Постановление суда № 135869271, 01.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/6033/26

провадження № 2-з/753/54/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Олега Богдановича про забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи №753/6033/26

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБМ-С» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБМ-С» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБМ-С», в особі ОСОБА_2 , було укладено договір №КВ/357 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, а саме - двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., будівельний номер 1310, на 13 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:63:263:0014. Відповідно до умов договору, позивачем було повністю виконано фінансові зобов`язання, а саме сплачено 100% вартості майнових прав у розмірі 987 000 грн. Згідно з умовами договору, а саме пп. 2.6, 2.7. - закінчення будівництва передбачалося у IV кварталі 2022 року та введення об`єкта у експлуатацію у І кварталі 2023 року. Проте, відповідач не виконав умови договору, не ввів об`єкт у експлуатацію та не передав позивачу у власність об`єкт інвестування.

Позивач вказував, що за наведених обставин він позбавлений можливості отримати у власність майно, що стало підставою для звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБМ-С» про розірвання договору та стягнення коштів.

Також позивач зазначив, що має побоювання того, що відповідач сприйме спроби відчуження нерухомого майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, враховуючи розмір заявлених позовних вимог, а також тривалий термін невиконання зобов`язань відповідно до умов Договору №КВ/357 від 26.11.2021 року.

Таким чином, вищевказані обставини дають йому об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- всі відкриті в усіх банківських установах рахунки ТОВ «КБМ-С» в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а саме у розмірі 1 303 907,45 грн;

- нерухоме майно, що належить ТОВ «КБМ-С» на праві власності, у тому числі квартири, що були реалізовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та майнові права на них;

- інше нерухоме майно ТОВ «КБМ-С» у межах ціни позову.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року позивачу відмовлено у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

29 березня 2026 року представник позивача повторно звернувся з заявою про забезпечення поданого ним позову, у якому просив суд накласти арешт на майнові права ТОВ «КБМ-С» на нереалізовані квартири та інші об`єкти нерухомості в незавершеному будівництві за адресою: АДРЕСА_1 ; право оренди або право власності ТОВ «КБМ-С» на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:63:263:0014; будь-яке інше нерухоме майно та майнові права ТОВ «КБМ-С, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - у межах ціни позову 1 303 907,45 грн.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

За приписами пп. 1, 2 ч. 1, 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).

Як було зазначено вище, предметом спору у даній справі є укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «КБМ-С» договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №КВ/357 від 26.11.2021 року. Об`єктом нерухомого майна є двокімнатна квартира, загальною площею 47 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що необхідність накладення арешту виникла у зв`язку: з наявністю судових рішень проти ТОВ «КБМ-С» на користь інших покупців цього ж об`єкта; систематичного неврахування ним судових процесів, що свідчить про недобросовісну поведінку; незначний розмір статутного капіталу підприємства; фактичним припиненням будівельної діяльності; ризиком відчуження та приховування майна.

Водночас, з доданих до матеріалів справи та заяви про забезпечення позову документів будь-яких доказів того, що відповідач ТОВ «КБМ-С» має намір ухилитися від виконання рішення суду позивачем не надано, як і не наведено у змісті самої заяви.

Зважаючи на зазначене вище, представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Викладені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Дослідивши матеріали заяви, обставини, доводи викладені у заяві, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на недоведеність заявником можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

На підставі викладеного та керуючись стст. 149-153, 259-260, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Олега Богдановича про забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи №753/6033/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.