Решение № 135779647, 16.04.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 758/13859/24

Провадження №2/367/1784/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Горбачової Ю.В.,

за участі: секретаря с/з- Музики Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю, в якому просить: встановити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 лютого 2015 року було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 85.

Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, 05 травня 2021 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15128/20 було ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте, між сторонами не було досягнуто згоди про місце проживання дитини. Батько дитини ОСОБА_2 не надає згоди на перереєстрацію місця проживання дитини, що прямо порушує інтереси самої дитини.

Позивач вказує, що дитина висловлює бажання проживати разом з матір`ю. В свою чергу, відповідач не може піклуватися про дитину, оскільки він вигнав позивача разом з дитиною із будинку, не цікавиться вихованням дитини.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю дозволить позивачу одноособово вирішувати питання щодо місця реєстрації дитини та вільно реалізовувати свої майнові права та майнові права дитини.

В обґрунтування можливості забезпечувати належний рівень життя та розвитку дитини позивач також зауважує, що наразі вона разом з дитиною проживають у м. Дублін, Ірландія: D24 KF8A, Co Dublin. Saggart, Garters Lane, Citywest Hotel, Room 5580. Позивач прийнята на роботу в кафе «AVOCA» на повний робочий день з оплатою праці 12.70 євро/год. Дитина навчається у школі Норт-Сіті, відвідує гімнастику в «OLD BAWN GYMNASTICS» та перебуває на обліку у сімейного лікаря Dr. Izdebska.

Окрім того, позивач оплачує послуги няні, купує подарунки, відводить дитину на гуртки, відпочинок та інші розвиваючі місця.

05 грудня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням позивачу строку для їх усунення. У відповідний строк позивач усунула виявлені недоліки.

Ухвалою суду від 28 січня 2025 року відкрито провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

12.02.2025 року від представника відповідача, адвоката Максименко Т.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не заперечує щодо місця визначення проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_4 , а будь-який спір про місце проживання дитини станом на сьогоднішній день відсутній. Відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання доньки із позивачкою, не чинить перешкод у спілкуванні з нею, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання разом із донькою. Зауважує, що в липні 2021 року ОСОБА_2 дійсно звертався до суду з позовом, в якому просив визначити місце постійного проживання його неповнолітньої дочки з ним. Проте, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі № 758/10528/21 позовна заява залишилася без розгляду. Відповідач переглянув свої погляди та дійшов висновку, що задля повноцінного розвитку дитини в такому віці потрібно постійна підтримка та спілкування з матір`ю. Вважає, що твердження сторони позивача про відсутність згоди між батьками про місце проживання дитини є безпідставними, оскільки відповідач не лише не заперечує проти проживання доньки з матір`ю, але й вважає це найкращим варіантом для забезпечення інтересів дитини. Щодо незгоди відповідача на перереєстрацію місця проживання дитини зазначає, що наразі ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в елітному житловому комплексі «Паркове місто». Проте, фактично дитина проживає у Ірландії з матір`ю. Вважає, що перереєструвати дитину за іншим місцем проживання доречно після фактичного повернення дитини в Україну з дотриманням процедур, зокрема, коли орган опіки та піклування перевірить умови проживання в будинку/квартирі, куди дитину бажає перереєструвати матір.

Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

15.07.2025 року від Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких заначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.12.2024 року, як органу опіки та піклування було заслухано звернення ОСОБА_1 з проханням дати дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси: АДРЕСА_1 та одночасної реєстрації місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини - ОСОБА_2 . Відповідно до поданих заявницею документів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучені з 2021 року. Рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради № 213 від 20.10.2021 затверджено Висновок служби у справах дітей Димерської селищної ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю. ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 проживають з 2022 року в Ірландії. Отже, питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вже розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Димерської селищної ради.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року визнано обов`язковою явку позивача у судове засідання.

У судовому засіданні 08.01.2026 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

У судове засідання 28.01.2026 року позивач та її представник не з`явилися, подавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явилися, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в задоволенні позову просили відмовити за відсутності предмету позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року по справі № 758/15128/20, що підтверджується копією рішення.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 квітня 2021 року.

З матеріалів справи, а саме копії Висновку служби у справах дітей Димерської селищної ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради № 213 від 20.10.2021 року вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що між сторонами наявний спір щодо визначення місця проживання спільної дитини, оскільки відповідач не надає свою згоду на перереєстрацію місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , що прямо порушує інтереси самої дитини.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до змісту ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідну заяву… Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.12.2023 по справі 523/19706/19 про те, що передбачена ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Неможливість надати органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема, у зв`язку з перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, в процесі судового розгляду судом встановлено, що з 2022 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за межами території України в Ірландії за адресою: АДРЕСА_3 .

В свою чергу, з пояснень відповідача вбачається, що останній жодним чином не заперечував і не заперечує проти проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки будь-який спір про місце проживання дитини між ним та позивачем станом на сьогоднішній день відсутній.

Суд вважає за необхідне наголосити, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61- 20968сво21) зауважив, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/ інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження№ 61-12101св23).

Близькою суду в даному випадку є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 22- ц/801/149/2024). Верховний Суд чітко зазначив, що відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини свідчить про відсутність порушення прав позивача, що є підставою для відмови в позові. Зокрема, Верховний Суд наголосив: «суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла». Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постанові від 10.12.2024 року у справі № 299/8679/23 (провадження № 61-14033св24), у якій суд виснував, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 562/3371/23 (провадження № 61-13363св24) зазначено, що «у розглядуваній справі суди встановили, що: батьки, які проживають окремо, за взаємною згодою визначили місце проживання дитини з матір`ю; дитина проживає з матір`ю за своїм зареєстрованим місцем проживання; батько не заявляє про необхідність зміни місця проживання дочки та не вчиняє будь-яких дій спрямованих на зміну такого місця проживання; дитина, яка досягла десяти років, в судовому засіданні висловила бажання і надалі проживати з матір 'ю. З огляду на встановлені обставини, суди дійшли правильного висновку, про відмову у позові зважаючи на відсутність правових підстав для втручання держави у визначення місця проживання дитини у конкретній сімейній ситуації та недоведеність порушення (невизнання або оспорювання) прав і законних інтересів позивачки та/або малолітньої дитини, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення оскаржених судових рішень».

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору з питання місця проживання дитини, а тому підстав для його вирішення на даний час не існує

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 14, 16, 76-81, 141, 178, 247, 263-268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю. В. Горбачова