Решение № 135820013, 17.04.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5479/25

Провадження 2/206/305/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 30 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . було укладено кредитний договір № 102615668 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На виконання умов договору позивачем відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000,00 гривень. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням договірних відносин. 26 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу № 02Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілон» відступило право вимоги за кредитним договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року на користь ТОВ «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Згідно умов Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим ТОВ «Діджи Фінанс» є обґрунтованою та становить 20 750,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 гривень заборгованість за відсотками; 0,00 гривень заборгованість за комісійними винагородами, 0,00 гривень заборгованість за пенею. Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» вказані суми та судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 25 обтого 2026 року представник позивача Романенко М.Е. подав до суду заяву в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102615668, у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 5 000,00 гривень, строком на 15 днів з 30 жовтня 2020 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14 листопада 2020 року (а.с. 10-18).

На виконання вимог кредитного договору № 102615668 від 30 жовтня 2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (банк платника Raiffeisen Bank Aval PJSC) грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень, призначення платежу: кредитні кошти від сервісу tengo.com.ua згідно договору № 102615668, що підтверджується платіжним дорученням № 24468100 від 30 жовтня 2020 року (а.с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року станом на 13 січня 2021 року у відповідача ОСОБА_1 за період з 30 жовтня 2020 року по 13 січня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 20 750,00 гривень, яка складається з: 5 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 15 750,00 гривень заборгованість по відсоткам (а.с. 20-21).

26 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 02Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілон» відступило право вимоги за кредитним договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року на користь ТОВ «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 22-36).

Відповідно до Реєстру прав вимог за договором факторингу № 02Т від 26 січня 2021 року, акту приймання-передачі документації позичальників, акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу, право на одержання грошової вимоги за кредитним договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року, до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» у розмірі 20 750,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 гривень заборгованість за відсотками; 0,00 гривень заборгованість за комісійними винагородами, 0,00 гривень заборгованість за пенею (а.с. 37).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, до ТОВ «Діджі Фінанс»» відповідно до укладеного договору факторингу № 02Т від 26 січня 2021 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року, яка станом на 26 січня 2021 року склала 20 750,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 гривень заборгованість за відсотками.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого ним кредиту ні первісному кредитодавцю, ні новому, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання юридичних послуг № 42649746 від 05 травня 2025 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною.

29 липня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною було укладено додаткову угоду № 102615668 до договору про надання юридичних послуг № 42649746 від 05 травня 2025 року.

Зокрема, адвокатом Міньковською А.В. відповідно до акту № 102615668 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - вартість 1 години 1 000 гривень, загальний витрачений час 1 година 1 000 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи вартість 1 години 1 500 гривень, загальний витрачений час 2 години 3 000 гривень; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 година 500 гривень; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заями поштовим відправленням - 0,5 година 500 гривень. Загальна вартість наданих послуг склала 5 000 гривень.

Проаналізувавши наведений опис наданих позивачу послуг правничої допомоги, у сукупності з наданими документами на понесення позивачем заявлених витрат, суд приходить до висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та є співмірною зі складністю справи, її обсягом, виходячи з наступного.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд вважає суму витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. такою, що є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та витраченим на це часом, що підтверджується вищевказаними доказами. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 206, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитний договором № 102615668 від 30 жовтня 2020 року, до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» у розмірі 20 750,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 гривень заборгованість за відсотками, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук