Решение № 135829574, 20.04.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/193/26

Номер провадження 2/167/348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 квітня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10072,66 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 5 вересня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 03.09.2024-100002242, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 6000 грн. на строк 140 днів, які зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. В подальшому строк, на який надавався кредит, було продовжено шляхом укладення додаткових договорів

від 28 листопада 2024 року, 14 грудня 2024 року та від 28 грудня 2024 року на 155 днів, 171 день та 185 днів відповідно. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов кредитного договору № 03.09.2024-100002242 ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість в загальному розмірі 10072,66 грн., з яких: 4578,47 грн. тіло кредиту, 3204,95 грн. проценти, 2289,24 грн. штраф.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документу) в судове засідання не з`явилася. У позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності. У цій заяві відповідач також зазначає про визнання позовних вимог.

Процесуальні дії у справі

17 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

5 вересня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 03.09.2024-100002242, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявкою ОСОБА_1 , відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцептом), підписаних одноразовим ідентифікатором Е243 (арк. спр. 26-32). За умовами даного договору кредитодавець надав позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 6000 грн. (п. 2 заявки) строком на 140 днів з дати його надання (п. 3 заявки), а позичальник зобов`язалася повернути кредит в строк до 22 січня 2025 року (п. 4 заявки) та сплатити проценти (п. 3.1 оферти).

Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п. 6 заявки).

Відповідно до п. 15 заявки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка у розмірі 60 грн.

Пунктом 4.1 оферти передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу 5168-74ХХ-ХХХХ-4848.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали додаткові договори: 28 листопада 2024 року (підписано одноразовим ідентифікатором К692), відповідно до умов якого строк, на який надавався кредит, збільшено до 155 днів до 6 лютого 2025 року;

14 грудня 2024 року (підписано одноразовим ідентифікатором К169) збільшено

до 22 лютого 2025 року (171 день), а 28 грудня 2024 року (підписано одноразовим ідентифікатором К884) до 185 днів і датою повернення кредиту сторони визначили

8 березня 2025 року (арк. спр. 33-34, 34 на звороті-35, 36-37).

З копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10 лютого 2026 року № 1-1002 вбачається, що 5 вересня 2024 року грошові кошти за договором кредиту

№ 03.09.2024-100002242 у розмірі 6000 грн. були перераховані на картку

№ НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua - 501044651) (арк. спр. 18).

Згідно з поданим позивачем розрахунком ОСОБА_1 станом на 9 лютого

2026 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 10072,66 грн., з яких: 4578,47 грн. тіло кредиту, 3204,95 грн. проценти, 2289,24 грн. штраф (арк. спр. 22-23).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З копій пропозиції про укладення договору (кредитної лінії) (оферти), заявки ОСОБА_1 , відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаних одноразовим ідентифікатором Е243, вбачається, що 5 вересня 2024 року сторони уклали кредитний договір № 03.09.2024-100002242, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 6000 грн. на строк 140 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит в строк до 22 січня 2025 року та сплатити проценти. Додатковими договорами від 28 листопада, 14 грудня та 28 грудня 2024 року тричі змінювався строк, на який надається кредит, та дати повернення коштів і кінцевою датою виплати кредиту сторони погодили 8 березня 2025 року.

5 вересня 2024 року кредитні кошти перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Споживчий центр» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем кредитному договорі від 5 вересня 2024 року

№ 03.09.2024-100002242, додаткових договорах до нього від 28 листопада, 14 грудня та 28 грудня 2024 року визначена сума кредиту, проценти за користування кредитом, строк повернення коштів, а отже сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором від 5 вересня 2024 року № 03.09.2024-100002242: 4578,47 грн. за тілом кредиту, 3204,95 грн. за процентами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростувала, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надала, а позовні вимоги визнала повністю.

Отже, суд вважає, що позов у цій частині є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 5 вересня 2024 року № 03.09.2024-100002242 за тілом кредиту та процентами.

Водночас, суд не приймає визнання позову ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу у розмірі 2289,24 грн., оскільки таке визнання не відповідає вимогам закону, виходячи із такого.

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, виходячи із цих приписів, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2289,24 грн.

Розподіл судових витрат

Оскільки в даній справі має місце визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, тому згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить суму 1331,20 грн.

Із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в частині, за винятком повернутої із державного бюджету суми судового збору, пропорційно до задоволених судом на 77,27% позовних вимог в розмірі 1028,62 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором

від 5 вересня 2024 року № 03.09.2024-100002242: 4578 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят вісім) гривень 47 (сорок сім) копійок тіла кредиту, 3204 (три тисячі двісті чотири) гривні 95 (дев`яносто п`ять) копійок процентів, а також 1028 (одну тисячу двадцять вісім) гривень 62 (шістдесят дві) копійки судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню

20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: В.Б. Требик