Решение № 135871972, 07.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4449/25

Провадження № 2-о/201/21/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду м. Дніпра цивільну справу за заявою заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Торецька Міська Військова Адміністрація про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду м. Дніпра із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В обґрунтування вимог заявниця посилалась на те, що вона подала заяву від 14.12.2024 за реєстраційним номером 64557411 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл. про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року, посвідченому 16.02.2007 року, Іваненко А.М., нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр №655, зареєстрованого 16.02.2007 року в Державному реєстрі правочинів за № 1918026, право власності зареєстровано 19.03.2007 року в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська за реєстраційним №16586667.

За результатами розгляду, заявниця отримала рішення №76752002 яким останній було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, в зв`язку з тим, що «…під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

ОСОБА_1 особа не має коду у зв`язку з релігійними переконаннями паспорт громадянина України: ВТ031675 від 30.08.2013 р. видавник Дзержинський МС ГУ ДМС України в Донецькій області подала заяву про реєстрацію права власності на квартиру, шо розташована АДРЕСА_2 . Натомість для проведення реєстраційних дій надано договір купівлі-продажу від 16.02.2007 року, згідно якого ОСОБА_2 ідн. НОМЕР_1 продала, а ОСОБА_3 ідн. НОМЕР_2 купила заявлену квартиру. Окрім того згідно відомостей Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини встановлено, що право власності на заявлену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , що відмінно від заявника…»

Отже, в зв`язку з тим, що існують розбіжності у написанні прізвища заявника в паспорті та в договорі купівлі-продажу від 16.02.2007 року, посвідченому 16.02.2007 року, Іваненко А.М., нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр №655, остання звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

28.01.2026 року заявником було подано заяву про заміну заінтересованої особи на належну: Торецьку Міську Військову Адміністрацію (85200, Україна, Бахмутський р-н, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Стуса Василя, будинок 24а).

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від було замінено заінтересовану особу на належну - Торецьку Міську Військову Адміністрацію.

В судове засідання заявниця не з`явилась, до суду надійшла її письмова заява про розгляд справи за її відсутності, просила заяву задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в матеріалах справи письмових доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 14.12.2024 року, що заявниця звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл. із заявою (реєстраційний номер 64557411) про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року, посвідченому 16.02.2007 року, Іваненко А.М., нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр №655, зареєстрованого 16.02.2007 року в Державному реєстрі правочинів за № 1918026, право власності зареєстровано 19.03.2007 року в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська за реєстраційним №16586667.

За результатами розгляду, ухвалено рішення №76752002 від 23.01.2025 року, яким заявниці відмовлено у проведенні реєстраційних дій, в зв`язку з тим, що «…під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

ОСОБА_1 особа не має коду у зв`язку з релігійними переконаннями паспорт громадянина України: ВТ031675 від 30.08.2013 р. видавник Дзержинський МС ГУ ДМС України в Донецькій області подала заяву про реєстрацію права власності на квартиру, шо розташована АДРЕСА_2 . Натомість для проведення реєстраційних дій надано договір купівлі-продажу від 16.02.2007 року, згідно якого ОСОБА_2 ідн. НОМЕР_1 продала, а ОСОБА_3 ідн. НОМЕР_2 купила заявлену квартиру. Окрім того згідно відомостей Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини встановлено, що право власності на заявлену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , що відмінно від заявника…»

З проаналізованих обставин, судом встановлено, що їм відповідають правовідносини щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Так, відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

З досліджених письмових матеріалів справи вбачається, що розбіжності у написанні прізвища заявниці у правовстановлюючому документі унеможливлює відчуження заявницею належного їй майна.

Встановлення даного факту створює заявниці умови для здійснення особистого майнового права - відчуження належного їй майна. Внести виправлення у договір купівлі - продажу, вона не має можливості.

Водночас, на підставі досліджених документів, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає встановленою обставину належності заявниці правовстановлюючого документу договору купівлі продажу, посвідченого 16.02.2007 року, Іваненко А.М., нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр №655, зареєстрованого 16.02.2007 року в Державному реєстрі правочинів за № 1918026, право власності зареєстровано 19.03.2007 року в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська за реєстраційним №16586667, та у даному випадку наявні підстави для задоволення заяви про встановлення факту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5,12,13, 19, 6-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Торецька Міська Військова Адміністрація про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , від 16.02.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого 16.02.2007 року, Іваненко А.М., нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр №655, зареєстрованого 16.02.2007 року в Державному реєстрі правочинів за №1918026, право власності зареєстровано 19.03.2007 року в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська за реєстраційним №16586667.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев