Решение № 135850600, 20.04.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/294/26

2/683/636/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Бадаєвої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 476339-КС-004 від 03.04.2025р. в розмірі 74557,9 грн, з яких: кредит 24240,5 грн; проценти 33937,4 грн; проценти відповідно до ст.625 ЦК України 13500 грн; комісія 2880 грн. В обґрунтування позову посилалось на те, що 03.04.2025р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 476339-КС-004 про надання кредиту, відповідно до якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 27000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договоромкредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 74557,9 грн, з яких: кредит 24240,5 грн; проценти 33937,4 грн; проценти відповідно до ст.625 ЦК України 13500 грн; комісія 2880 грн.

Представник відповідача адвокат Тальчук П.І, подала відзив та заперечення, у яких просила в позові відмовити та зазначила, що Правила надання коштів у позику, долучені позивачем до позову, не підписані відповідачем та не є доказом укладення кредитного договору; доказів надання відповідачу кредиту не надано; розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру; нарахована сума відсотків за користування кредитом явно завищена. Відповідач є дружиною військовослужбовця, і тому відсотки за користування кредитом та за невиконання зобов`язання їй не повинні нараховуватися, комісія нарахована неправомірно. Нарахування процентів за ст.625 ЦК України не відповідає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Представник позивача подав відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Вважає довідку, сформовану в платіжній системі «Platon» та надану ТОВ «ПрофітГід» про перерахування відповідачу коштів, та розрахунок заборгованості належними доказами; нарахування процентів за користування кредитом та відповідно до ст.625 ЦК України, комісії за надання кредиту вважає правомірним.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто положення щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання , зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом установлено, що 03.04.2025р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 476339-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 27000 грн, строк, на який надається кредит 24 тижні, процентна ставка фіксована 1% в день, встановлений графік платежів, комісія за надання кредиту 5400 грн.

Позивач 03.04.2025р. надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 27000 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та випискою по рахунку АТ «Універсал Банк» на ім`я відповідача.

При цьому суд враховує, що ставлячи під сумнів факт отримання кредиту, відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував факт отримання нею коштів на банківську картку 03.04.2025р. в розмірі 27000 грн.

Зазначені обставини підтверджуються: копією паспорта споживчого кредиту; копією договору №476339-КС-004 про надання кредиту, копією пропозиції (оферти) укласти договір, копією прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір; копією візуальної форми послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті товариства; підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та випискою по рахунку АТ «Універсал Банк» на ім`я відповідача.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що заборгованість становить 74557,9 грн, з яких: кредит 24240,5 грн; проценти 33937,4 грн; проценти відповідно до ст.625 ЦК України 13500 грн; комісія 2880 грн. Сплачено відповідачем 13000 грн, які спрямовані позивачем на погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та комісії.

Щодо правомірності нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, процентів за ст.625 ЦК України та комісії суд зазначає наступне.

Як видно з розрахунку заборгованості, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 41657,9 грн.

Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідач з 06.08.2010 року є дружиною ОСОБА_2 , який призваний на військову службу під час мобілізації 31.03.2022 року та є військовослужбовцем, в тому числі під час дії кредитного договору та під час дії особливого періоду та воєнного стану, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, довідкою військової частини НОМЕР_1 , військовим квитком. Тому їй згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.

Також згідно з розрахунком заборгованості, позивачем нараховано проценти за ст.625 ЦК України в розмірі 13500 грн.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки нарахування позивачем проценти за ст.625 ЦК України здійснювалось під час дії воєнного стану, таке нарахування не відповідає вимогам закону.

При виборі й застосуванні норми права до зазначених правовідносин суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №161/11703/22.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості позивачем нараховано комісію в розмірі 5400 грн.

У кредитному договорі визначено, що комісія за видачу кредиту це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредиту, нараховується одноразово при видачі кредиту (п.1.6 договору). Також визначено її розмір 5400 грн та порядок нарахування (п.2.5, п.4.2.2 договору).

Щодо відповідності умови кредитного договору про нарахування комісії за надання кредиту вимогам закону суд дійшов таких висновків.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Така позиція Верховного Суду підтверджена також і в постанові Верховного Суду від 31.07.2025 року у справі № 199/441/21.

Умовами кредитного договору №476339-КС-004 встановлено зобов`язання відповідача щодо сплати кредитодавцю комісії за надання кредиту у розмірі 5400 грн. При цьому в кредитному договорі взагалі не зазначено будь-яких додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з наданням кредиту, за які встановлена комісія.

Тому умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 2880 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Про необхідність узгодження зі споживачем в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані в тому числі з наданням кредиту і за які встановлюється комісія, зазначено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа №496/3134/19). У зазначеній справі в кредитному договорі було «встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем» (п.32.2 постанови). На цій підставі Велика Палата встановила нікчемність умов договору про нарахування комісії, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно (п.32.8 постанови).

Натомість в укладеному між сторонами кредитному договорі №476339-КС-004 було встановлено плату (комісію за надання кредиту) взагалі без будь-якого визначення послуг, які надає кредитодавець позичальнику.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, саме по собі надання кредиту не є послугою, а є обов`язком кредитодавця згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022р. (справа №343/557/15-ц) звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Тому виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Якщо ж кредитодавець встановлює в договорі плату за надання кредиту (комісію), він обов`язково повинен зазначити, які саме послуги він надає позичальнику одночасно з наданням кредиту.

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що умови договору про споживчий кредит №476339-КС-004 щодо нарахування комісії за надання кредиту обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування» , та є нікчемними.

Отже, комісія за надання кредиту в розмірі 5400 нарахована відповідачу неправомірно.

Тому суд вирішує здійснити власний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором з урахуванням таких його складових:

відповідачу надано кредит 27000 грн;

відповідачем сплачено за договором 13000 грн.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором становить 14000 грн (27000 13000 = 14000).

Оскільки зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд відповідно до ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 74557,9 грн, а підлягає задоволенню в сумі 14000 грн, що складає 18,78% (14000 х 100 : 74557,9). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 500 грн судового збору (2662,4 х 18,78%).

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №476339-КС-004 від 03.04.2025 року в розмірі 14000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 500 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»; місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Є.М. Андрощук