Постановление суда № 135777714, 14.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18147/25

Провадження № 2/522/1151/26

УХВАЛА

14.04.2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі клопотання представника ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , подання необґрунтованого відводу (заява про відвід від 03.03.2026 року) та подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями; постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з позивача ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мотивує вимоги тим, що 03.03.2026 року, після опитування дітей судом (в складі суді ОСОБА_3 ) в судовому засіданні 02.03.2026 року, ОСОБА_4 , незважаючи на те, що вона ознайомилась із технічним записом судового засідання і відповідно достеменно знала, що відбувалось в судовому засіданні під час опитування дітей судом, подала до суду абсолютно неправдиву, необґрунтовану заяву про відвід судді. В своїй заяві ОСОБА_4 зазначила, що 02 березня 2026 року в судовому засіданні під час розгляду заяви про забезпечення позову суддею без попередньої підготовки дітей у психолога, за відсутності представника органу опіки та піклування було проведено допит її малолітніх доньок, в ході якого суддею цілеспрямовано, незважаючи на відповіді дітей, нав`язувалися дітям думки про те, що в них є ще один батько , і те, що вони зобов`язані вітчим для дітей є ніким . з ним зустрічатися, і що Також ОСОБА_4 зазначила, що спілкування з судом призвело до психологічного, емоційного зриву та стресу у дітей , зруйнувало їх уявлення про сім`ю, взаємовідносини між батьками та дітьми, призвело до сліз , розчарування, пригнічення та різкого погіршення здоров`я тривоги, . Вказала, що у Дарії піднялася температура тіла, а у ОСОБА_5 пропав апетит. Діти висловлюють небажання до прогулянок. Замкнулись у собі. Вказана ситуація порушила звичний режим доньок, зруйнувало звичний устрій у їх сім`ї, у зв`язку з чим, їх сім`я переживає кризу. Посилання на те, що діти плакали, виходячи після опитування судомо, також було озвучено представником ОСОБА_2 в судовому засіданні 12.03.2026 року, яка зазначила, що діти вийшли із зали судових засідань в сльозах, що не відповідає дійсності, адже свідком цього був адвокат ОСОБА_1 , яка це спростовувала в судовому засіданні 12.03.2026 року. Зазначена заява про відвід є необґрунтованою та грубим проявом зловживання правом, незалежно від того, що вона була задоволена суддею, це не змінює факту необґрунтованості заяви про відвід в силу того, що суддею не перевірялася достовірність заявлених заявницею обставин. При цьому, якщо для судді, якій заявлено відвід, відповідна заява та її задоволення не має жодного принципового значення крім усунення від розгляду справи, то для відповідача у справі ці обставини мають принципове значення. Зокрема встановлення реального психологічного стану дітей і зміна протягом розгляду справи психологічного стану дітей мають важливе і доказове значення у справі. Відеозапис судового засідання від 02.03.2026 року (орієнтовно з 27 хвилини 38 секунд) свідчить про те, що суддя під час опитування дітей не нав`язувала дітям думку про те, що в них є ще один батько, жодного разу не допустила нав`язування дітям такої думки. Крім того, як вбачається з ОСОБА_6 опитування дітей психологом за методикою Барнахус, яке відбувалося 20.02.2026 року, тобто до опитування дітей судом, і відповідно до відеозаписів цього опитування психологом за методикою ОСОБА_7 діти і так знали про існування їх біологічного батька. Суддя при цьому формулювала питання, а не нав`язувала думку, жодного разу не прозвучало, що діти зобов`язані бачитися з батьком, і жодного разу не прозвучало, що вітчим є для дітей ніким. Відповідно до Висновків опитування дітей психологом за методикою Барнахус когнітивний розвиток дітей відповідає нормі, отже в 13 років діти, які знають про існування в них біологічного батька, спроможні розрізнити питання та нав`язування. Крім того, щодо посилань заявниці, що спілкування із судом викликало у дітей сльози, слід зазначити, що відповідно до отриманих за адвокатським запитом записів з камер відеоспостереження в коридорі перед залою під час проведення судового засідання 02.03.2026 року, діти весь час поводили себе абсолютно спокійно та природньо, більшу частину часу сиділи і читали щось в телефонах, під час пояснень своєї матері також підходили до дверей та слухали її пояснення через двері, а після опитування них самих, як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 вийшли із зали спокійними, ознак того, що вони плакали не було, вони продовжили очікувати свою маму після опитування, а потім всі разом пішли з суду, при цьому вони виглядали не засмученими, спокійними і навіть веселими. Записи з відеокамер додаються, їх аналіз підтверджує нормальний психологічний стан дітей після опитування них судом. Щодо посилання заявниці про те, що діти після допиту суду 02.03.2026 року відчули психологічний, емоційний зрив та стрес, тривогу, розчарування, пригнічення та різке погіршення здоров`я, слід зазначити, що ОСОБА_8 була відсутня в школі вже зранку 02.03.2026 року, за повідомленням матері, через погане самопочуття, пізніше і ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 були відсутні в школі два дні, а саме 03.03.2026 та 04.03.2026 року. Після повернення до школи 05.03.2026 року ані ОСОБА_8 , ОСОБА_10 не звертались до викладачів або медичної сестри із скаргами на здоров`я, тривогу або стрес, будь-яких змін в дисципліні дітей не спостерігалось, що підтверджується відповіддю зі школи. Тобто діти вже 05.03.2026 року, тобто на третій день після опитування, вели абсолютно звичний нормальний спосіб життя, що повністю спростовує посилання заявниці на наявний у дітей стрес. При цьому важливо, що ОСОБА_8 захворіла ще до судового засідання, і обом, і ОСОБА_11 , і Аріні було діагностовано ГРВІ без ознак стресу, тривожності тощо. Зазначені обставини підтверджуються довідками зі школи та закладу охорони здоров`я. Відповідно до інформації, отриманої в ТОВ «Медичний дім «Одрекс», ОСОБА_8 та Даша були оглянуті лікарем 03.03.2026 року в період о 18:47 та 19:03 (час складення висновків). Дітям було поставлено діагноз ГРВІ та гастроінтестинальний синдром. 04.03.2026 року діти повторно звернулися до медичного закладу та отримали довідки про перенесений ГРВІ із записом про можливість відвідання школи з 05.03.2026 року. При цьому при огляді дітей лікарем скарги на психологічний, емоційний зрив, стрес, тривогу, розчарування та пригнічення матір та діти не висловлювали своєму сімейному лікарю, такі скарги не зафіксовані, тим самим вони були відсутні. Довідка із школи також підтверджує те, що після повернення до школи діти не висловлювали скарг на здоров`я та свій психоемоційний стан. Висновком психолога щодо опитування ОСОБА_12 встановлено, що виконання дитиною малюнку « ОСОБА_13 під дощем» свідчить про її внутрішню впевненість та відсутність вираженої тривожності, наявність механізмів захисту та здатності дитини адаптуватися до складних обставин, що дитина сприймає можливі життєві труднощі як керовані та такі, що можуть бути подолані за наявності підтримки та внутрішніх ресурсів. Висновком психолога щодо опитування ОСОБА_14 встановлено, що дитина усвідомлює наявність складних або напружених ситуацій , однак водночас зберігає позитивне емоційне сприйняття навколишнього середовища та внутрішні психологічні ресурси для подолання труднощів, наявністю внутрішній психологічних ресурсів, захисних механізмів та здатності до адаптації у складних ситуаціях. Отже одидві дитини станом на 20.02.2026 року перебували в нормальному психоемоційному стані. Пізніше діти, які з 2018 року перебувають під наглядом сімейного лікаря ТОВ «Медичний дім «Одрекс», до лікарів медичного закладу не зверталися. Про перебування дітей під наглядом сімейного лікаря ТОВ «Медичний дім «Одрекс» заявляла і сама заявниця, це ж підтверджується відповіддю з КНП «Дитяча поліклініка №3», в якій на обліку знаходились діти до 2018 року. Зазначене цілком очевидно свідчить про те, що ОСОБА_4 , маніпулюючи почуттями дітей, вигадуючи неіснуючий стрес та нервові зриви дітей, навела недостовірні відомості в заяві про відвід, чим ввела суд в оману щодо реальних обставин справи, що є грубим зловживанням процесуальними правами в формі подання необґрунтованої заяви про відвід, що призвело також до маніпулювання щодо розподілу справи між суддями та усунення «неугодного» для заявниці судді від розгляду справи. Надання до суду недостовірних пояснень про психоемоційний стан дітей, який нічим не підтверджується, та спростовується наданими самою ж заявницею медичними довідками до школи, є свідомим введенням суду в оману. Зазначений прояв зловживання процесуальними правами є систематичним та повторним, адже позивачка, як виявилося, вже втретє подала позов до того ж відповідача із тим же предметом позову, а саме про позбавлення батьківських прав, отже вчиняла дії, направлені на маніпулювання щодо розподілу справи між суддями. Так в липні 2023 року позивачка звернулася до Приморського районного суду міста Одеси із позовною заявою по позбавлення відповідача батьківських прав, справі було присвоєно номер 522/14670/23. 11 серпня 2023 року ухвалою від 11.08.2025 року у справі №522/14670/23 суддя Приморського районного суду міста Одеси повернула позивачці її позов про позбавлення батьківських прав на підставі заяви позивачки про повернення позову. 21 серпня 2023 року позивачка повторно звернулася із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та збільшення розміру аліментів, але вже до Малиновського районного суду м. Одеси (Справі присвоєно номер 521/20368/23). 25 серпня 2023 року ухвалою суду залишено позов без руху у зв`язку із несплатою позивачкою судового збору, а ухвалою від 20.10.2025 року позов позивачки було повернуто на підставі поданої нею заяви про відкликання позову. 11 серпня 2025 року позивачка вже втретє звернулася із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав (Справі присвоєно номер 522/18147/25). 15 серпня 2025 року ухвалою суду залишено позов без руху у зв`язку із несплатою позивачкою судового збору. А ухвалою від 27.08.2025 року позов позивачки було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Тим самим, позивачка тричі подавала один і той самий позов, до однієї сторони із тим самим предметом позову. Мінімум двічі позивачка подавала позов без сплати судового збору, хоча цілком очевидно мала би знати про необхідність сплати судового збору, адже одного разу вже отримувала ухвалу про залишення позову без руху з причин несплати судового збору. Також позивачка необґрунтовано об`єднала позовні вимоги та змінила територіальну підсудність справи, подаючи позов вдруге до Малиновського районного суду м. Одеси, з невідомих причин, знаючи, що обидві сторони зареєстровані в Приморському районі міста Одеси. Тим самим, із аналізу процесуальної поведінки позивачки вбачається, що вона цілком очевидно вчинила зловживання процесуальними правами шляхом: подання необґрунтованого відводу та подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями. Також факт звернення позивачкою із одним і тим самим позовом до Приморського районного суду м. Одеси та Малиновського районного суду м. Одеси цілком очевидно свідчить про те, що позивачка зловживала своїми процесуальними правами з метою штучної зміни підсудності справи.

Положеннями ч. 2 ст.44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Щодо посилання представника ОСОБА_1 на безпідставне заявлення відводу судді від розгляду цієї справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Право на подання заяви про відвід судді передбачено ст. 39 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

В межах розгляду цієї справи судом за наслідками розгляду заяви про відвід судді ухвалене відповідне судове рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2026заяву ОСОБА_2 про відвід судді задоволено. Відведено суддю Косіцину В.В. від участі як головуючої судді у справі №522/18147/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей. Матеріали цивільної справи №522/18147/25 передані до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для подальшого розподілу справи у порядку встановленому ч.3 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд звертає увагу, що однакові позови були подані ОСОБА_2 не одночасно, а після повернення позову попереднього.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що дії ОСОБА_2 , зазначені в заяві представника ОСОБА_1 є не зловживанням процесуальними правами, а реалізацією своїх прав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу та, відповідно задоволення вищевказаного клопотання представника ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. 12, 13, 43, 44, 143, 144, 148, 258-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання представника ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.04.2026.

Суддя Р.Д. Абухін

14.04.2026