Решение № 135776597, 17.04.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1628/25

Провадження № 2/630/117/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника відповідача Тальчук П.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 29.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 61929-01/2025. В подальшому, 29.07.2025 ТОВ «Стар Файненс груп» відступило право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 29072025.

Також, 30.10.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір № 73261857. 03.10.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір №8544573. В подальшому, 27.03.2025 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу 27/03/25.

Також, 08.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 8716241. В подальшому, 28.07.2025 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 28072025.

Також, 26.11.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1010586. В подальшому, 25.07.2025 ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» відступило право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 25072025.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 84 767,77 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2026р. провадження по справі було відкрито та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами від 22 січня 2026 р. було задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази від АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» про належність відповідачу карткового рахунку та про отримання ним кредитних коштів.

Представником позивача зазначено у позовній заяві про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Крім того, у позовній заяві зазначено, що у випадку неявки в судове засідання відповідача, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач не з`явився, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надавав.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

29 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позичальником ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді кредитний договір №61929-01/2025, шляхом його підписання у електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора. За кредитним договором, сума кредиту визначена у 11000,00 грн, що надається у безготівковій формі, строком на 120 днів з 29.01.2025 по 28.05.2025. У пункті 1.4 сторони погодили процентну ставку 0,9% на день на залишок заборгованості, а також комісію за видачу кредиту у розмірі 1100 грн. Номер картки отримувача вказно 5168-74хх-хххх-4864. Пунктом 5.3 договору вказано, що у разі прострочення клієнтом сплати платежів Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, за відповідний розрахунковий період. Додатком №1 до договору є графік платежів, де встановлено 5 платежів на погашення кредиту раз на місяць.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_1 , на яку 29.01.2025 було зараховано 11000,00 грн.

За договором факторингу №29072025 від 29.07.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило до ТОВ « Європейська агенція з повернення боргів » право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу №29072025, за номером 5281 значиться боржник ОСОБА_1 за договором №61929-01/2025 із загальною сумою заборгованості у розмірі 19292,86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту: 8956,26 грн, заборгованості по відсоткам: 4836,60 грн, заборгованості по пеням/штрафам 5500,00 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №61929-01/2025 виконаного ТОВ «Стар Файненс Груп», нарахування та погашення кредиту здійснювалися у період з 29.01.2025 року по 29.07.2026. Заборгованості за тілом кредиту: 8956,26 грн, заборгованості по відсоткам: 4836,60 грн, заборгованості по пеням/штрафам 5500,00 грн. При цьому позичальником сплачено 2043,74 грн за тілом кредиту, 5337,56 грн відсотків, 1100 комісії.

30.10.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір наджання коштів у кредит №73261857, який підписано сторонами у електронному вигляді. У розділі 2 договору сторони погодили розмір позики 9500 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,125% на день, та у п.п. 2.2.4 договору є таблиця з наступними відомостями: дата надання позики 30.10.2024, дата повернення позики 28.11.2024, денна процентна ставка 0,625%, проценти за понадстрокове користування позикою 2,7% на день, пеня 2,7% на день, орієнтована загальна вартість позики 11281,25грн. У реквізитах позичальника вказана карта НОМЕР_2 . Також у пункті 2.2.4 передбачена комісія за надання кредиту 15% у сумі 1425.00 грн.

Додатком №1 до договору позики, є таблиця обчислення вартості кредиту, де зазначено проценти у загальному розмірі 356,00 грн на строк кредитування у 30 днів. Даний додаток також підписано сторонами у електронному вигляді.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_1 , на яку 30.10.2024 було зараховано 9500,00 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №73261857 виконаного ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів », нарахування та погашення кредиту здійснювалися у період з 30.10.2024 року по 26.08.2025. Заборгованості за тілом кредиту: 8394,20 грн, заборгованості по відсоткам: 3889,46 грн, заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування 4532,87 грн залишок з комісії 1341,73 грн. При цьому позичальником сплачено з 27.11.2024 по 12.04.2025 суму 10910,56 грн. На оплату комісії зараховано 83,27 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 27 березня 2025 року уклали договір факторингу №27/03/25, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників, відповідно до реєстрів боржників. У подальшому до договору факторингу приймалися додаткові угоди, якими змінювалися його умови.

Згідно до витягу з реєстру боржників №14 від 26.08.2025 до договору факторингу №27/03/25, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 5514) за кредитним договором №73261857 на загальну суму заборгованості 18158,26 грн, що складається з 8394,20 грн суми основної заборгованості, 3889,46 грн заборгованості за відсотками, 1341,73 грн комісії за надання позики.

03.10.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №8544573, який підписано сторонами у електронному вигляді. У розділі 2 договору сторони погодили розмір позики 9000 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,1% на день, та у п.п. 2.2.4 договору є таблиця з наступними відомостями: дата надання позики 03.10.2024, дата повернення позики 01.11.2024, денна процентна ставка 0,5%, проценти за понадстрокове користування позикою 5% на день, пеня 5% на день, орієнтована загальна вартість позики 10350грн. У реквізитах позичальника вказана карта НОМЕР_2 . Також у пункті 2.2.4 передбачена комісія за надання кредиту 14,71% у сумі 1323,90 грн.

Додатком №1 до договору позики, є таблиця обчислення вартості кредиту, де зазначено проценти у загальному розмірі 26,10 грн на строк кредитування у 30 днів. Даний додаток також підписано сторонами у електронному вигляді.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_1 , на яку 03.10.2024 було зараховано 9000,00 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №8544573 виконаного ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», нарахування та погашення кредиту здійснювалися у період з 03.10.2024 року по 25.07.2025. Заборгованість за тілом кредиту: 3999,85 грн, заборгованості по відсоткам: 2358,80 грн, заборгованості по підвищеним відсоткам за понадстрокове користування 4500,00 грн, заборгованість з комісії 0,00 грн. При цьому позичальником сплачено з 27.11.2024 по 12.04.2025 суму 10910,56 грн. На оплату комісії зараховано 1323,90 грн. усього оплат позичальника на суму 15264,81 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 27 березня 2025 року уклали договір факторингу №27/03/25, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників, відповідно до реєстрів боржників. У подальшому до договору факторингу приймалися додаткові угоди, якими змінювалися його умови.

Згідно до витягу з реєстру боржників №9 від 25.07.2025 до договору факторингу №27/03/25, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 4830) за кредитним договором №8544573 на загальну суму заборгованості 10858,65 грн, що складається з 3999,85 грн суми основної заборгованості, 2358,80 грн заборгованості за відсотками, 4500 грн заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою.

08.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №8716241, який підписано сторонами у електронному вигляді. У розділі 2 договору сторони погодили надання кредиту на рахунок за карткою НОМЕР_3 . У пункті 1.2 визначено розмір позики 6000,00 грн. за пунктами 1.3 та 1.4 кредит надається з 08.03.2025 по 03.03.2026 строком на 360 днів. Пунктом 1.5.1 встановлено комісію за видачу кредиту 18 грн. Пунктом 1.5.2 встановлено комісію за обслуговування кредиту 18480,00 грн за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлений графіком платежів за додатком№1 до договору. Пунктами 1.5.3 та 1.5.4 передбачено проценти за користування кредитом 0,0010% річних. Пунктом 4.1 передбачено відповідальність позичальника за прострочення зобов`язань з повернення кредиту у виді штрафу у розмірі 1000 грн за кожен випадок порушення.

Додатком №1 до договору є графік платежів, який передбачає 23 платежі на погашення кредиту та у кожному із платежів передбачено сплату конкретної суми 840 грн у якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_4 , на яку 08.03.2025 було зараховано 6000,00 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №8716241 виконаного ТОВ «Мілоан», нарахування та погашення кредиту здійснювалися у період з 08.03.2025 року по 24.07.2025. У подальшому, внаслідок відступлення вимоги по кредиту 28.07.2025 нараховано та передано вимогу у виді: 7000 грн штрафу за порушення зобов`язання, 5880 грн нестандартної комісії за обслуговування кредиту, 840 грн комісії за обслуговування кредиту, 6000 грн тіла кредиту. На оплату комісії зараховано 18,00 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» 28 липня 2025 року уклали договір факторингу №28072025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників, відповідно до реєстрів боржників. У подальшому до договору факторингу приймалися додаткові угоди, якими змінювалися його умови.

Згідно до витягу з реєстру боржників №2 від 28.07.2025 до договору факторингу №28072025, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 3203) за кредитним договором №8716241 на загальну суму заборгованості 19720 грн, що складається з 6000 грн суми основної заборгованості, 6720,00 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 5880 грн простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 7000 грн заборгованості за неустойкою.

26.11.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1010586, який підписано сторонами у електронному вигляді. У розділі 2 договору сторони погодили надання кредиту на рахунок за карткою НОМЕР_3 . У пункті 1.2 визначено розмір позики 6000,00 грн. за пунктами 1.3 та 1.4 кредит надається з 26.11.2024 по 21.11.2025 строком на 360 днів. Пунктом 1.5.1 встановлено комісію за видачу кредиту 18 грн. Пунктом 1.5.2 встановлено комісію за обслуговування кредиту 18480,00 грн за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлений графіком платежів за додатком №1 до договору. Пунктами 1.5.3 та 1.5.4 передбачено проценти за користування кредитом 0,0010% річних. Пунктом 4.1 передбачено відповідальність позичальника за прострочення зобов`язань з повернення кредиту у виді штрафу у розмірі 1000 грн за кожен випадок порушення.

Додатком №1 до договору є графік платежів, який передбачає 23 платежі на погашення кредиту та у кожному із платежів передбачено сплату конкретної суми 840 грн у якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_4 , на яку 26.11.2024 було зараховано 6000,00 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №1010586 виконаного ТОВ « ФК «Незалежні Фінанси », нарахування та погашення кредиту здійснювалися у період з 26.11.2024 року по 12.07.2025. У подальшому, внаслідок відступлення вимоги по кредиту 25.07.2025 нараховано та передано вимогу у виді: боргу за тілом кредиту: 5818,00грн, 4200 грн штрафу за порушення зобов`язання, 5880 грн нестандартної комісії за обслуговування кредиту, 840 грн комісії за обслуговування кредиту. Також, у період з 26.11.2024 року по 12.07.2025 позичальником було сплачено: комісію за надання кредиту 18,00 грн, тіло кредиту 182 грн, та сім платежів по 840 грн на загальну суму 5880грн за комісію за обслуговування кредиту.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» 25 липня 2025 року уклали договір факторингу №25072025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників, відповідно до реєстрів боржників. У подальшому до договору факторингу приймалися додаткові угоди, якими змінювалися його умови.

Згідно до витягу з реєстру боржників від 25.07.2025 до договору факторингу №25072025, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 2299) за кредитним договором №1010586 на загальну суму заборгованості 16738грн, що складається з 5818,00 грн суми основної заборгованості, 6720,00 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 5880 грн простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 4200 грн заборгованості за неустойкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що відповідачка ОСОБА_1 уклала кредитні договори №61929-01/2025 29 січня 2025 року з ТОВ «Стар Файненс Груп», №73261857 30.10.2024 з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», №8544573 03.10.2024 з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», №8716241 08.03.2025 з ТОВ «Мілоан», №1010586 26.11.2024 з ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси».

Отримані судом від АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» відомості свідчать про належність відповідачу зазначених у договорах карткових рахунків, а також зарахування на ці рахунки кредитних коштів підтверджують укладення кредитних договорів та виконання їх умов позикодавцями ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси».

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «ЄАПБ» перейшли всі права попередніх кредиторів щодо прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами. Отже, ТОВ «ЄАПБ» є новим кредитором у зобов`язаннях, позичальником в яких є відповідачка ОСОБА_1 .

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку по своєчасному та повному поверненню позики та сплаті процентів за її користуванням.

Разом із цим, суд не погоджується із наведеним розрахунком заборгованості на підставі наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення відсотків понад встановлені договорами строки кредитування у зв`язку із наступним.

Як вбачається з розрахунків заборгованостей, у договорах №73261857 та №8544573 відсотки нараховувалися понад встановлені 30-денні строки кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами №73261857 та №8544573 за відсотками за понадстрокове користування позикою в розмірі 4532,87 грн та 4500,00 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме тіла кредиту та процентів.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Отже, позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд констатує, що, відповідно до приписів пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України на період воєнного стану, який в Україні триває з 24.02.2022 по цей час, тому неможливо стягувати з відповідача такі нарахування.

За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачені договорами №73261857 та №8544573 30-ти денні строки кредитування.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення встановленої договорами комісії за видачу кредиту у зв`язку із наступним.

Комісія за видачу кредиту зазначена у договорах: №61929-01/2025 у пункті 1.4 в розмір 1100 грн, №73261857 у пункті 2.2.4 в розмірі 1425.00 грн, №8544573 у пункті 2.2.4 в розмірі 1323,90 грн, №8716241 у пункті 1.5.1 у розмірі 18,00 грн, №1010586 у пункті 1.5.1 у розмірі 18,00 грн.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у кредитних договорах, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

У вказаних кредитних договорах №61929-01/2025, №73261857, №8544573, №8716241, №1010586 не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, була встановлено комісія. За надання кредиту позикодавець отримує винагороду у відповідності до ст.1048 ЦК України у вигляді відсотків, які передбачені у даних договорах.

Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія «за надання кредиту» не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії з відповідачки задоволенню не підлягають.

Оплати, які відповідачка здійснила по кредитним договорам, що були зараховані на погашення комісії «за надання кредиту» підлягають відрахуванню із загальної суми заборгованості відповідачки.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення встановленої договорами №1010586 та №8716241 щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у зв`язку із наступним.

Так, у даних договорах №1010586 та №8716241 у пунктах 1.5.2 встановлено ідентичні умови: встановлено комісію за обслуговування кредиту 18480,00 грн за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлений графіком платежів за додатком№1 до договору. Додатки №1 до цих договорів містять графіки платежів, кожен з яких передбачає по 23 платежі на погашення кредиту та у кожному із платежів передбачено сплату конкретної суми 840 грн у якості комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, упорядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022р. у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023р. у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорібанк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуваннямі поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Наданий споживчий кредитний договір №1010586 не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються кредитором позичальнику, та за які кредитор встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому такі умови договору є нікчемними.

За таких обставин суд констатує, що нараховані сума боргу по комісії за обслуговування кредиту 840 грн та 5880 грн боргу із нестандартної комісії за обслуговування кредиту, не підлягає стягненню з відповідачки, а відповідно в цій частині слід позивачу відмовити в їх задоволенні.

Оплати, які відповідачка здійснила по кредитним договорам, що були зараховані на погашення комісії «за обслуговування кредиту» у загальному розмірі 5880грн підлягають відрахуванню із загальної суми заборгованості відповідачки.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідачки штрафів за порушення умов повернення кредиту у зв`язку із наступним.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, та діє до цього часу.

Оскільки, законодавець на рівні ЦК України (пункти 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню), суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідачки штрафів за договором №61929-01/2025 у розмірі 5500,00 грн, за договором №8716241 у розмірі 7000,00 грн, за договором №1010586 у розмірі 4200 грн штрафу за порушення зобов`язання.

За вищевикладених обставин, суд наводить власний розрахунок заборгованості, враховуючи оплати відповідачки за кредитними договорами.

За кредитним договором №61929-01/2025, підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту 8956,26 грн та заборгованість за відсотками 4836,60 грн, від якої слід відняти оплачену відповідачкою комісію 1100 грн, що дорівнюватиме 12692,86 грн.

За кредитним договором №73261857 розмір кредиту 9500 грн та відсотки (за строк кредитування 30 днів) 356,25 грн разом складають 9856,25 грн. За даним договором відповідачка сплатила позикодавцеві 10910,56 грн. Тому, 9856,25 грн відняти 10910,56 грн дорівнюватиме « - 1054,31». Суд констатує, що за кредитним договором №73261857 у відповідачки є переплата на суму 1054,31 грн, яку слід вирахувати від загальної заборгованості за усіма договорами.

За кредитним договором №8544573 розмір кредиту 9000 грн та відсотки (за строк кредитування 30 днів) 26,10 грн разом складають 9026,10 грн. За даним договором відповідачка сплатила позикодавцеві 15264,81 грн. Тому, 9026,10 грн відняти 15264,81 грн дорівнюватиме « - 6238,71». Суд констатує, що за кредитним договором №8544573 у відповідачки є переплата на суму 6238,71 грн, яку слід вирахувати від загальної заборгованості за усіма договорами.

За кредитним договором №871624, підлягають стягненню залишок заборгованості за тілом кредиту 5982 грн. (6000 грн тіла кредиту відняти 18 грн сплаченої відповідачкою комісії)

За кредитним договором №1010586, розмір кредиту встановлений у 6000 грн. За даним договором відповідачка сплатила позикодавцеві суму 6080, з яких позикодавець безпідставно зарахував на наступні платежі: 18,00 грн, комісію за обслуговування кредиту 5880грн. Лише 182 грн було зараховано на погашення тіла кредиту. Тому, 6000 грн відняти 6080 грн дорівнюватиме « - 80». Суд констатує, що за кредитним договором №1010586 у відповідачки є переплата на суму 80 грн, яку слід вирахувати від загальної заборгованості за усіма договорами.

8956,26 грн, відняти 1054,31 грн, відняти 6238,71 грн, додати 5982 грн, відняти 80 грн, дорівнюватиме 7565,24 грн.

У зв`язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню у сумі 7565,24 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 7565,24 грн складає 8,923 % від 84767,77 грн. заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 3028,00 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8,923 % сплаченого судового збору, тобто 270,13 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частоково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_6 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість у розмірі 7565 (сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 24 коп.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн 13 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков