Постановление суда № 135813634, 17.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 квітня 2026 року м. Київ № 320/15081/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (адреса 01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ЄДРПОУ 40108583), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.11.2025 про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням);

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 09.01.2026 № 35 «Про застосування дисциплінарного стягнення до сержанта поліції ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21.01.2026 №73 о/с «Про особовий склад»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві змінити підставу звільнення ОСОБА_1 на звільнення на підставі рапорту від 14.11.2025 та визначити датою звільнення 28.11.2025.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вирішуючи питання щодо дотримання процесуальних строків суд зазначає наступне.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Верховний Суду у своїх постановах неодноразово зазначав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім цього, суд зазначає, що отримання позивачем листа у відповідь на його заяву, чи адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через місяць після того часу, коли він повинен був дізнатися про ймовірне порушення своїх прав після не реалізації його рапорту про звільнення у листопаді 2025 року, коли він не отримав наказ про звільнення згідно з своїм рапортом, коли не отримав трудову книжку з відповідними записами.

Так, згідно з матеріалами позовної заяви, 14.11.2025 року з метою звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», посилаючись на пункт 4 розділу IV Контракту, позивач звернувся до відповідача із рапортом у зв`язку із зміною місця проживання та переїздом до іншого міста. Додатково до рапорту позивач додав копію договору найму жилого приміщення в гуртожитку Українського державного університету науки і технологій, що підтверджував зміну його місця проживання. Датою звільнення зазначив 28 листопада 2025 року.

22.11.2025 Відповідач листом №448733-2025 надав відповідь, у якому відмовив у звільненні, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі Положення №114) та Постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу (далі Постанова №413).

Тобто, фактично 22.11.2025 позивач дізнався, що йому відмовили у звільненні згідно з рапортом від 14.11.2025.

Відповідно з 22.11.2025 почався відлік місячного строку щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.11.2025 про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись" дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з`ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Також, суд наголошує, що тривале листування не може бути поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.

Так, вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого листування з державними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачем у зверненнях питань, такий висновок відповідає висновку Верховного Суду, відображеного у постанові від 26.02.2020 №826/14417/18.

Тому, дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуск строку на звернення до суду.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як встановлено судом, позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру (щодо визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.11.2025 про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та стосовно скасування двох наказів).

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом позивачеві необхідно було сплатити 3 194,88 грн судового збору (3328*0,4*3*0,8).

Проте, до позовної заяви долучена квитанція на суму лише 1064,96 грн.

Тому, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2 129,92 грн та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права з підтверджуючими доказами;

- оригіналу документа про сплату (доплату) 2 129,92 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.