Постановление суда № 135816751, 20.04.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5027/26

УХВАЛА

іменем України

20 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 154 549, 07 гривень з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

3. Зобов`язати військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати 26.12.2025 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Ухвалою суду від 30.03.2026 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги у справі, виділивши, зокрема, в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток (залишивши у провадженні адміністративної справи №560/5027/26).

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено;

- доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами;

- доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду.

На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій він зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

Крім того, позивач просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, зокрема тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату сум, належних працівнику при звільненні.

Позивач зазначає, що спір стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, на його думку, має регулюватися нормами трудового законодавства, а не положеннями частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене позивач просить звільнити його від сплати судового збору, поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.

Дослідивши подану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивачем було надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Щодо твердження позивача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Розглянувши подану позивачем заяву та вирішуючи питання строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19), за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у середньому розмірі заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Оскільки середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати та на нього не поширюються норми щодо стягнення заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний строк звернення до суду, який встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 08.12.2022 у справі № 200/5338/19-а, від 29.09.2022 у справі №420/3978/22.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 також дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні загального строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Зазначив про обмеження права особи на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні місячним строком з дня проведення з нею остаточного розрахунку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №560/4615/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Позивач у позовній заяві вказує, що остаточний розрахунок з ним було здійснено 26.12.2025 шляхом виплати грошових коштів в сумі 75 165,92 грн.

Отже, остаточний розрахунок з позивачем було здійснено 26.12.2025, а до суду з цим позовом позивач звернувся 24.03.2026 (направивши позовну заяву поштовим зв`язком), пропустивши місячний строк звернення до суду. Отримавши від відповідача на свій банківський рахунок суму коштів, позивач мав би знати (не міг не знати), що відповідач такі кошти (належні йому при звільненні) виплатив несвоєчасно.

У зв`язку із цим суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду із повідомлених позивачем у заяві підстав його пропуску.

Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Таку ж позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2022 у справі № 990/102/22.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Тому безпідставними є доводи позивача, що у позовній заяві він керувався нормами КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу

За таких обставин, наявні підстави для повернення позовної заяви.

Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, вказані у заяві від 09.04.2026.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяД.А. Божук