Решение № 135818751, 20.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/16589/25

Провадження № 2/201/2052/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання виключити з обліку заборгованість попередніх власників квартири,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.01.2024, відповідно до п. 1.5. якого продавець стверджує та гарантує, що на час укладання та підписання даного договору будь-які заборгованості за вжиті та використані комунальні послуги у відчужуваному нерухомому майні та/або заборгованості по сплаті податків чи інших платежів, які б стосувалися відчужуваного майна та були б не доведені до відома покупця, відсутні.

Згідно із листом КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради від 28.03.2025 №914 заборгованість за надані послуги з теплопостачання по цій квартирі станом на січень 2024 року становила 35 540,72 грн. Крім того, наприкінці листопада 2025 року позивачка отримала від відповідача претензію про несплату за постачання теплової енергії та абонентського обслуговування №182 від 18.11.2025 в сумі за теплопостачання 44316,39 грн, абонентне обслуговування 1093,20 грн (особовий рахунок: НОМЕР_1 ).

Позивачка вважає дії відповідача щодо нарахування їй заборгованості попередніх власників протиправними та такими, що порушують її права як споживача житлово-комунальних послуг.

Предмет позову

Зобов`язати Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 №37-580863 квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 05 січня 2024 року в сумі 35540,72 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 06.02.2026 представник відповідача Веснін Д. С. надав відзив (а.с. 27-31), в якому зазначив, що згідно із Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, особовий рахунок оформлюється на приміщення. Таким чином, заборгованість за надані послуги обліковується саме за адресою об`єкта нерухомого майна.

Особовий рахунок є документом внутрішньогосподарського обліку та відображає стан розрахунків споживачів за надані послуги. Наявність в особовому рахунку заборгованості попередніх власників не є порушенням прав позивача, оскільки відповідач не заявляв вимог до ОСОБА_1 про її погашення в солідарному чи іншому порядку.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку постачальника послуг списувати або анулювати заборгованість в односторонньому порядку без наявності відповідних правових підстав (наприклад, рішення суду про визнання боргу безнадійним або застосування строків позовної давності).

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачка правом на надання відповіді на відзив не скористалася.

Рух справи.

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.12.2025 справу передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра.

Ухвалою судді від 22.01.2026 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 27).

Позивачка правом на надання відповіді на відзив не скористалася. Судом дотримано строки на реалізацію права на надання заяви по суті, з урахуванням поштового перебігу кореспонденції.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 05.01.2024 (а.с. 10, 11).

Право власності зареєстроване 05.01.2024 (а.с 12).

Відповідно до п. 1.5. договору продавець стверджує та гарантує, що на час укладання та підписання даного договору будь-які заборгованості за вжиті та використані комунальні послуги у відчужуваному нерухомому майні та/або заборгованості по сплаті податків чи інших платежів, які б стосувалися відчужуваного майна та були б не доведені до відома Покупця, відсутні.

Листом КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради від 28.03.2025 № 914 на адвокатський запит повідомлено, що заборгованість за надані послуги з теплопостачання по цій квартирі станом на січень 2024 року становила 35 540,72 грн (а.с. 13).

У листопаді 2025 року позивачка отримала від КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради претензію про несплату за постачання теплової енергії та абонентського обслуговування №182 від 18.11.2025 в сумі - за теплопостачання 44316,39 грн, абонентне обслуговування 1093,20 грн (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) (а.с. 14).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

При цьому, договір купівлі-продажу, згідно з яким позивачка стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Відповідна правова позиція наявна у ряді постанов Верховного Суду, серед інших, міститься у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № справа № 686/6276/19, провадження № 61-3604 св 20, від 15.03.2023 № 176/552/22, провадження № 61-12657св 22.

У зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (а.с. 6).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання виключити з обліку заборгованість попередніх власників квартири задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 05 січня 2024 року в сумі 35540,72 грн.

Стягнути з Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова