№ 135798103, 17.04.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/229/26

Провадження № 3/455/173/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2026 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Старосамбірського районного відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Старосельської Т.С., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Завадка Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який має на утриманні двох неповнолітніх дітей (зі слів), раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

роз`яснивши особі, яка притягається до адміністративної відповідальності положення ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, яка знаходиться за адресою: м.Старий Самбір, вул..Лева Галицького, 40, Самбірського району Львівської області, згідно розпорядження голови Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Ігоря Трухима №97/04-01 від 08.07.2024 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.06.2024 року №81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 » з 08.07.2024 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, являючись суб`єктом відповідальності, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме 02.12.2024 о 16.39год, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, яку зобов`язаний був подати до 00.00год 08.08.2024, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаюється у вчиненому. Пояснив, що вже тривалий час, з 1998року він постійно працює на державній службі на різних посадах, за весь час служби у нього не було жодних доган чи попереджень, завжди вчасно подавав усі декларації. Після його звільнення з 08.07.2024 він, ще до закінчення 30денного терміну для подання декларації, а саме 07.08.2024 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про поновлення його на роботі, оскільки вважає таке звільнення незаконним. Оскільки рішення про його звільнення ним оскаржувалось у суді, то він вважав, що поки справу не вирішено у суді, то не потрібно подавати відповідну декларацію.

Зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 його позов задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради №97/04-01 від 08.07.2024, поновлено його, ОСОБА_1 на посаді заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 09.07.2024. В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу Старосамбірської міської ради задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Однак, постановою Верховного Суду від 25.12.2025 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. На даний час справа перебуває на розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Крім того, ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання, в якому зазначено наступне. Вказує, що слід врахувати, що таке порушення має формальний характер, не спричинило жодних негативних наслідків, не пов`язане з приховуванням інформації чи одержанням будь-якої неправомірної вигоди та не завдало шкоди охоронюваним законом інтересам держави чи суспільства. За таких обставин характер вчиненого діяння, поведінка після його вчинення, а також відсутність будь-яких негативних наслідків свідчать про малозначність правопорушення. Звертає увагу суду, що вказаним правопорушенням не завдано значної шкоди державним чи суспільним інтересам, ОСОБА_1 щиро розкаюється у своєму вчинку та наголошує, що не мав наміру уникнути фінансового моніторингу доходів, про що свідчить та обставина, що подання декларації ним було здійснено, хоча і з пропуском строку. Крім того, ОСОБА_1 особисто з`явився для складення усіх протоколів, надав пояснення щодо порушення ним строків подання декларацій, декларацію подав ще до початку процедури складення протоколу щодо неї. Крім того, матеріали справи не місять жодних даних, які безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у нього умислу на порушення вимог фінансового контролю чи переслідування будь-якого іншого корупційного інтересу. Окрім того, при вирішенні питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, просить суд, врахувати його сімейний стан та наявність на утриманні малолітньої дитини. За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161- 1 і 173-2 цього Кодексу.). Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП. Враховуючи характер та обставини вчинених дій, відсутність істотної шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам, незначний ступінь суспільної небезпечності діяння, а також дані про особу ОСОБА_1 та його ставлення до вчиненого, вважає, що вказане правопорушення має ознаки малозначності. З огляду на наведене просить суд звільнити його, ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.

Прокурор Старосельська Т.С. в судовому засіданні зазначила, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, вважає доведеними належними та допустимими доказами, враховуючи особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає достатнім буде стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, щодо застосування ст.22 КУпАП заперечила.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.172-6КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до ст.172-6 КУпАП: суб`єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім визнання своєї вини, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 доводиться такими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №255 від 05.02.2026року; рапортом оперуповноваженого 6-го відділу (протидії корупції) УСР у Львівській області ДСР НП України Веліахмедов Н.Б. від 26.01.2026; листом Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК №47-06/101773-25 від 18.12.2025; послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 ; копією рішення Старосамбірської міської ради №13 від 24.11.2020 про затвердження ОСОБА_1 на посаду заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради; копією попередження про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обмеження під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та її проходження ОСОБА_1 від 18.12.2020; копією розпорядження Старосамбірської міської ради №81/04-01 від 26.06.2024 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 »; копією розпорядження Старосамбірської міської ради №41/04-01 від 17.12.2020 «Про прийняття на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради»; копією розпорядження голови Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Ігоря Трухима №97/04-01 від 08.07.2024 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.06.2024 року №81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 »; витягом з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації ОСОБА_1 «при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями 01.01.2024 08.07.2024 (дата та час подання 02.12.2024 о 16.39год).

У відповідності до вимог ст.ст.251,252 КУпАП, вважаю вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій притягуваної особи та визнання її винуватості.

Щодо звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про поновлення його на роботі, то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Наказом НАЗК від 08.11.2023 №252/23 затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядок №252/23).

Зокрема, ч. 2 Розділу II Порядку №252/23 передбачено, що суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Суб`єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулось поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається.

Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації знову розпочинає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Декларація при звільненні не подається у таких випадках: особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний, зокрема, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був звільненим з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Старосамбірської міської ради на підставі розпорядження голови Старосамбірської міської ради №97/04-01 від 08.07.2024 з 08.07.2024 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Отже, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01 січня 2024 року по 08.07.2024 не пізніше 00 год. 00 хв. 08.08.2024.

Із наданих суду пояснень ОСОБА_1 та поданих ним матеріалів, зокрема копії постанови Верховного Суду від 25.12.2025 у справі №380/17022/24, також відомо, що 07.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказів та поновлення на роботі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №380/17022/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради №97/04-01 від 08.07.2024, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 09.07.2024.

В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/17022/24 апеляційну скаргу Старосамбірської міської ради задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.12.2025 у справі №380/17022/24 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 як особа, яка 08.07.2024 припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності, знову не розпочав здійснення діяльності, то відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» був зобов`язаний подати декларацію при звільненні протягом 30 днів, тобто до 08.08.2024.

Однак, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію при звільненні ОСОБА_1 подано лише 02.12.2024 о 16.39год, тобто несвоєчасно.

Відповідно до абз. 9, п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення не є поважною причиною для невиконання вимог ч.2 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо обов`язку протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Поважних причин, які б могли бути визнані, як обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, які призвели до порушення строку подання декларації при звільненні, судом не встановлено.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні та здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та оцінюючи їх в сукупності, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

Щодо доводів ОСОБА_1 про малозначність правопорушення та застосування положень ст.22 КУпАП, то слід зазначити наступне.

За приписами ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не передбачає лише умисної форми вини, оскільки сама диспозиція цієї норми визначає, що вказане адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Родовим об`єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ЗУ «Про запобігання корупції», який визначає засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, щодо системи об`єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов`язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю.

Склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає настання суспільно-небезпечних наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Із врахуванням наведеного, посилання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на відсутність умислу на вчинення правопорушення, відсутність істотної шкоди інтересам суспільства та відсутність негативних наслідків від його дій, не є таким критерієм, за яким можливо оцінити малозначність інкримінованого йому діяння, оскільки дії, вчинені особами, які притягуються до відповідальності за таке правопорушення, в подальшому можуть слугувати негативним прикладом для інших суб`єктів адміністративних правопорушення, пов`язаних з корупцією.

Суд враховує, що ОСОБА_1 тривалий час перебував на посадах в органах місцевого самоврядування, тобто він об`єктивно достеменно обізнаний з вимогами ЗУ «Про запобігання корупції» та мав можливість подати декларацію при звільненні у встановлені строки не очікуючи прийнятих судами рішень у справі за його позовом про поновлення на роботі.

Також суд бере до уваги достатньо значний проміжок часу за який була подана ОСОБА_1 декларація при звільненні (закінчення строку - 08.08.2024, подано 02.12.2024).

За таких обставин, виходячи із суті вчиненого адміністративного правопорушення, враховуючи конкретні обставини справи, доведеність факту несвоєчасного та без поважних причин подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, суд вважає, що відсутні підстави для визнання даного правопорушення малозначним, що виключає підстави для застосування у цій справі положень ст. 22 КУпАП.

Таким чином, враховуючи, у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ступінь його вини та майновий стан, також беручи до уваги обставину, яка пом`якшує відповідальність щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах установлених санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.23 КУпАП, меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимогст.40-1 КУпАПтаст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст.23, 33, 34, 40-1, 172-6 ч.1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львiв. обл./Львів. обл/21081300, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA268999980313040149000013001, код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 307 КУпАП, штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя А.В.Кушнір