Постановление суда № 135798793, 15.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 947/43543/25

Провадження № 2/947/858/26

УХВАЛА

15.04.2026

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.,

за участю секретаря Торгонської В.М.,

представника позивача Бутрик А.О.,

представників відповідачів Бондаренка І.О., Хаджи І.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про закриття провадження у справі, подане у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №947/43543/25 Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

29.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак»надійшло клопотання про закриття провадження по справі №947/43543/25, оскільки у даній справі спір щодо знесення нерухомого майна фактично існує між органом місцевого самоврядування та юридичною особою, саме юридична особа є носієм майнових прав та обов`язків, а тому розгляд цього спору в порядку цивільного судочинства суперечить прямим приписам статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, участь фізичних осіб у справі не трансформує господарський спір у цивільний, а є спробою обійти правила предметної юрисдикції.

Також зазначає, що з огляду на те, що вимога про знесення є основною, саме вона визначає юрисдикцію, а інші вимоги є похідними та функціонально з нею пов`язаними, розгляд справи «частинами» с неможливим, оскільки це призвело б до процесуального розщеплення спору, ризику ухвалення взаємовиключних судових рішень та порушення принципу правової визначеності. Юрисдикція повинна оцінюватися за суттю спору та правовими наслідками його вирішення, не за формальним множенням позовних вимог, оскільки штучне розділення або перенесення частин спору підриває основу справедливого та законного розгляду.

Таким чином, представник відповідача вважає, що єдиним належним судом, який діятиме як «суд, встановлений законом» у розумінні прецедентної практики ЄСПЛ, для вирішення всього комплексу заявлених вимог є господарський суд. Враховуючи те, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів, провадження у справі підлягає закриттю повністю.

У підготовчому засіданні 15.04.2026 року представник позивача Одеської міської ради Бутрик Анастасія Олегівна заперечувала проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 15.04.2026 року представники відповідачів Бондаренко Ігор Олегович, Хаджи Ірина Дмитрівна підтримали клопотання про закриття провадження та просили його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин. Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Згідно з ст. 2 ЦПК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

До того ж, вирішення питання про юрисдикційність спору за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 916/1261/18 викладено наступні правові висновки: критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 686/19389/17 сформульовано правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Тобто фактичне перебування квартири АДРЕСА_1 , у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» не є підставою для розгляду справи саме господарським судом.

Проте, для встановлення факту користування об`єктом нерухомого майна з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності має бути доведено суду факт здійснення юридичною особою певної господарської діяльності на відповідній земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у спірній квартирі здійснюється комерційна діяльність.

При цьому, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , є об`єктом житлової нерухомості, а отже не переобладнане у нежитлове приміщення з метою здійснення комерційної діяльності.

За таких обставин, матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем в комерційних цілях.

Таким чином, спір у даній справі, який виник за участю суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак», яке фактично володіє квартирою АДРЕСА_1 , належить до спорів, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про закриття провадження у справі, подане у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, необхідно відмовити.

Крім того, як вбачається з суб`єктного складу сторін позовні вимоги заявлені позивачем - Одеською міською радою, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» і до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що також є підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про закриття провадження у справі, подане у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський смак» про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 20.04.2026 року.

Суддя В. С. Петренко