенні) позовних вимог про знесення нерухомого майна, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.09.2024 зобов`язано ОСОБА_3 з метою повернення земельної ділянки площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , у придатному для використання стані на користь територіальної громади в особі Миколаївської міської ради знести житловий будинок літ. А-2, загальною площею 371 кв. м та гараж літ. Б.

Отже, вищевказаним судовим рішенням у комунальну власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради повернуто земельну ділянку, яка також є предметом іпотеки за договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та на яку позивачка ОСОБА_1 просить звернути стягнення шляхом передачі їй права власності на цю земельну ділянку.

Відтак, спір у цій частині позовних вимог безпосередньо стосується прав та інтересів територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як законного власника майна: земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Як власник вказаної земельної ділянки, територіальна громада в особі Миколаївської міської ради має право користуватися та розпоряджатися нею.

Відповідно, територіальна громада в особі Миколаївської міської ради мала бути відповідачем або співвідповідачем у цій справі, без залучення якого не можна вирішити заявлені позовні вимоги по суті.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юриичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство зійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частин 1-3 ст. 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключноу разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну належного відповідача.

Проте, сторона позивача в особі адвоката Ткачук Г. М. у підготовчому засіданні не тільки не заявляла клопотання про залучення співідповідача - територіальної громади в особі Миколаївської міської ради, але і не повідомила суд про наявність судових рішень, зокрема про витребування на користь територіального громади в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а після повідомлення суду про наявність такого рішення представником відповідачки, заперечувала необхідність участі територіальної громади в особі Миколаївської міської ради у цій справі.

Таким чином, саме сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з колом учасників справи, до яких пред`являються позовні вимоги.

Отже, позов ОСОБА_1 пред`явлено не до усіх належних відповідачів, а ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки, яка є предметом іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд вдмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову обов`язком суду, який виконується на стадії розгляду справи, а не на стадії відкриття провдження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, позивачка просила звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідачка ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного суду від 08.11.2024 у справі № 487/2593/20 зупинено до закінчення касаційного провадження виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у частині зобов`язання ОСОБА_3 з метою повернення земельної ділянки площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:002:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стані на користь територіальної громади в особі МИколоаївської міської ради знести житловий будинок літ. А-2 загальною плрощею 371 кв. м та гараж літ. Б.

Постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. від 25.11.2024 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 487/2593/20, виданого 16.10.2024 Заводським районим судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_3 з метою повернення земельної ділянки площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:002:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стані на користь територіальної громади в особі Миколаївської міської ради знести житловий будинок літ. А-2 загальною плрощею 371 кв. м та гараж літ. Б.

Позивачка ОСОБА_1 просить звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом передачі їй права власності на цей предмет іпотеки.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон), у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Також, відповідно до ст. 33 Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іптекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону передбачено позасудове врегулювання. Так, зокрема, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону врегульовано питання реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, зокрема у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц «з огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У іпотечному договорі, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у п. 6.3 статті 6 сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суд; виконавчого напису нотаріуса; передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору. Іпотекодержатель має право на свй розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 6. 3 цього договору (п. 6.4).

Позивачка звернулася до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що є різновидом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно зі ст. 39 Закону передбачає реалізацію предмета іпотеки, і способом реалізації предмета іпотеки є : проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц зробила такі висновки: «Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

58. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

59. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

60. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону)».

Таким чином, процедура передачі іпотекодаржателю права власності на предмет іпотеки, передбачена ст. 37 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, а не за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 757/508/20-ц зазначено про таке: "Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19))".

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, оскільки позивачка обрала неналежний спосіб захисту її прав іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 144 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати у вигляді судовго збору їй не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миколаївська міська рада, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту оголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573.

Суддя Т. А. Карташева